Jazz-Легенда на Radio Jazz

radiojazz.ua

Унікальні історії та твори великих музикантів

  1. قبل ١٤ ساعة

    Флора Пурім (06.09.2025)

    Джаз - це вічна подорож. І жоден музикант не може назвати кінцевої станції. Ії подорож почалася у Бразилії. Вона слухала скрипку свого батька Наума і бачила його непросту подорож з Могильова світ за очі. І це були не пошуки кращої долі, це було питання життя і смерті. Вона слухала, як мама Ракель грає на старенькому фортепіано дивну музику і в сотий раз ставить на програвач платівки Френка Сінатри, Діни Вашингтон, Біллі Холідей, Біла Еванса та Оскара Пітерсена. Маленька дівчинка відкривала світ через програвач і розуміла, що кордонів не існує ні для музики ні для іі голосу. І перший кордон на шляху, який їй вдалось подолати це кордон Бразилії, а другий - це стереотип, що вона здатна співати лише боса нову. Разом з чоловіком у середині 60-тих вона перетинає кордон Штатів і потрапляє в епіцентр нового джазу. ЇЇ унікальний голос, який линув наче із серця, та здатність відтворювати у кожній мелодії політ вільної птахи підкорили не лише американську публіку. Попереду були гастролі Європою і знову захоплива подорож. Подорож країнами і стилями. Навіть півтора роки за гратами, за банальне зберігання кокаїну, не стали перешкодою на її шляху. Вона просто у буцегарні зібрала всіх, хто був закоханий у музику, закликала своїх славетних друзів-джазменів і після одногодинної репетиції влаштувала концерт, який транслювала наживо місцева радіостанція. Цей досвід вона перетворила на дорожню валізу з особливим ставленням до свободи у всьому. Вона обожнює фьюжн-джаз, і саме в цьому жанрі для її голосу у шість октав немає жодних перешкод. Він летить від альбому до альбому, від однієї премії Греммі до іншої, від титулів до державних нагород, від Чіка Коріа до Дізі Гілеспі, від Майлза Девіса до співпраці із власним чоловіком Аірто Морейро. Її подорож почалася у Бразилії, і нехай вона не закінчується ніколи. Джазовий журнал Down Beat чотири рази називав її найкращою джазовою співачкою. Президент Бразилії Фернандо Анріке Кардосо називає її послом міжнародних відносин Бразилії. А ми наливаємо її легендарна Флора Пурім.

    ٤ من الدقائق
  2. قبل يوم واحد

    Нат Кінг Колл (05.09.2025)

    Він зовсім поруч… Ось тут… Запалює свою вічну ментолову цигарку і оксамитовим досконалим голосом розповідає історії кохання та життя тільки вам. Його вимова бездоганна настільки, що мало хто здогадується, що він афроамериканець: за його піснями можна сміливо вчити англійську та історію слави. Він тільки вам розповідає про те, що зовсім не мріяв співати, а хотів бути джазовим піаністом. Він створив квартет, але барабанщик не прийшов на концерт і так утворилося тріо. Тріо, яке одразу підкорило публіку і принесло йому славу. Заспівав він випадково, коли п’яний відвідувач концерту вимагав свою улюблену пісню... А от зараз, - чуєте? - він розповідає про те, як за ним ганявся ку-клус-клан, а він зміг потрапити не тільки на радіо, а й на телебачення, де вів свої власні шоу. Шоу закрили за рік, хоча його обожнювали глядачі за добру вдачу, проте рекламодавці не давали гроші під чорношкірого ведучого... А ось історія, як він став королем. Королем пісні. Слава, гроші, розкіш, будинки у найпрестижніших районах Лос-Анджелесу, податки на прибутки, програші в казино, втрата найближчих людей - і його голос знову набуває безкінечної інтимності, адже про це можна розповісти тільки найближчому другові… А от історія про те, як за нього до сих пір борються джазмени та естрадні музиканти. Всі кричать : «Мій! Мій!»... а він посміхається, запалює цигарку, без якої його образ складно уявити, сідає за рояль і співає про чудо Різдва та кохання. І співає він тільки для Вас… Батьки назвали його Натаніель Адамс Коулз, публікала нарікла його Королем, а ми називаємо його – Легендарний Нат Кінг Колл.

