Медіум‪и‬ Детектор медіа

У випуску — про те, навіщо Суспільному мовленню спортивний канал і як його запускали в умовах війни, скільки контенту цьогоріч транслюватимуть з Олімпійських ігор в Парижі, нову концепцію спортивного мовлення НСТУ, розвиток жінок у спорті і жіночого спорту, а також популяризацію масового спорту.
26 липня розпочнуться літні Олімпійські ігри, що пройдуть у Франції. Офіційним транслятором в Україні Ігор став Суспільний мовник. Транслювати Ігри будуть одразу три платформи: телеканал «Суспільне Спорт», місцеві телеканали Суспільного і сайт «Суспільне Спорт». Загалом платформи Суспільного покажуть приблизно 200 годин Олімпіади. Команда готується видавати шість різних потоків трансляцій для глядачів, які хочуть дивитися Олімпійські ігри. 
Про підготовку «Суспільного Спорт» до цьогорічних Олімпійських ігор — ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Олексієм Мандзієм, шеф-редактором «Суспільного Спорт» та керівником спортивного мовлення НСТУ. А також про запуск нового телеканалу під час широкомасштабного вторгнення, концепцію розвитку спортивного напрямку, підтримку українського спорту та розвиток жінок у спорті.
00:00 «Ми вирішили, що пора дати аудиторії окремий спортивний напрямок, бо спортсмени — амбасадори України за кордоном»;
05:22 «Ми не футбольний канал, ми не баскетбольний канал. Ми намагаємось дати якомога ширшу контентну пропозицію»;
09:22 «Ми на стадії перемовин, щоб транслювати Чемпіонати України з легкої атлетики»;
13:09 «Ми можемо запропонувати шість різних подій глядачам, які хочуть дивитися Олімпійські ігри»;
17:14 «Одна з наших цілей — зробити спорт доступним для українців»;
23:03 «Під час блекаутів, коли був Чемпіонат світу, на радіо можна було слухати трансляцію. Була велика аудиторія, яка це слухала».

У випуску — про журналістсьĸий ĸонĸурс «Честь професії» та роботу Комісії з журналістської етики.
Цьогоріч виповнилося 15 роĸів журналістсьĸому ĸонĸурсу «Честь професії» — українському Пулітцеру, який не розгубив репутацію ні під час Революцій Гідності, ні під час великої війни. Про секрети успіху конкурсу та його адаптацію до війни ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Тетяною Лебедєвою, українською медіаексперткою та почесною головою Національної асоціації медіа. А також про нові методи роботи Комісії з журналістської етики, членкинею якої є гостя подкасту, про поділ на якісну й неякісну журналістику на противагу загальнонаціональній та регіональній журнілістиці, і про зміну журналістської генерації.
00:00 «15 роĸів тому, виниĸла ідея зробити ĸонĸурс, яĸий би відрізнявся від замовних ĸонĸурсів»;
10:46 «Війна підсвітила, хто справжній, хто відчуває свою місію, свою відповідальність, а хто просто заĸрився, бо немає реĸлами»;
18:19 «Студенти з журналістсьĸих шĸіл, з шĸільної лави йдуть працювати в “поля”»;
21:00 «Не нашĸодь» — це девіз, яĸий має бути над робочим столом будь-яĸого журналіста;
34:02 «Нещодавно КЖЕ провела вдалу медіацію між ТРК “Київ” і Центром протидії дезінформації».

У випуску говоримо з теле- і радіоведучим Суспільного — про вихід Першого каналу з марафону, 100-річчя «Українського радіо», неймовірні історії, що відбуваються в прямому ефірі, та про те, чому Роман «домовився з собою, що помер 25 лютого».
Наприкінці травня в рамках марафону «Єдині новини #UАразом» Перший канал Суспільного почав вести окреме мовлення.
Про ставлення до цього рішення, відсутність російськомовних спікерів і «хороших русскіх» у блоці Суспільного та присутність життя з усіх регіонів, загрозу російської пропаганди — про це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Романом Колядою, українським журналістом, теле- та радіоведучим. А також про «Українське радіо» та 100 років спільної присутності, його аудиторію, недовіру Романа до подкастів і неймовірні історії, що відбуваються в прямому ефірі.
00:00 «Ми продовжуємо єдину державницьку інформаційну політику, яка спрямована на єдність, фейкоборчість, мінімізацію впливу ворожих ІПСО»;
04:16 «Сюжети, які роблять регіональні хаби Суспільного, дають абсолютно кайфушний зріз життя»;
08:11 «Я з собою домовився, що загинув ще 25 лютого. Сказав: давай, чувак, як самурай»;
10:48 «Ми, медіа, яке представляє суспільство і державу, не вживаємо російську мову»;
18:26 «Ти ніколи не знаєш, який потік отрути потече з російських медіа»;
20:27 «Навіть у наймахровіші радянські часи “Українське радіо” залишалося українським. Ми зберегли оцю дулю в кишені»;
25:33 «Найчастіше паперові листи пишуть люди старшого віку, і я розумію, що ми чи не останні їхні співрозмовники в житті»;
32:48 «У нас є дуже круті люди. Про них розповідати — це задоволення».

