Jazz-Легенда на Radio Jazz

radiojazz.ua
  • 0.0(0개의 평가)
  • 음악사
  • 매일 업데이트

Унікальні історії та твори великих музикантів

  1. 6시간 전

    Хербі Хенкок (12.09.2025)

    Головне - ніколи не говорити йому, що він щось не зможе, що йому щось не вдасться. Напевно, у 6 років, коли стало зрозумілим, що він росте музичним вундеркіндом, хтось сказав йому, що він не зможе за кілька років зіграти Концерт для фортепіано Моцарта №5 з Чиказьким Симфонічним оркестром. Але він зробив це, коли йому виповнилося 11. Можливо, хтось сказав йому, що класичні піаністи не можуть грати джаз - і вже в середній школі він повністю почав віддавати себе джазу, паралельно вивчаючи електроніку. Напевне хтось йому сказав, що у 22 роки дуже складно випустити перший сольний альбом і стати успішним, а потім хтось сказав, що джаз не поєднується з роком та соулом, або не можна змішувати джаз, сучасну класичну музику та блюз, а ще хтось не бачив, як у фанк можна вести синтезатори…. Добре, що він не вірив у всі «не можна». Його серце було відкрито новим ідеям та музиці. Хтось вперше почув його на платівках Майлза Девіса, хтось вдячний Мікеланджело Антоніоні за музичну доріжку у фільмі Blow up. А радянські підлітки почали шукати хоч якусь інформація про нього після фільму «Кур’єр», - і відкрили для себе інший паралельний світ. Українці вперше почули його у 2010 році і завжди раді новій зустрічі з ним. В ЮНЕСКО його вітають словами: «Його Високоповажність пан Посол доброї волі!»… А ми знаємо його як вічного новатора і великого Хербі Хенкока.

    4분

  2. 1일 전

    Вес Монтгомері (11.09.2025)

    Грати Джаз у Штатах у п’ятдесятих і шістдесятих і при тому не вживати нічого, навіть алкоголю, бути перебірливим у їжі, словах і друзях, мати семеро дітей і бути вірним і люблячим чоловіком здавалося неможливим. Але він був саме таким. Музика була в його житті з дитинства. Усі його брати й сестри на чо́мусь грали, йому дісталася укулеле, але її в будь-який час міг перемогти футбол, або мотоцикл. Він жив у Індіанаполісі, розвантажував кригу і фрукти, потім влаштувався зварювальником і думав, що саме в цьому полягає його талант. Він був спокійним, щасливим, уже одруженим – і саме тоді вперше почув Чарлі Крісчена з оркестром Бені Гудмена. Наступного дня він придбав гітару і підсилювач. Він почав учитися, просто намагаючись скопіювати соло свого кумира, і грав на повній гучності. Сусіди почали скаржитися. Він не зважав. Але прохання дружини було́ законом. Він просто відклав вбік медіатор і почав грати подушечкою великого пальця. Так було набагато тихіше, а ще – глибше та інтимніше. Так народився його унікальний стиль. За його великим пальцем спостерігали всі, і ніхто не міг зрозуміти, як можна грати з такою швидкістю Він не знав нот, але досконало знав акорди і на слух за декілька хвилин міг підібрати безліч мелодій. Спочатку були маленькі клуби + невідомість + відсутність грошей. Потім у формулі сталою величиною залишилася тільки відсутність грошей. Одного вечора в Гарлемі він зустрів Леса Пола та Джорджа Бенсона і поскаржився на злидні. Лес Пол порадив йому стати ближчим до людей. Він замислився і пішов на компроміс. Колеги по сцені почали звинувачувати його у комерціалізації, а джаз отримав мільйони нових прихильників. Він почав записувати більш популярну музику, але на концертах ніколи собі не зраджував і грав тільки те, що йому подобалося. Він був перфекціоністом і рідко коли був задоволений власною грою, але за своє коротке життя він встиг цілковито змінити уявлення про гітарний звук і техніку. Його нескінченно цитують гітаристи та вивчають його метод гри октавами й великим пальцем правої руки. Коли молоді музиканти запитували його про секрети майстерності, він відповідав: «Я нічого не знаю про терміни, які ти називаєш. Я не можу тобі дати відповіді. Я граю не так, я граю те, що чую». ℹ Батьки назвали його: Джон Леслі, а ми називаємо його легендарний Уес Монтго́мері.

    4분

  3. 2일 전

    Стенлі Кларк (10.09.2025)

    Все почалося із підліткового бажання подобатися дівчатам. Всі хотіли грати модну музику на танцях, але ніхто не хотів грати на басу, крім нашого героя. На той час він вже міг спокійно підбирати будь-яку мелодію на слух, діло залишилося за малим, зробити бас гітару сольним інструментом. І він зробив це. Сьогодні історію народження фьюжн джазу неможливо уявити без його басового солу. Його манеру гри вивчають у музичних коледжах, а джаз-рок, соул, фанк, ритм енд блюз надихаються його музичними ідеями. А що ж надихає його? Безмовні дівчата, бойові мистецтва і відсутність кордонів у музиці. Він ретельно відбирає для своїх виступів кожного музиканта. Йому потрібні експерименти, радість співтворчості і постійних рух вперед. Починав він із Чіком Коріа і подейкують, що відмовив у співпраці Білу Евансу та Майлзу Девісу, аж раптом погодився грати з Роні Вудом і Кітом Річардсом з Ролінгів. Ще вчора він експериментував з японською піаністкою Хіромі Уехарою та українцем Русланом Сиротою, а завтра за роялем вже грузин Бека Гочіашвілі, або репер та біт-боксер Даг Е Фреш. Величезна колекція музичних інструментів, на яких він грає, не вміщається в жодному будинку. У них є власне приватне сховище. Акордеон, скрипка, контрабас, сітар, акустичний, електричний бас - йому підкоряється все. А деякі його інструменти виставляються в музеях. Але є речі, які неможливо помістити у сховище і виставити в музеї, - це його унікальна колекція звуків міст, у яких він гастролює, і дар новатора, який не боїться жодних експериментів. В Університеті образотворчих мистецтв Філадельфії та у Інституті Музики у Лос-Анджелесі його називають Почесним доктором, а ми називаємо його Легендарний Стенлі Кларк.