    ٤ من الدقائق
  3. قبل يومين

    Каунт Бейсі (04.09.2025)

    У фільмі Філіні «Репетиція оркестру» хлопчик запитує у арфістки: «А куди іде музика, коли ти перестаєш її грати?» Ми не знаємо, куди іде музика, але точно знаємо, звідки вона може прийти. Можливо від мами, яка давала уроки гри на фортепіано сама і винаймала викладачів за 25 центів? Можливо з вуличного ярмарку, який так бентежить своєю щирою дитячою радістю і передчуттям чуда? Можливо з кабаре, де напівоголені дівчата потребують особливої синхронності з музикантами, а можливо з оркестрової ями, де можна спостерігати за рухами рук та ніг наймоднішого піаніста у місті. А можливо музика приходить з постійних переїздів і пошуків роботи у крутих біг-бендах. Так, музика може прийти звідусіль, але найголовніше, щоб вона йшла від серця. Грати те, що в серці, і в голові думати про те, що ти граєш… А ще додати жаги і пристрасті, особливого ставлення до ритму і дозволити майже всім своїм оркестрантам бути солістами. Можна запрошувати тільки найкращих, вдосконалювати техніку. Зробити так, щоб твій оркестр впізнавали з перших нот, писати хіти і ніколи не втрачати почуття гумору. Навіть коли ти керуєш своїм біг-бендом з інвалідного візка. Саме його оркестр можна вважати найкрутішим живим джазовим університетом, і саме він як ніхто розумів, що музику потрібно берегти, заснувавши своє музичне видавництво. Так, ми не знаємо куди іде музика, якщо її перестають грати, але його музика надійно зберігається у серці кожного, хто любить свінг і звучання класичних біг-бендів. Його музику бережуть у численних залах слави, музичних академіях і навіть у Бібліотеці Конгресу США. Батьки назвали його Вільям Джеймс, радіоведучий із Канзас Сіті у 1936 році нарік його графом, публіка і критики називала його Король Свінгу, а ми називаємо його Легендарний Каунт Бейсі.

    ٤ من الدقائق
  4. قبل ٣ أيام

    Глен Міллер (03.09.2025)

    Він був справжнім солдатом джазу - сувора дисципліна до себе і тих, хто поруч; ніяких відхилень від форми та змісту; чітке знання нот на рівні уставу; майже повна відсутність імпровізацій у поведінці і організації репетицій. За це з нього глузували, вільні від правил та умовностей, новатори джазу і за це його обожнював весь світ. Звучання його оркестру унікальне і його не можливо переплутати з жодним іншим. На його меморіалі написано: «Народився 1 березня 1904 року – безслідно зник 15 грудня 1944». Саме цього трагічного дня дружина не дочекалася від нього особливого привіту під час радіотрансляції BBC концерту оркестру ВМС Сполучених Штатів Америки з Парижа. У 42 році він йде в армію добровольцем, запрошуючи із собою всіх музикантів свого зіркового цивільного оркестру. Але всі йому відмовили. За час служби він підготував 50 військових оркестрів і тільки після цього створив свій власний, в якому знову досяг філігранного звучання. Він дав 200 концертів лише в одній Англії і це тільки за два місяці 1942 року. Він вимагав бездоганної покори і віддачі музиці і не відпускав своїх музикантів у відпустку вважаючи, що їхнє життя набагато безтурботніше, ніж у тих, хто служить на передовій. Американці похилого віку слухаючи його музику, згадують Другу світову, а колишні жителі радянського союзу асоціюють його з маленьким п’янким ковтком свободи. У 1948 році в Союзі не тільки заборонили його музику, а й навіть його ім’я. На цілих 8 років. У всьому світі його знають, як геніального аранжувальника, композитора і організатора. Солдати військового оркестру називали його Демоном… А ми називаємо - Легендарний Глен Мілер.

