Ми з України

Латвийское радио 4
Ми з України

Історії українців, які зараз проживають в Латвії та інших країнах Європи, важливі соціальні питання та інтеграція в латвійське суспільство, коментарі фахівців та поради психолога, а також інформація про культурні та спортивні події.

  1. -18 Ч

    Солідарність та активність українців у Канаді: досвід Марії Непоп

    Щодня в столиці Канади  Оттаві проходять акції протесту біля російського посольства з 12:30 до 13:30 та з 17:30 до 18:30. Організатори кажуть, що ці акції триватимуть без перерви, поки буде війна в Україні. Про важливість цих протестів та активізацію української громади в Канаді розповідає Марія Непоп, яка брала участь у цих акціях, коли проживала в Канаді. Зараз вона мешкає в Чорногорії. «Я провела шість років у Канаді, але моє активне залучення в українське життя почалося саме після повномасштабного вторгнення агресора в Україну». До цього діаспора була досить розпорошеною, здебільшого об'єднаної навколо релігійних чи формалізованих організацій", - згадує Марія. Після початку війни багато українців Канади відкрили свої домівки для українських біженців, що сприяло формуванню більш активної громади. «Канада - це країна мігрантів, і канадці дуже відкриті до нових людей. Я не стикалася з проблемами, пов'язаними з моїм українським походженням, але інтеграція до нового суспільства, в умовах пандемії COVID-19, була викликом», - говорить Марія. Вона зауважила, що канадці мають інший менталітет, що додає складнощів у спілкуванні та адаптації. Позитивні моменти також є: «Канадці дуже ввічливі та щирі. Завжди готові допомогти, якщо виникають якісь труднощі», - зазначила вона. Вразило Марію також вміння канадців планувати своє життя, що, на її думку, є важливим уроком для українців. Марія пам’ятає, як українці Канади відреагували на початок війни в Україні: «Я пам'ятаю, як побачила у соціальних мережах відео з вибухами. Всі українці з роботи зв'язалися один з одним, і ми зрозуміли, що почалася війна», - розповідає вона. Спільно з іншими українцями вони почали організовуватися, щоб допомогти Батьківщині у важкий час. Канада швидко відреагувала на кризу, пропонуючи різні форми допомоги. «На момент війни Канада також запропонувала фінансові виплати для переселенців, але цих коштів недостатньо для покриття витрат на життя. Місцева громада активно підтримувала новоприбулих», - говорить Марія. Протести, які проходять в Канаді, стали важливим елементом підтримки України, адже українці та їхні друзі об’єдналися, щоб не лише висловити свій протест, а й допомогти тим, хто постраждав від війни. «Ця підтримка важлива, адже кожен голос у цій боротьбі має значення», - підсумувала Марія. Марія пригадує,  коли вона переїхала жити неподалік російського посольства в Оттаві,  і випадково  почула звуки пісні «Байрактар». Коли прийшла туди, то побачила, що жінка , яка протестувала проти війни, була з гучномовцем і включала цю пісню, коли якийсь дипломат входив чи виходив з посольства а. «Ми почали регулярно відвідувати це місце. Ми просто приходили, щоб висловити свій протест проти дій, які чинить Росія», - говорить вона. Спочатку акції проходили спонтанно, але з часом Марія познайомилася з групою активістів – канадців. «На початку більшість учасників акцій протесту були канадцями. Це неймовірно мотивувало, адже вони показали, що їм небайдужа наша ситуація» Згодом, спілкуючись з цими активістами, Марія усвідомила, що багато з них не розуміють нюансів української історії та пропаганди Росії. «Багато хто не знав, що Крим - це не просто референдум, а результат багаторічної російської пропаганди», - зазначає вона. Це стало приводом для обговорення важливих тем, зокрема інформаційної політики України. Марія підкреслює, що українські організації в Канаді не завжди звертали увагу на ці аспекти. «Інформаційні кампанії, які б детально пояснювали ситуацію в Україні, були вкрай необхідні"», - додає вона. Марія розповідає про інші акції, присвячені значущим подіям в Україні, зокрема, про Бучу та Маріуполь. «Ініціатива канадців була вражаючою. Вони звернули увагу на День Росії, коли до посольства приїжджає багато машин с дипломатичними номерами інших країн. Це стало символом їхнього протесту , бо агресора не можна підтримувати, а окремі країни це роблять», - говорить Марія. Однією з ключових акцій стало створення «Безсмертного полку» з табличками, що містили імена дітей, загиблих під час війни. «Це був емоційно вражаючий проект, який привернув увагу до жахливих наслідків війни», - підкреслює вона. Марія розповіла, як канадці реагують на її українську ідентичність: «Коли я носила футболки з підтримкою України, мені часто казали: 'I am with you, I agree'». Однак, на її думку, в Чорногорії реакція на її українську ідентичність поки що не настільки активна. Серед акцій, що запам’яталися, була одна, яку Марія допомогла організувати, але не могла бути присутньою – акція щодо « анексії російського посольства в Оттаві». «Ми провели референдум, де могли голосувати навіть домашні тварини. Це була весела і водночас символічна акція, яка привернула увагу до того, що відбувається в Україні, які методами користується Росія, щоб привласнити собі території України»", - розповідає вона з гордістю. Марія впевнена, що такі акції є ефективними: «Кожен має робити те, що може. Якщо ви видимі, ваша діяльність помітно - це важливо», - каже вона. Члени парламенту Канади підтверджували, що протестна активність українців допомагає їм у їхній роботі: «Під час обговорень про продовження підтримки України вони згадують, що люди все ще протестують, а це означає, що підтримка потрібна». Також Марія підняла важливу тему втоми людей від війни. «Так, всі втомилися від війни. Але ми маємо розуміти, що це частина дійсності», - зазначає вона. Марія закликала українців у Латвії зберігати зв'язок зі своєю Батьківщиною і бути вдячними за отриману підтримку: "Важливо робити все можлив

    44 мин.
  2. 20 ИЮН.

