«Світ в карцері», Галина Гордасевич

Я в карцері мала заняття:
Ходити туди-сюди, —
І мала блакитне плаття
В суничні ягоди.

Отож я собі уявляла,
Що літнім лісом іду,
Суниці стиглі зривала,
Схиляючись на ходу.

Життям по нервах розлився
Неповторно-єдиний смак.
І виходила на узлісся,
І бачила — в полі мак.

А на річці латаття,
Мов білі чаші, цвіло.
Моє єдине плаття
Мені цілим світом було.

Я вільно літала, мов пташка,
У ясному світі казок,
А в мене невкліпно і важко
Цілився чорний «глазок».

—

Галина Гордасевич