    ٤ من الدقائق
  5. قبل ٤ أيام

    Дюк Еллінгтон (02.09.2025)

    Складно передбачити, що станеться з хлопчиком, який народився у родині дворецького Білого дому і піаністки. Єдине що йому було точно гарантовано - це перфектні манери та прекрасна музична освіта. У 8 років він отримав призвісько Герцог за любов до франтівського одягу. Перший його виступ відбувся у маленькому генделику: місцевий піаніст напився і не зміг більше грати, а наш герой сів за рояль і зіграв один із своїх регтаймів. На цьому все могло і скінчитися, адже… він хотів стати художником, - відвідував спеціалізовану школу із прикладних наук і навіть встиг попрацювати плакатистом. Але вчитися йому було нудно, він зневажав офіційну освіту і взагалі не визнавав авторитетів. Втім, це не завадило йому стати почесним доктором Єльського університету. Мама сказала, що він стане знаним і величним. Мама не помилялася. Він став не тільки відомим у всьому світі музикантом, а ще й отримав Орден Свободи, Орден Почесного Легіону та Пульцерівську премію. Він став не тільки віртуозним виконавцем, авторитетним і делікатним керівником оркестру, а і геніальним композитором, який постійно шукав нові форми і сенси. Інколи здавалося, що він працює 24 години на добу. Під час другої світової війни, він дав безліч благодійних концертів, кошти з яких пішли на підтримку армії. А для того, щоб якось фінансово підтримувати оркестр і себе, він акомпанував на записах різним модним естрадним та танцювальних виконавців. Часто оркестр навіть не вказували на виданих платівках. Окрім джазу він захоплювався і духовною музикою. Його фортепіанні п’єси порівнювали з творами Дебюсі, Равеля і Шопена. Він був справжнім аристократом джазу з неспокійним серцем і Герцогом його називали не даремно. Киянам пощастило побачити його з оркестром наживо в 1971 році. Три концерти у Києві відвідали понад 30 000 слухачів. Один з концертів тривав 4 години. Батьки назвали його Eдвард Кенеді… А ми називаємо його - Великий Дюк Eллінгтон.

    ٤ من الدقائق
  6. قبل ٥ أيام

    Маркус Міллер (01.09.2025)

    ✅ Він не може займатися лише однією справою. Йому здається, що якщо він зосередиться на чомусь одному́, то все стане занадто складним. Тому він одночасно може писати музику для кіно, вчити сина грати у бейсбол, продюсувати чийсь альбом, вигадувати новий кавер або знову і знову шукати найкращий звук свого інструмента. І довго грати на одному інструменті він теж не може Це може бути і рояль, і блок-флейта, як у дитинстві, чи кларнет, як у юності, чи його улюблений бас, а може – саксофон, а може – бас-кларнет. І грати в одному стилі він теж не може: зранку фанк, в обід – ф’южн, увечері – R&B, а вночі – соул. І він не може просто грати в одному клубі фанк чи диско на своїй бас-гітарі, своїм особливим звуком, він знає ноти і швидко на слух підбирає будь-які мелодії, тому в ролі сесійного музиканта грає на телевізійному шоу Saturday Night Live і допомагає у концертах і в студії Лютеру Вандроссу, Гроверу Вашингтону-молодшому, Роберті Флекк, Девіду Санборну, Стіву Геду. Йому страшенно подобається робити декілька справ одночасно, і він постійно прагне ще і ще роботи. Він пише музику для Девіда Санборна і Майлза Девіса, не забуваючи регулярно отримувати Ґреммі та за власні сольні роботи, але і цього́ замало. І він береться за кіно. Тому що в кіно він може писати музику в різних жанрах, не обмежуючи себе нічим, крім дедлайнів. Але і цього замало. Концерти, турне і фестивалі, а між ними – нескінченні переїзди й перельоти – і тут йому шкода часу і власного життя, саме в дорозі він пише нову музику. Його звичайний день удома – це студія, хатні справи, студія, час із дíтьми, студія, час із дружиною і знову студія. І в цьому житті завжди є радість і безліч ідей. Які для нього всюди. У Бетховені, якого слухає його син, або у Хіп-хопі, який слухають його донечки. І він обов’язково здивує нас завтра, тому що не збирається зупинятися. ℹ Батьки назвали його Вільям Генрі Маркус, а ми називаємо його легендарний Маркус Міллер.