    Наближаючись до мрії: профорієнтація для української молоді

    В програмі «Ми з України»:  розмовляємо з організаторами заходу  «Профорієнтація: Твоя Кар'єра, Твої Правила» Людмилою Білавою та Марією Фурман про важливість підтримки  молодих українців в Латвії у виборі кар'єрного шляху, що враховує їхні індивідуальні потреби та сильні сторони.  Ведучий рубрики «Новинна хата Олега Кудріна» розповість про основні  політичні, економічні та культурні події в Україні  та навколо неї  за минулий тиждень.  В Латвійській Національній бібліотеці 20 і 21  червня відбудеться захід «Профорієнтація: Твоя Кар'єра, Твої Правила», покликаний допомогти молодим людям визначити, яку професію обрати після закінчення школи. Напередодні цієї ініціативи програма «Ми з України» зустрілася з організаторами  Людмилою Білавою, засновницею бізнес-клубу Jaguar Business Club, та Марією Фурман, адміністративним директором Центру бізнес-освіти Інституту психології і підприємництва. Людмила Білава наголосила, що молодь часто має страх перед вибором професії. «Багато молодих людей кажуть: «Ні, продажі не моє»,  але потім виявляється, що вони можуть стати успішними івент-менеджерами». На її думку, важливо знайти підходящу платформу для розвитку талантів молоді. Марія Фурман розповіла про інструменти, які вони використовують, щоб допомогти дітям усвідомити свої сильні сторони. «Ми розробили проективне тестування, яке дозволяє дітям пройти творчі завдання та виявити свої здібності. Це тестування буду проводити я, оскільки маю більше 10 років досвіду в кар'єрному консультуванні». Експерти також обговорили мовний бар'єр, з яким стикаються українські діти в Латвії. Людмила зазначила: «Важливо, щоб матеріал подавали на мові, яку діти добре розуміють. Це особливо стосується тих, хто має англійську та українську як основні мови».  Наразі Марія Фурман підкреслила, що їхній інститут відкритий до співпраці з латвійськими вищими навчальними закладами для надання можливості отримати подвійний диплом. Марія акцентувала на індивідуальному підході: Ми прагнемо допомогти дітям знайти свій шлях, слухаючи їхні бажання та інтереси. Наша мета - допомогти їм усвідомити, що у кожного є свої сильні сторони». Вона додала, що під час заходу проводитимуть анкетування для виявлення нахилів молоді. Людмила також згадала про плани бізнес-клубу: «Ми активно ведемо переговори з різними підприємствами, аби створити кар'єрні можливості для молоді. Це не лише навчання, але й можливість знайти стажування чи роботу». Особливу увагу було приділено прикладам успіху студентів. «Наприклад, у нас є студентка, яка спочатку сумнівалася в собі, а тепер проводить великі конференції як івент-менеджер» , - розповіла Марія Фурман. Це демонструє, як важливо дати молоді можливість реалізувати свої таланти. {module widgetid="50" id="media" action="singlepic" imgid="404615" layoutid="0" layout="" static=""}   Спікери підкреслили, що важливо підтримувати молодь у їхньому розвитку, особливо у важкі часи. «Наш захід має на меті зняти напругу у випускників, які часто не знають, куди рухатися далі», - наголосила Людмила Білава. Людмила також звернула увагу на те, що батьки грають важливу роль у виборі професії своїх дітей. «Я, як мама випускника, хвилююсь, аби мій син не витратив роки на навчання, яке не відповідає його інтересам», - поділилася вона. Це питання стосується багатьох батьків, які прагнуть, щоб їхні діти знайшли своє місце у світі. Марія Фурман поділилася важливими спостереженнями про труднощі, з якими стикаються українські діти, які знають, що таке війна, коли їх запитують про мрії. Сучасні  українські діти іноді втрачають здатність мріяти через обставини або тиск с боку оточення. «Коли ти запитуєш дитину: «Про що ти мрієш?» це викликає великий стрес»,  - зазначила вона, підкреслюючи, що багато молодих людей відчувають тиск і невпевненість у своїх бажаннях. Тому, важлива підтримка молоді в процесі виявлення та реалізації своїх мрій На думку експертів, важливо допомагати дітям усвідомлювати свої можливості. Ми прагнемо показати, що, незважаючи на труднощі, у них є шанс на реалізацію своїх мрій. Це відкриває нові горизонти для молоді та дає можливість мріяти» Людмила Білава також звернула увагу на важливість індивідуального підходу до кожної дитини. «Важливо працювати з кожною дитиною, щоб допомогти їй відкрити свої мрії та цілі», - сказала вона, наголошуючи на необхідності підтримки та мотивації в процесі самовизначення. Завдяки таким ініціативам, як цей захід, молоді українці в Латвії отримують цінну підтримку у виборі кар'єрного шляху, що враховує їхні індивідуальні потреби та сильні сторони.   В рубриці «Новинна хата Олега Кудріна»: *Кроком в один тиждень відбуваються два заходи, надзвичайно важливі для України, а також безпеки Європи та всього світу. По-перше, це саміт G7 у Канаді, який нещодавно закінчився. Президент Трамп передчасно вилетів звідти, скасувавши низку зустрічей, в тому числі з Володимиром Зеленським. Також він відзначився дивною заявою, що Путін розпочав велику війну, образившись на «несправедливе» виключення з «великої вісімки». Відтак можна дійти до висновку, що тепер за Трампа цей формат існує у вигляді G6+1. І важливо, аби те «+1» не перетворилося на «-1». *Не менш важливим є щорічний саміт НАТО, що відбудеться у вівторок-середу у нідерландській Гаазі. Його загальний настрій приблизно такий же, як на саміті G7. Організатори роблять все, щоб Україна була представлена тут найбільш широко, та отримала підтримку. Але так, щоб це не викликало спротив Білого дому. Найбільше очікується обговорення трампівської пропозиції підійняти в

