Ви вживаєте слова «приколюватися» і «прикол»? Навіть якщо й ні, то довкола себе чуєте їх часто, особливо, якщо маєте підлітків. Ці слова частина їхнього жаргону, але звідки вони взагалі з’явилося в українській мові? Звісно це – запозичення з мови окупантів. Але їх навіть немає у російських словниках, бо знаєте чому? Тому що це – тюремний жаргон. Він прийшов у побут у 1970–80-х роках. Усе вказує на те, що слово «прикол» виникло саме в тюрмах. Жодних згадок у класичній літературі чи словниках та інших джерелах до 60-х років — немає. Тобто це – типовий для москалів «блатняк». То навіщо ж нам розмовляти жаргоном зеків? Ми, українці, вищі за це. І дітям своїм маємо чітко пояснювати і походження, і значення, і адекватну заміну таким словам. Ось українські відповідники: • прикол — жарт • прикольний — дотепний, забавний • по приколу — жартома, задля розваги, задля жарту. • приколюватися — кепкувати, глузувати • прикольно — файно, лепсько, чудово, гарно Усі ці слова — питомі, давні, зафіксовані у словниках і творах класиків. Вони не зеками вигадані, і не мають кримінального шлейфу. То ж відмова від чужого – це шанс вирватися з ментальної залежності від росії. Бо доки у нас триває контентна окупація, свій, український сленг, не має шансів сформувався. То ж будьмо мудрими і виховуймо дітей на українському.