    ٤ من الدقائق
  7. قبل ٦ أيام

    Оскар Пітерсон (31.08.2025)

    Щоразу історія успіху опиняється на перехресті чотирьох доріг: талант, працелюбність, доля і випадок. Долі не варто коритися. Народження в Канаді, в родині чорношкірого вокзального носія на початку 20-х років минулого століття, не сприяє світовій славі. Але завжди є випадок. І навіть якщо він з одного боку прикрий, - в результаті він стане доленосним. Наш герой обожнював тромбон і трубу, але туберкульоз перекреслив його пристрасть і так в житті з’явилося піаніно. Працелюбності йому не бракувало. Заняття по 6-8 годин принесли свої результати, - він став віртуозом. До речі, так він займався майже щодня протягом усього життя. Тільки інсульт, перенесений вже у зрілому віці, змусив його зменшити заняття до двох годин. А ось щасливий випадок: його гру по радіо, дорогою в аеропорт, почув американський джазовий продюсер, розвернув таксі і… наступний концерт був уже в Карнеґі-Холл. Критики звинувачували його в надмірності, але на цю критику геніально відповів історик джазу Скот Янов. «Звичайно, - написав Скот, - можна сміливо стверджувати, що він грає сто нот там, де інший піаніст обійшовся б десятьма; але всі ці сто нот зазвичай виявлялися на потрібному місці». І саме це розуміли та чули Біллі Холідей, Елла Фіцжеральд, Лестер Янг, Луї Армстронг, Діззі Гілеспі, Дейв Брубек і ще десятки видатних джазменів, які запрошували його грати спільні концерти та записувати альбоми. Сьогодні джаз у всіх музичних школах діти починають вчити за його етюдами. Його іменем називають вулиці та площі, а ми слухаємо його музику і розуміємо, що джаз - це легко. Тому що сам він був надзвичайно легким, незважаючи на велетенську статуру та тяжкі випробування долі. Батьки назвали його Оскар Емануєль. Дюк Елінгтон називав його Махараджею Клавіатури… А ми називаємо його - Легендарний Оскар Пітерсон.

    ٤ من الدقائق
  8. ٣٠ أغسطس

    Бетті Картер (30.08.2025)

    Перш за все, її не влаштовували традиції! Її Батько керував церковним хором в Детройті, і перспектива для маленької дівчинки з великої родини була очевидною. Вона елегантно зробила ручкою своїй побожній родині і одноосібно вирішила, що музику треба вчити не в церкві, а в консерваторії. Це дало їй можливість зламати ще одну традицію: жінка на сцені може бути не тільки співачкою, а і композитором та аранжувальницею. Вона стала б всесвітньо відомою ще у свої двадцять років, але вона знову ламала традиції і співала джазові стандарти так, як чула і хотіла тільки вона. Саме тому на неї свого часу звернули увагу Майлз Девіс, Дізі Гілеспі та Телоніус Монк. До неї одразу ставилися як до профі. Попереду були безкінечні гастролі, виступи, джем-сейшени, обожнювання фанатів і визнання у всьому світі. Але і тут вона ламає традиції і... на декілька років відмовляється від кар’єри, щоб бути поруч із маленькими дітьми. Вона добре пам’ятала, як складно пробитися молодим і як треба прогинатися перед продюсерами, щоб отримати контракт чи записати свій альбом. І тут вона знову все поламала, просто створивши свою власну студію звукозапису, де записувала свої альбоми і відкривала світу нові імена. А ще вона створила «школу» (саме так називали музиканти можливість працювати в її тріо). Вона могла записуватися з найкращими біг бендами, але і тут зламала традицію, віддавши перевагу камерному формату. Батьки Назвали її Лілі Мей Джонс, Біллі Холідей називала її Бетті Бібоп… А ми називаємо її - Легендарна Бетті Картер.

    ٤ من الدقائق

حول

Унікальні історії та твори великих музикантів

قد يعجبك أيضًا