    49 мин.
  3. 30 МАЯ

    Освітній центр «ВОЛЯ»: простір для розвитку і збереження української ідентичності

    В програмі «Ми з України»:  Напередодні Дня захисту дітей та останнього дзвоника розмовляємо з директоркою освітнього центру «ВОЛЯ» Людмилою Вакало, вчителькою біології  Оленою Бордюговою та вчителькою історії Наталею Лавренко. Ведучий рубрики «Новинна хата Олега Кудріна» розповість про основні  політичні, економічні та культурні події в Україні  та навколо неї  за минулий тиждень.  У столиці Латвії, Ризі, вже майже рік успішно функціонує освітній центр «ВОЛЯ», який став справжнім домом для українських дітей, що залишили свою країну через військові дії на Батьківщині. Це не просто навчальний заклад – це простір для збереження української ідентичності, розвитку талантів і адаптації в новому середовищі. На початку свого існування – у листопаді 2024 року -  центр «ВОЛЯ» прийняв лише кілька десятків учнів. Однак наразі їхня кількість перевищує двісті. Директорка Людмила Вакало зазначає: «Діти дають наснагу і бажання працювати. Коли у тебе є команда, готова підтримати, навчання стає ще продуктивнішим». Вчителі не лише навчають дітей основним предметам, а також допомагають зберігати їхню культурну спадщину.   Центр працює за українськими освітніми стандартами, впроваджуючи сучасні методики, такі як STEM і інтегроване навчання. «Ми намагаємося не лише надати освіту, а й дати дітям відчуття дому», - додає Людмила. Завдяки співпраці з Міжнародною українською школою, учні отримують документи про освіту державного зразка України, що відкриває їм можливості для подальшого навчання в Україні та Латвії. А викладачі Латвійського університету викладають в центра латиську мову. Це важливий аспект, оскільки знання латиської мови відкриває більше можливостей для інтеграції в суспільство та навчання в латвійських університетах.. Цього року центр готується до святкування останнього дзвоника, яке відбудеться 2 червня. Це свято стане особливим для маленьких першокласників, які не мали можливості святкувати 1 вересня. «Ми хочемо, щоб кожна дитина відчула значимість цього моменту», - підкреслює Наталія Лавренко. Вона запевняє, що програма свята буде насиченою: «Діти готують вальси, вчителі підготували сюрпризи, а атмосфера буде святковою». {module widgetid="50" id="media" action="singlepic" imgid="402532" layoutid="0" layout="" static=""} Випускники 11-го класу також переживають важкі часи. «Це складний період для них, - говорить Олена Бордюгова, вчителька біології. - Вони готуються до НМТ (Національний мультипредметний тест) і стикаються з багатьма питаннями про своє майбутнє». Діти, які планують вступити до латвійських університетів, можуть отримати атестат без здачі екзаменів в українській школі. «Це дозволяє їм адаптуватися без зайвих стресів", — додає Олена. Психологічна підтримка також є важливим аспектом роботи центру. «Ми намагаємося допомогти дітям знайти свій шлях у світі, який став для них новим і незнайомим», — зазначає Наталія Лавренко, вчителька історії. Важливо, щоб діти мали можливість обирати між навчанням в Україні та Латвії, адже «вибір має залишатися за ними». Крім того, вчителі в "Волі" працюють над тим, щоб стимулювати дітей до читання українських книжок, що також є частиною їхньої педагогічної стратегії. Вона акцентує увагу на тому, що освіта має бути не лише про знання, але й про  Це створює атмосферу підтримки та допомоги, де учні можуть вільно виражати свої таланти та мрії, навіть у складний час. Освітній центр «ВОЛЯ» став не лише місцем навчання, а й справжнім осередком української культури та спільноти. «Ми святкуємо як українські, так і латвійські свята, що допомагає інтегрувати дітей у нове середовище, не втрачаючи при цьому своєї ідентичності», — резюмує Людмила Вакало. {module widgetid="50" id="media" action="singlepic" imgid="402530" layoutid="0" layout="" static=""} Вона наголошує, що «наше завдання — навчити дітей вчитися. важливо не лише передавати знання, але й формувати в учнів уміння самостійно здобувати інформацію та адаптуватися до змін у світі. Це особливо актуально для дітей, які переживають складні часи, адже навчання стає основою для їхнього майбутнього. Людмила  вважає, що вміння вчитися — це ключ до успіху, особливо в умовах, коли їм потрібно робити вибір між навчанням в Україні чи Латвії. Цей рік був наповнений викликами, але колектив центру «ВОЛЯ» справляється з ними завдяки згуртованій команді вчителів та підтримці батьків. Освітній центр продовжує розвиватися, відкриваючи нові можливості для своїх учнів, і, як зазначає Людмила Вакало: « Ми будемо працювати над створенням комфортного середовища для навчання, щоб кожна дитина могла відчути себе частиною нашої спільноти».   В рубриці «Новинна хата Олега Кудріна»: *Продуктивним був візит високої української делегації до Німеччини. Досягнуті домовленості, що ФРН підключається – фінансами та промисловістю – до виробництва далекобійної зброї в самій Україні. І жодних обмежень щодо дальності, що вже розлютило Кремль. Також Бундестаг схвалив допомогу нам на 5 млрд. євро, включаючи ППО, дещо надійде до ЗСУ вже за кілька тижнів. Важливим було встановлення дружніх стосунків між Фрідріхом Мерцом і Володимиром Зеленським, про що свідчила невимушена атмосфера на прес-конференції. *Стався масштабний витік надсекретної інформації – понад 2 млн. документів – щодо облаштування російських ядерних баз. Дані про їх модернізацію проходили по лінії держзакупівель РФ і тепер стали відомі демократичному світові. *В північно-європейському регіоні тривають великі спільні навчання «Swift Response / Швидка відповідь». Вони проходять на території п’яти країн – Швеції, Фінляндії, Норвегії, Ла