У випуску — про те, як працює російська пропаганда в соціальній мережі «TikTok».
Редакція «Текстів» дослідила, як ШІ допомагає пропагандистам масштабувати роботу в мережі «TikTok». Журналісти виявили TikTok-ферму з 300 каналів, які після автоматизованої обробки видавали чужий YouTube-контент за власний і водночас поширювали російську пропаганду. 
Які інструменти потрібні для виявлення таких ферм, чого слід вимагати від TikTok щодо модерації контенту, аби істотно зменшити можливості для роботи пропагандистів на платформі — про це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Юлією Дукач, керівницею відділу досліджень дезінформації у виданні Texty.org.ua. Випуск виходить у рамках спецсезону «Відсіч дезінформації».
00:00 «Мережа «TikTok» — це сіра зона. Ще нещодавно не співпрацювала з українським урядом, але цієї весни почалась активізація співпраці»;
05:30 «Штучний інтелект — це не негативна річ. Це не зброя проти демократії»;
08:08 «Коли США почали погрожувати заборонити TikTok, платформа почала співпрацювати з Україною»;
10:10 «ТіkТоk зробив перший крок в напрямку покращення політик модерації на своїй платформі»;
16:14 «Хтось узяв найпопулярніші канали в YouTube, у яких немає TikTok і переніс їх в туди, щоб заробляти чи поширювати дезінформацію»;
17:22 «Це маленьке розслідування розставило дуже багато червоних прапорців стосовно недоліків алгоритмів модерації в TikTok».

У випуску — про дослідження «Медіаландшафт на тимчасово окупованих територіях України».
Центр досліджень «Детектора медіа» разом з аналітиками британського «Центру інформаційної стійкості» (Centre for Information Resilience) провели дослідження «Медіаландшафт на тимчасово окупованих територіях України», в рамках якого дослідили різні аспекти медійного ландшафту тимчасово окупованих територій України — частин Запоріжжя, Донеччини, Луганщини, Херсонщини та Криму.
Про медійний ландшафт, хто працює і координує роботу пропагандистських медіа, за якими моделями Росія встановлювала медіаконтроль на тимчасово окупованих територіях, а також про роботу «фабрики тролів» і телеграм-каналів медіаімперії Пригожина — про це автор подкасту «Медіуми» Вадим Міський поговорив з Лесею Бідочко, заступницею керівниці Центру досліджень «Детектора медіа», та Юлією Пархоменко, дослідницею британського «Центру інформаційної стійкості». Випуск виходить у рамках спецсезону «Відсіч дезінформації».
00:00 «Медійний ландшафт на ТОТ є централізованим і підпорядкованим російській владній вертикалі»;
05:43 «Населення окупованих територій було ідентифіковано як “донбаський народ”»;
08:05 «У них був величезний дефіцит кадрів на тимчасово окупованих територіях. Вони займалися рекрутингом молоді»;
14:30 «Територія ще навіть не була окупована або російські війська ще були дуже далеко, але вони вже готували основу і створювали телеграм-канал»;
17:00 «Той факт, що Кирієнко активний на ТОТ, нас не дуже дивує, тому що Росія після анексії до них ставиться як до своїх»;
19:55 «Отруєння інформаційного середовища, навмисне дезінформування жителів ТОТ — це карно»;
25:53 «Якщо інші дослідники або журналісти хочуть заглибитись в якесь інше питання — це ідеальна база».

У випуску — про те, що таке національний наратив і чому він має лишитися тільки один.
Громадська організація «CAT-UA» провела дослідження національного наративу, яке показало, що в нашій державі існує три бачення того, що таке Україна, на відміну від інших країн, де існує один вид оповіді про свою державу. Ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Артемом Захарченком, керівником громадської організації «CAT-UA» про те, як проводилося дослідження, чому в Україні три наративи, чи є серед них проросійські та який наратив врешті стане домінантним. Випуск виходить у рамках спецсезону «Відсіч дезінформації».
00:00 «Національний наратив — це історія про те, що таке наша держава, нація»;
06:38 «Всі три наративи дуже зблизилися і сильно попатріотичнішали»;
10:06 «Ми нарахували 10 точок дотику у трьох наративів»;
14:54 «В 90-х роках, коли Кучма свою книжку писав, напевно було важливо підкреслити, що українці не є росіянами. Тепер це всім зрозуміло»;
19:44 «В росіян єдиний наратив — “русского міра”».