Васiлiса Егоровна i мужичкi. (22)

Васiлiса Егоровна i мужичкi.

Дійові особи
Васіліса Єгоровна, красіва і горда сука, мєчта всєх мужичків.
Адам Жоржович, добіса гарний мужичок.
Валерян Валерянович, плюгавий мужичок.
Валєрій Валєрійович, сильний і умний мужичок.
Умберто Васильович, цинічний мужичок.
Бруно Адольфович, бєлакура бестія.

Дія перша.
Спальня Васіліси Єгоровни - заманчіве місце, куда мріє попасти кожен мужичок. В спальні зайобана Васіліса Єгоровна лежит ліцом униз, крєпко охвитів подушку сильними руками. Біля дзеркала стоїть напівголий Адам Жоржович добіса гарний мужичок і корчить в дзеркало протівні гримаси.

Адам Жоржович (сам до себе). Ето піздєц, яка у мєня харя. (До Васіліси Єгоровни). Ти курва куда кєпку мою поклала?

Васіліса Єгоровна нє іздайот ні звука.


Адам Жоржович (самовпевнено). Я ету курву так задєлав, шо она уже і говоріть нє может. ( С любовю поглажує себе по пухлому тілу обома руками). Тєло блядь я їбу. Кожа як у бога. (До Васіліси Єгоровни). Вася, ти ж мєня знаєш, я ж так шучу пока добрий, но потом і хуйню могу сдєлать. Я етого нє люблю.
Васіліса Єгоровна. Да відчепись проклятий! Ні днєм ні ночью покоя нєт.
Адам Жоржович (знаходить кєпку на тумбочці і надіва на голову. Мрійливо сам до себе). От я часто думаю: нєкоториє тьолкі у компанії розказують друг другу разноє там хуйо-майо, от подивіться яка я умная, я етого не люблю.

Адам Жоржович надвигає кепку на лоба, гарно піднімає брови і заходиться видавлювать прища на носі, а видавивши зсовує брови, примружує оченята і корчить в дзеркало огидні гримаси.


Адам Жоржович (солодко бормоче під ніс). Мен - піздєц усьому.

Входить Валерян Валерянович - плюгавий мужичок. Він мовча знімає кєпку під якою виявляється лисина. З першого погляду лисини не видно, бо хитрий Валерян Валерянович зачесав її з права наліво, так шо проділ знаходиться в нього над правим вухом.


Адам Жоржович. Ти такий хуйовий зробився Валєрян, чи у тєбя жизнь хуйовая такая, чи у тєбя кожа на головє сухая, я тебе не пайму!
Валерян Валерянович. (червоніє). У мєня волос ломкій.
Адам Жоржович. А хуй в тєбя случайно не ломкій? Га-га-га (регоче). Ну нє абіжайся.

Адам Жоржович скручує ліві пальці в віді бубліка, а правими ляскає по бубліку, сопровождая ці похабні жести процмокуванням язика і підмигуванням в бік Васіліси Єгоровни. Валерян Валерянович сидить ніяково йорзаючи на стулі і червоніє. Адам Жоржович показує Валеряну Валеряновичу три пальці, випучує очі і випячує губи. Валерян Валерянович с уваженієм дивиться на Адама Жоржовича і кача головою. Видно шо он заздрить красивому і сильному мужичку Адаму Жоржовичу.


Валерян Валерянович. Ти каждий день броєшся, Адам Жоржович, чи через дєнь?
Адам Жоржович. Да я їбав бриться! Я і так сєбя хаваю от і до. Я ото бриться западло щітаю.
Валерян Валерянович. А я раньше каждий дєнь брився, жена заставляла.

Входить Бруно Адольфович белакура бестія.


Бруно Адольфович. Падйом, бляді, доктор прийшов!

З цими словами Бруно Адольфович видьоргує з під Валеряна табуретку, так що той гепається сракою на підлогу.


Бруно Адольфович (до Адама Жоржовича). Ати шо, красавєц йобаний, сідіш тут, єблом таргуєш? Руб єсть?
Адам Жоржович. Єсть.
Бруно Адольфович. Бистро пиздуй в магазін, або падажді я з тобой.

Бруно Адольфович зникає як вихор, увлєкаючи за собою безвольного Адама Жоржовича. Валерян Валерянович сидить на полу. Деякий час він мається. Це видно із того як він сова руками по брудному полу.


Валерян Валерянович (до Васіліси Єгоровни). Васіліса Єгоровна, давай пагаварім.
Васіліса Єгоровна (продовжує отдихати ліцом уніз). І аб чом же у нас будєт разгавор?
Валерян Валерянович (червоніє). Ну как ето об чьом, Васіліса Єгоровна? Разниє єсть інтєрєсниє для нас обоїх вєщі.
Васіліса Єгоровна. Мінє оні уже давно нє інтєрєсниє еті вєщі.
Валерян Валерянович (червоніє, але робить харошу міну при поганой ігрі). Ето, Вася, шо, нада понімать как визов?
Васіліса Єгоровна. А понімай як хочеш, лисий гандон. То шо я тагда по пяному дєлу зробила, била ошибка.

Валерян Валерянович сидить долі, слухає ці неприємні для себе вєщі і шарить руками по брудному полу. Входить Умберто Васильович, цинічний мужичок. На галавє у Умберто Васильовича купа брудного волосся. Вдягнут він не акуратно, з претензією на хамство.


Умберто Васильович. Шо ти там шукаєш Валерян Валерянович? Может гайка от болта куда закатілась?
Валерян Валерянович. Ні, то нє, то я так. Я хтів подивиться чи скабку на цьом полу можна загнать чи нє.

Умберто Васильович кида бистрий і хтивий погляд на койку з Васілісою Єгоровною, пальцами лєвой руки робить бублік, а пальцами правой ляскає по бубліку, при цьому він підмигує до Валеряна Валеряновича. Валерян червоніє і розводить руками. Умберто Васильович регоче.


Валерян Валерянович. Я тебе хтів запитать, Умберто Васильович, ти нє даш мнє оту книгу почитать, де про разні астрали написано. Або давай обміняємося: ти мінє про астрали, а я тєбє "Потєряний край" і "Зов мєчти". Харошиє кнігі, інтєрєсниє.
Умберто Васильович. А ти хуй в бєлки видів?

Входить Бруно Адольфович і Адам Жоржович з пляшками противного вина.


Бруно Адольфович. Ану тихо блядь!

З цими словами Бруно Адольфович лунко винімає корок з пляшки і миттю розлива вино в стакани. Все що він робить це демострація його нахабства. Навіть циніку Умберто Васильовичу це ясно. Всі випивають. Причому Адам Жоржович сдвига брови і дивить