    50 мин.
  4. 23 МАЯ

    Мистецький вечір «Малевич 360°»: Рига відкриває нові горизонти

    В програмі «Ми з України»:  Артем Чуйко розкаже про те, що Рига стане першим містом Європи , де презентуватиметься  культурний проект «Малевич 360°». Ведучий рубрики «Новинна хата Олега Кудріна» розповість про основні  політичні, економічні та культурні події в Україні  та навколо неї  за минулий тиждень.  В мистецькому житті Латвії назріває важлива подія. 8 червня у кінотеатрі  Forum Cinemas  Риги відбудеться творчій вечір «Малевич 360°», який відкриє нові горизонти для розуміння творчості одного з найзначніших українських художників польського походження - Казимира Малевича. Про особливості цього заходу, а також про його важливість для української ідентичності в мистецтві, розповів організатор події Артем Чуйко в інтерв'ю для програми «Ми з України». Артем Чуйко поділився, що ідея цього проекту виникла спонтанно: «Після перегляду фільму «І будуть люди» з українським актором Віталієм Ажновим я зацікавився його творчістю і дізнався, що він виконує головну роль у фільмі «Малевич 360°». Після цього зрозумів, як важливо повернути увагу до українського коріння Казимира Малевича, адже багато людей досі вважають його російським художником.  Цей фільм став важливою ланкою в розумінні творчості Казимира Малевича в контексті української культури» Під час розмови Артем Чуйко наголосив на важливості зміни бачення творчості українських митців на світовій арені.  Ми хочемо донести ідею повернення українських імен у світ мистецтва». Це особливо актуально, адже протягом багатьох років Малевича сприймали як російського художника, а його роботи зберігаються в музеях, зокрема в Третьяковській галереї в Москві. Вечір «Малевич 360°» не обмежується простим показом фільму. Артем пояснив, що на заході також буде представлено виставку репродукцій картин Малевича. «Це будуть великоформатні копії, які, хоча і не є оригіналами, але несуть у собі велику цінність» , - додав він. Глядачі матимуть змогу не лише побачити роботи художника, але й поринути в атмосферу його епохи через інтерактивні елементи, такі як косплей. «Ми хочемо, щоб глядачі отримали максимальне занурення в цю тему», - зазначив Артем Чуйко, підкреслюючи, що подія стане платформою для обміну думками та ідеями. На вечорі також планується лекція, яка допоможе глядачам глибше зрозуміти специфіку супрематизму та творчість Казимира Малевича. {module widgetid="4" id="media" action="galleryitem" galleryid="1487" layoutid="49" layout="singlegallery" static=""} Рига стане першим містом, де відбудеться цей показ, що має велике значення для столиці Латвії. «Це унікальний випадок, коли під час війни в Україні вдалося завершити фільм», - підсумував Артем, підкреслюючи важливість підтримки української культури в умовах сучасних викликів. Таким чином, вечір «Малевич 360°» обіцяє стати важливою подією не лише для українців, але й для латвійської аудиторії, відкриваючи нові горизонти для розуміння та оцінки спадщини Казимира Малевича. У програмі: 15:00 — показ фільму «Малевич» (2024), реж. Дарія Онищенко Фільм українською мовою із субтитрами латиською (Мара Полякова) та англійською мовами. Це глибокий художній погляд на долю митця, його внутрішні пошуки та опір системі. 17:00 — виставка репродукцій робіт Малевича Глядачі побачать великоформатні копії найвідоміших картин митця, а також зможуть відчути дух епохи через косплей у стилі фільму. 18:00 — лекція Тетяни Філевської Видатна письменниця, мистецтвознавиця й дослідниця Малевича відкриє глибші смисли у творчості художника та його культурному впливі. Місце проведення: Forum Cinemas Організатор: «Українська книгарня» ua-books.eu   В рубриці «Новинна хата Олега Кудріна»: *Напередодні прийшла сумна звістка: на війні загинув третій латвійський доброволець – Нікіта Слядзевскіс, який в Україні взяв ім’я Нікіта Таренов. Він мав позивний «Латвієць». Нікіта – з Риги, народився у 97 році. У 20-річному віці поїхав до України та так там і залишився. Особливо любив Харків. Брав участь у націоналістичному русі, навчав техніці самозахисту в ножовому бою. Був досвідченим і мужнім воїном, пройшов Бахмут. Вічна пам’ять Герою! Намагання президента Трампа добитися дійсно мирних переговорів від Путіна, який затягує процес, все більше схожі на гегелівську «дурну нескінченність».  Вже втрачають терпіння навіть конгресмени обох партій США, вони підготували проєкт нових жорстких санкцій. Але все гальмується. Трампа також умовляють європейські лідери – Макрон, Мерц, Мелоні, Стармер. Тепер новий переговорний маячок – багатосторонні перемовини у Ватикані, нібито – всередині червня. *В середу в Мадриді був застрелений колишній заступник глави адміністрації Януковича – Андрій Портнов. Слідство має самі різноманітні версія цього злочину, що саме по собі характеризує постать убитого. Для України Портнов був деструктивною фігурою, його називали – «тіньовий куратор української судової системи», хронічно недореформованої. Врешті-решт Портнов, що перебував під санкціями США, перебрався в Іспанію, яка втім безпечною для нього не стала. {module widgetid="50" id="media" action="singlepic" imgid="387859" layoutid="0" layout="" static=""}   *Цієї неділі збіглися президентські вибори у двох важливих для нас прикордонних країнах – Румунії та Польщі. З тривогою очікувався другий тур у південного сусіда, оскільки фаворит Джордже Сіміон обіцяв докорінно змінити наші партнерські стосунки. На щастя, переміг не він, а кандидат від ліберальних сил Нікушор Дан… В Польщі пройшов перший тур, перші два місця в якому зайняли мер Варшави з «Громадянської платформи» Рафал Тшасковський та консервативний кандидат від «Права і Справедливості

    44 мин.
  5. 16 МАЯ

    Галина Шуневич: моя вишиванка є у президента Латвії

    В програмі «Ми з України» українська дизайнера Галина Шуневич,  яка здобула популярність завдяки створенню традиційних вишиванок, розкаже про свою місію - пропагувати українське за кордоном через унікальні витвори мистецтва. Галина вірить, що вишиванка може стати справжнім культурним послом, об'єднуючи людей та сприяючи взаєморозумінню між націями. Ведучий рубрики «Новинна хата Олега Кудріна» розповість про основні  політичні, економічні та культурні події в Україні  та навколо неї  за минулий тиждень.    Вишиванка: духовний код України в творчості Галини Шуневич Вишиванка — це не просто елемент одягу, а символ національної ідентичності, традицій і душі українського народу. Галина Шуневич, українська дизайнерка, яка здобула популярність завдяки створенню унікальних вишиванок, глибоко розуміє це значення. Її роботи поєднують традиційні елементи з сучасними тенденціями, відображаючи багатогранність української культури. «Вишиванка — це моя духовна комунікація з усім світом. Це можливість говорити без слів», - говорить Галина. Вона підкреслює, що вишиванка не лише ідентифікує, але й передає глибокі емоції та переживання народу. Галина розповіла про свій шлях до дизайну вишиванок: «Я почала вишивати з дитинства, навчена мамою. У 2013 році я придбала машинку для вишивання, і це стало поштовхом для моєї кар'єри». Вона не зупинилася на досягнутому, а почала розробляти унікальні дизайни, виходячи за рамки традиційних орнаментів.   Подарунки всесвітньо відомим лідерам Однією з унікальних ініціатив Галини є дарування вишиванок світовим лідерам. «Я вже подарувала 16 вишиванок, зокрема колишньому прем'єр-міністру Великої Британії Борису Джонсону та президентам Литви, Польщі і Естонії. Нещодавно я передала вишиванку прем'єр-міністру Ірландії» — поділилася вона. Ці подарунки мають не лише символічне значення, а й покликані нагадати світу про українську культуру. Галина пояснила, чому біла вишиванка стала її вибором для подарунку президентам: «Білий колір символізує чистоту моїх намірів і можливість нової історії України. Це - чисте полотно, на якому ми можемо написати свою нову історію»   Вишиванка як символ єдності Галина також відзначила, як війна в Україні вплинула на популярність вишиванки за кордоном: «Є більший попит на наші вишиванки через війну. Люди хочуть підтримати Україну, і це спонукає їх купувати та носити нашу символіку». Вона вірить, що вишиванка стала не тільки елементом одягу, а й свідченням гордості українців. «Вишиванка — це не лише одяг, це символ єдності та сили нашого народу», - робить підсумок Галина. Її роботи є яскравим прикладом того, як традиції можуть адаптуватися до сучасності, зберігаючи глибоке значення і духовну цінність. {module widgetid="50" id="media" action="singlepic" imgid="400996" layoutid="0" layout="" static=""} Галина Шуневич стає голосом сучасної України, пропагуючи вишиванку як культурний код, який об'єднує людей, незалежно від їхнього походження. Її творчість - це свідчення того, що вишиванка продовжує жити, змінюватися і відкривати нові горизонти для української культури у світі.   В рубриці «Новинна хата Олега Кудріна»: *Habemus Papam – «У нас є Папа»! Підбиваємо підсумки першого тижня нового понтифіка Лева XIV. Показовим було телефонне спілкування з Володимиром Зеленським та готовність до особистої зустрічі. Інтронізація Папи відбудеться цієї неділі. Президент України планує там бути. Важливо, що Лев XIV говорить про підтримку України більш визначено та чітко, ніж його попередник. *Сюжетом тижня здавалися переговори у Стамбулі та Анкарі.  Українська дипломатія вдало перекинула інформаційну гранату на російський бік, запросивши на перемовини самого Путіна.  Готовність приїхати висловив і Трамп… Кремль обіцяв щось типу «дощику в четвер», коли ж стало відомо, що російську делегацію очолить усе той же обер-історик Мединський, ми побачили – це все ті ж манівці. Москва знову імітує та затягує процес, аби тільки не дратувати Трампа. *Відтак на цей четвер в українців залишилися вічні цінності – Всесвітній день вишиванки. Поки воєнна та дипломатична боротьба триває, пам’ятатимемо про це. Надягаємо свої вишиванки, і не тільки у цей день. *Днями в Латвійському університеті відбулася лекція «Україна та Латвія у Другій світовій війні», яку читали історик Латвійського військового музею Яніс Томашевскіс та доктор історичних наук із КНУ Андрій Руккас. З останнім ми поговорили про «побєдобєсіє».  Зрозуміло, що культ перемоги, в країні-агресорі знаходиться в центрі світоглядно-пропагандистського забезпечення війни. Там є своєрідний п'ятирічний ювілейний цикл. 9 травня та дні навколо нього – це календарний пік культу перемоги, який багато що показує на майбутнє. Пан Руккас розповів про зміни в сприйнятті дати 8-9 травня. Зокрема про заявку на привласнення Дня Перемоги від президента США Дональда Трампа. А також про те, що головним на святкуваннях у Москві цього разу виглядав не Путін, а глава КНР Сі Цзіньпін. *Цього тижня в п’яти містах Латвії виступав з концертами славетний колектив – Національна капела бандуристів імені Г.Майбороди, яка не була у Балтії 35 років.  {module widgetid="4" id="media" action="galleryitem" galleryid="1486" layoutid="49" layout="singlegallery" static=""} Ми поспілкувалися з керівником колективу, народним артистом України Юрієм Курачем. Він розповів про історію та сучасність Капели, про те, що 12 учасників колективу зараз на фронті. З ними спілкуються кожен день і звісно, збирають кошти на допомогу – як своїм хлопцям, так іноді і підрозділам, що знаходяться поблизу. Попри війну і ризик повітряних а

    41 мин.
  6. 9 МАЯ

    Лариса Якубова : День пам’яті і перемоги - проти «побєдобєсія»

    В програмі «Ми з України»  Лариса Якубова, докторка історичних наук, заввідділом Інституту історії України, авторка першої книги, в якій системно досліджена сучасна ідеологія Кремля «Рашизм: Звір з безодні», розкаже, як Кремль переформатував 9 травня, виліпивши культ перемоги, і як він використовує це у мобілізації населення для війни проти України. Ведучий рубрики «Новинна хата Олега Кудріна»  також розповість про основні  політичні, економічні та культурні події в Україні  та навколо неї  за минулий тиждень. До вашої уваги – інтерв’ю з Катериною  Весельською - офтальмологом з Бучі, яка через війну в Україні змушена була приїхати до Латвії. Вона одна з небагатьох українських переселенців, якій вдалося влаштуватися  на роботу в Латвії за фахом, спілкується з пацієнтами латиською мовою, наразі  продовжує її вивчати. До вашої уваги  анонс подій до Дня матери. В рубриці «Новинна хата Олега Кудріна»: *Сьогодні, 9 травня, Україна разом із Латвією й іншими партнерами святкує День Європи. А напередодні, 8-го числа, відзначила День пам’яті та перемоги. Росія ж, країна-агресор, нині традиційно святкує не так День Перемоги, як День побєдобесія. Важливо знати, як Кремль переформатував 9 травня, виліпивши культ перемоги, і як він використовує це у мобілізації населення для війни проти України. Наша співрозмовниця – Лариса Якубова, докторка історичних наук, заввідділом Інституту історії України. Авторка першої книги, в якій системно досліджена сучасна ідеологія Кремля «Рашизм: Звір з безодні». Науковиця розповіла про давні, радянські джерела цього явища. Тоді власне культу Перемоги не було, оскільки головним був культ КПРС та комуністичної ідеї. Але було створено дуже багато наративу про війну. В путінські часи переосмислення 9 травня полягало в перенесенні акценту з того, що країні перед лицем такої навали вдалося вистояти та продовжити комуністичний експеримент, на програмування піднесеного міфу про перемогу. Причому перемогу саме російського народу, а не радянського, як це подавалося раніше. І через це Європа, світ, нібито, у вічному «у боргу» перед «русскіми», що, нібито, дає їм право і на геноцид українців. Росія при цьому діє, як «універсальний шизофашист», який будучи сам фашистом нав'язує своїй жертві уявлення про не просто меншовартість, а нібито успадковану злочинну природу. Як зазначає Якубова, українці достойно витримують такий тиск, не тільки воєнний, але й ідеологічний, психологічний. І саморозуміння українського суспільства сьогодні набагато більш цивілізоване, правдиве, ніж у росіян, одурманених маною «русского міра». *Європа в ці дні стривожена наступом право-популістських сил, що продовжується. В першому турі президентських виборів у Румунії переміг, набравши майже 41%, лідер ультраправих Джордж Сіміон. Якщо він переможе у другом туру, це стане поганою новиною для нас, оскільки досі Румунія була важливим прикордонним партнером. А Сіміон створить «тріо» з Фіцо та Орбаном. 18 травня, коли в Румунії буде другий тур президентських виборів, в Польщі відбудеться перший тур. Ця країна партнерськи ще більш важлива для нас. Згідно до опитувань, електоральна ситуація там не виглядає загрозливою. Хоча і фіксуються безпрецедентні спроби втручання у виборчий процес з боку Росії: поширення дезінформації та гібридні атаки на критичну інфраструктуру країни. Сподіватимемось на стійкість польської влади та виборців. *Днями з Києва прийшла сумна звістка, що пішов з життя письменник-шестидесятник, майстер психологічної, готичної прози; співець українського бароко Валерій Шевчук. Світла пам’ять… Його книги, слова залишаться з нами. Зокрема мовлені в одному з останніх інтерв’ю про те, що любов – це той душевний вогонь, який існує, аби не перемогло в цьому світі зло. *8 травня, латвійський Фонд Германа Брауна організував у Ризі унікальну подію: виконання у Домському соборі «Воєнного реквієму» Бенджаміна Бріттена – з участю 170 артистів із 6 країн. Серед виконавців – український баритон Віктор Рудь. Організатори окремо зазначили, що вважають цей захід конче необхідним в нинішніх умовах, аби спільно нагадати про небезпеку війни. Прем'єра цього твору відбулася у 1962 році в Ковентрійському соборі на честь його повторного освячення (храм був зруйнований внаслідок бомбардувань під час Другої світової). Автор присвятив твір своїм друзям, які загинули у тій війні.

    44 мин.
  7. 2 МАЯ

    Крила натхнення: виставка українського мистецтва в Латвії

    В програмі «Ми з України» - інтерв’ю з українськими художницями, які представили свої картини та художні вироби на виставці «Крила. Квітень» в Українському домі у Ризі. Ведучий рубрики «Новинна хата Олега Кудріна» розповість про основні  політичні, економічні та культурні події в Україні  та навколо неї  за минулий тиждень.  Крила Емоцій: Український Арт В Українському домі експонується виставка «Крила. Квітень», де представлені роботи чотирьох талановитих українських художниць: Катерини Баранової, Катерини Рибакової, Тетяни Апелене та Галини Андрійко. Ця виставка стала не лише візуальним святом, а й можливістю для українських митців представити себе за кордоном, продемонструвати свою творчість і емоції, що переповнюють їхні роботи. Олександра Петльована, одна із організаторок виставки, розказала: «Ця ідея виникла ще в Світлани Петльованої. Мистецтво - це те, що надихає нас навіть у важкі часи. Воно дає нам крила та підштовхує до дії. Ми прагнули створити платформу для українських художниць, які бажають проявити себе». Вона зазначила, що виставка має на меті підтримати колаборацію між українськими та латвійськими митцями. Галина Андрійко, знана своєю абстрактною імпровізацією, розповіла про свій творчий шлях: «Все моє життя пов'язане з малюванням. Я почала з дизайну одягу, але з часом захотіла спробувати щось нове. Моя творчість — це терапія, спосіб виразити свої емоції». Вона додала: «Кожен колір несе в собі певну емоцію, і коли я починаю малювати, я вибираю кольори, відштовхуючись від свого внутрішнього стану». Катерина Баранова поділилася своїм досвідом створення мистецтва, що поєднує українську міфологію з народними мотивами: «Я працюю в манері наївного мистецтва. У дитинстві я завжди була оточена мистецтвом завдяки батькові, мультиплікатору. Коли я переїхала в Полтаву, відкрила свою творчу студію, де почала малювати українське народне мистецтво». Вона вважає, що її роботи втілюють емоції та символи, які переплітаються, як пазли. Тетяна Апелене, художниця та майстриня з виготовлення гобеленів, також розповіла про своє натхнення: «Коли я приїхала до Риги, намагалася знайти середовище для спілкування з іншими майстрами, але не вдалося. Тож я почала працювати над власними творами. Наразі мене надихають природа та квіти». Тетяна підкреслила, що її гобелени зберігають українські мотиви, в той же час поєднуючи їх із латвійськими традиціями. {module widgetid="4" id="media" action="galleryitem" galleryid="1484" layoutid="49" layout="singlegallery" static=""} Назва виставки «Крила. Квітень» символізує нові починання та відродження. Олександра Петльована пояснила: «Ми хотіли, щоб виставка дарувала натхнення та нове життя. Крила злітають, і наші майстрині показують свою творчість тут, у Латвії». Кожна робота, представлена на виставці, є емоційно зарядженою, дозволяючи глядачам побачити свої власні історії в картинах. Роботи Галини Андрійко, за її словами, — це не просто картини, а емоційні мандрівки: «Кожна людина може побачити свою історію, коли дивиться на них». Катерина Баранова також підкреслює значення емоцій у своїх творах: «Я намагаюся передати відчуття та символіку, які виникають у моїй свідомості». Ця виставка стала яскравим прикладом того, як мистецтво може стати мостом між культурами та емоціями, допомагаючи людям виявити свої переживання і знайти підтримку у важкі часи. Виставка «Крила. Квітень» не лише демонструє талант українських художниць, а й нагадує про силу мистецтва, яке може об’єднувати людей, незалежно від обставин.   В рубриці «Новинна хата Олега Кудріна»: *У світі обговорюють 100 днів перебування на посаді очільника самої могутньої країни у світі Дональда Трампа. Ми поговорили з відомим українським політологом, експертом Аналітичного центру «Об’єднана Україна» Дмитром Левусем про те, якими очікуються наступні 100 днів, в першу чергу для нашої держави. Аналітик вважає, що США не вийдуть з переговорного процесу. Хоча погрожуватимуть цим, часом імітуватимуть такий вихід або навіть вийдуть із перемовин, проте невдовзі повернуться. При цьому треба готуватися до того, що на України буде здійснюватися тиск, оскільки Вашингтон має достатньо важелів для цього. Водночас Левусь має надію, що проти Росія, яка і далі підтверджуватиме свою «людожерську» позицію, нарешті буде застосований і батіг з-за океану. Також політолог поділився своїми думками щодо безпекової ситуації Латвії та східного флангу НАТО загалом. *4 травня Латвія відсвяткує 35-річчя Відновлення Незалежності. Тоді ж, 1990 року, свій шлях до свободи мала і Україна. Але він був більш довгим і звивистим. Сьогодні наша держава проходить важкі випробування за право бути вільною. Є загрози і для Латвії. І все це – від того ж імперського центру. Тому так важливо, що ми – поруч і разом. Вітаємо наших латвійських друзів із цим святом і пам’ятаймо про те, що воно означає. *Продовжуємо знайомити вас із лавреатами Шевченківської премії цього року. Композитор і піаніст Олександр Шимко здобув цю нагороду за сакральну містерію «Вирій». Це слово в українській міфології має кілька значень: вічнозелена, сонячна країна, розташована десь «за морем» або в небесах, де мешкають боги, душі померлих, зимують птахи; іноді; вирій – синонім раю. В цій дивовижній містерії літургічні християнські тексти, старовинні народні псальми поєднані із сучасністю, авторським поглядом на сутність божественного і людського, життя та смерті… З 2007 року композитор є керівником музичної частини київського Театру імені Лесі Українки. Його драматична, хвилююча музика до вистав завжди

    44 мин.
  8. 25 АПР.

    Маргарита Черненко: Душа народу найщиріша в поезії

    В програмі «Ми з України»  поговоримо з поетесою, драматургом та перекладачкою  Маргаритою Черненко про її нові літературні проекти, про літературний вечір, присвячений поетам-урбаністам Олександру Чаку та Михайлю Семенку, а також  про важливість культурного діалогу між Україною та Латвією. Крім того, Маргарита поділиться своїми думками про роль слова в складні часи та вплив літератури на суспільство. Ведучий рубрики «Новинна хата Олега Кудріна» розповість про основні  політичні, економічні та культурні події в Україні  та навколо неї  за минулий тиждень.  Маргарита Черненко — відома українська поетеса, драматург і кандидат філологічних наук. Протягом багатьох років вона викладала історію всесвітньої літератури у вищих навчальних закладах Києва, а останні 25 років працювала в Київському національному університеті театру, кіно та телебачення імені Карпенка-Карого. Її творчий доробок налічує сім книг, чотири поетичні збірки, книгу прози та збірку літературознавчих статей. Особливу увагу заслуговує її драматургія. Вистава «Птаха» за п’єсою Маргарити Черненко, тривалий час йшла на сцені арт-центру імені Івана Козловського в Києві. Ця вистава відзначалася не лише цікавим сюжетом, а й глибокими особистими переживаннями автора. Вистава зосереджується на автобіографічному досвіді, розповідаючи про перший шлюб Маргарити, події якого відбуваються в Києві та Ризі. Нещодавно Маргарита організувала літературний вечір, присвячений поетам-урбаністам Олександру Чаку та Михайлю Семенку. Цей захід став важливою подією в культурному житті, підкреслюючи взаємозв'язки між українською та латвійською літературами. На вечорі обговорювалися теми урбаністичної поезії, її витоки та вплив на сучасну культуру, що об'єднує митців з обох країн. Маргарита активно бере участь у культурному житті Латвії, проводячи літературні вечори та зустрічі з читачами. Вона вважає, що мистецтво може об’єднувати людей, незважаючи на кордони. «Поетичні мости - це не просто слова, це реальна можливість для культурного діалогу,» — говорить вона. Ось кілька прямих висловлювань Маргарити Черненко, які ілюструють її думки про творчість, Ригу та особисті переживання: Ця п'єса розповідає про сімейну історію, автобіографічна, про мій перший шлюб, який відбувався в Києві та Ризі. Рига для мене не порожнє місце, вона дійсно дуже багато значить.» «Я наполягала на тому, щоб фінал відбувався в Києві. Це для мене дуже важливо, адже мій перший чоловік залишився в Ризі і не зміг приїхати.» «Моя місія як поетеси — щось зробити для латвійської літератури. Я вважаю, що винна латвійській поезії, адже це мій особистий поштовх.» Також, вона підкреслює, що література може стати потужним інструментом у часи кризи: "Слово має величезну силу. Воно може лікувати, підтримувати й надихати, особливо в складні часи.» Маргарита Черненко є яскравим представником сучасної української літератури, , її глибокі роздуми про життя, любов і мистецтво відображаються в її творах, зробивши їх важливими для обох культур — української та латвійської. У своїй творчості Маргарита прагне зберегти автентичність української літератури, враховуючи її історичні та культурні контексти. Її роботи відзначаються емоційною глибиною і соціальною значущістю, що робить їх актуальними для сучасного читача. Майбутнє Маргарити Черненко обіцяє бути насиченим новими проектами, які продовжать досліджувати складні теми і стосунки між людьми, культурами та містами.   В рубриці «Новинна хата Олега Кудріна»: *Тривають обстріли українських міст, включаючи столицю. На такому тлі все більш складними стають багатосторонні дипломатичні сутички щодо цієї війни. З американського боку велику вагу в них набув Стівен Віткофф. Він з кур’єрською регулярністю їздить до Путіна. І креатив, котрий отримує там, вкладає у вуха американського Президента. Так виникла ідея визнання Америкою російської окупації Криму. Коли ж Володимир Зеленський зробив заяву про неможливість подібного визнання, Вашингтон різко понизив рівень багатосторонніх переговорів, запланованих в Лондоні. З урахуваннях скорих ста днів президентства Трампа та відсутності дипломатичних успіхів, це виглядало не історично, а істерично. *На такому фоні велике враження справила безпекова доповідь Сейму міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського: «За радянських часів росіяни збудували у Варшаві посольство, схоже на резиденцію губернатора.  Але часи змінилися. У мене для вас новина: ви більше ніколи не будете тут правити. Ні в Києві, ні у Вільнюсі, ні в Ризі, ні в Таллінні, ні в Кишиневі.  Замість того, щоб фантазувати про завоювання Варшави, турбуйтесь про те, чи втримаєте ви Хайшеньвай (Владивосток)». Сікорський окреслив контури оновленої системи європейської безпеки, в якій значну роль відіграватиме сильна, ремілітаризована Німеччина. Велика увага в доповіді була приділена Україні – необхідності досягнення справедливого «миру через силу» та вступу в ЄС. *Римський папа Франциск пішов у засвіти у Світлий Понеділок – кажуть, що це ознака Божого благовоління. В останній промові Папи на Великдень було мовлено і про Україну та мир для нас. В Україні дехто болісно ставиться до окремих висловів Франциска щодо нашої держави. Проте спеціалісти з історії церкви закликають більш широко підходити до його постаті, пам’ятати про добрі справи. А він багато в чому допомагав нам. Не кажучи вже про те, що в Україні багато вірних Греко-католицької та Римо-католицької церков, які нині спільно з іншими мол

    52 мин.

Об этом подкасте

Історії українців, які зараз проживають в Латвії та інших країнах Європи, важливі соціальні питання та інтеграція в латвійське суспільство, коментарі фахівців та поради психолога, а також інформація про культурні та спортивні події.

Вам может также понравиться

Чтобы прослушивать выпуски с ненормативным контентом, войдите в систему.

Следите за новостями подкаста

Войдите в систему или зарегистрируйтесь, чтобы следить за подкастами, сохранять выпуски и получать последние обновления.

Выберите страну или регион

Африка, Ближний Восток и Индия

Азиатско-Тихоокеанский регион

Европа

Латинская Америка и страны Карибского бассейна

США и Канада