    4분

  4. 3일 전

    Стефан Грапеллі (09.09.2025)

    Він міг би стати, як його батько, - філософом, або викладачем італійської. Він міг би стати художником, тому що народився на початку минулого століття на паризькому Монмартрі. Він міг би стати танцюристом, тому що після смерті мами його виховувала сама Айсідора Дункан. Він міг би тричі загинути. Перший раз у сиротинці під Парижем від голоду, другий під час Першої Світової, третій підчас Другої світової війни. Від смерті, голоду і злиднів його врятувала музика. У 12 років батько приніс додому скрипку, і він щодуху побіг до вуличного скрипаля, щоб запитати, а як на ній грати? Музикант просто розсміявся йому в обличчя, а малий розплакався. Можливо тому він віддавав перевагу навчанню самотужки. Вже потім він закінчить консерваторію з відзнакою, але ще підлітком він із більшим задоволенням гратиме у маленькому кінотеатрі Гершвіна, а не Моцарта. За свою сімдесятирічну кар’єру він зіграє із сотнею музикантів, але співпраця лише з одним назавжди визначить його особливу свінгуючу манеру, наповнену легкістю і шармом паризького сонячного ранку. Іх розлучить війна, але історія музики і створення першого виключно струнного джазового квінтету поєднає їхні імена назавжди. Він ненавидів слово пенсія, завжди носив картаті сорочки і часто грав із заплющеними очима, щоб не бачити недосконалості цього світу. Він створював його сам – без болю і суму. У цьому світі він був молодим, кохав кого хотів і жив вічно. Батьки називали його Стефано, французи називали його Штефан, музиканти називають його дідом джазових скрипалів. А ми називаємо його легендарний Стефан Грапеллі.

    4분

  5. 4일 전

    Бені Гудмен (08.09.2025)

    Він просто був першим. Першим і кращим учнем чиказької синагоги. Першим керівником, який у 30-ті роки об’єднав у своєму оркестрі музикантів із різним кольором шкіри. Першим із джазменів, кому випала честь виступити в знаменитому Карнґі-Хол. Першим, хто поєднав у своїй музиці Джаз і Класику. Першим, хто додав до класичного складу оркестру віброфон та електрогітару. Першим, хто приїхав з гастролями в СРСР і, подейкують, що саме він запобіг Карибській кризі та вивів у Радянському Союзі джаз із підпілля. До речі, при відвідуванні Красної площі, він настільки був заворожений ритмом, який видавали, карбуючи крок, курсанти кремлівського полку, що дістав кларнет і заграв народну пісню. Наступного дня заголовки газет були такими: «Король свінгу під акомпанемент солдатських чобіт виконує джаз в серце комунізму!». Так, він був першим. І повинен був ним стати, тому що насправді він був 9-тим у родині з 12-х дітей. Син переселенця із Білої Церкви, який дуже добре пам’ятав своє голодне дитинство і допомагав всім численним родичам. З кожним музикантом свого оркестру він торгувався до останнього пенні. І саме злидні змусили його їхати на перші гастролі Штатами на власних машинах оркестрантів: грошей винайняти автобус просто не було. Він заробив свій перший мільйон у 30 років, але ніколи не зупинявся. Слава не стала для нього запаморочливою, - навіть у 50 років він продовжував брати уроки гри на кларнеті. Так, він був першим і єдиним, кого називають Королем Свінгу або Королем кларнету. Батьки називали його Бенджамен, а ми називаємо його - Легендарний Бені Гудмен.

    4분

  6. 5일 전

    Білл Еванс (07.09.2025)

    - Він білий? - запитав Майлз Девіс. - Ага. - В окулярах? - Точно ... - Я знаю цього сучого сина. Я чув його в «Бёрленд». Він грає як Бог! Привези його в Бруклін, в «Колоні». У четвер увечері. Так, він справді був білим. А ще він був наполовину українцем: його мама, Марія Сорока, захоплювалася класичною музикою, непогано грала на піаніно і, не зважаючи на злидні, дала своїм дітям блискучу музичну освіту. Завдяки їй наш герой грав не тільки на піаніно, а ще й на скрипці та флейті. Зрештою зупинився і назавжди обрав для себе піаніно. Світ постійно випробовував його і ніби намагався залишити на самоті. Почалося все з армії, службу в якій він ненавидів і ніколи не згадував, а ілюзорною втечею від муштри і армійських законів тоді вперше стали наркотики. Потім він буквально став «білою» вороною серед найкрутіших музикантів 50-60-х років. Просто тому, що був білим. І знову наркотики. Потім доля забирає в нього друга і музиканта, який не просто розумів його музику, а буквально вростав в кожну її ноту. І він знову залишається на самоті. (Можливо саме самотність підштовхнула його на створення нових законів багатоканального сольного звукозапису.) І знову наркотики, які відбирали у нього час і життя, але не змогли відібрати дар. Він був шульгою і коли права рука зовсім не працювала від уколів, він грав у клубах Нью-Йорка так, що ніхто не міг здогадатися, що в дії лише одна рука. Саме він створив новий жанр у джазовій музиці – piano trio, де повною мірою розкрився його унікальний талант і стиль, в якому він ніби щось недоговорював і, як сказав Майлз Девіс, «йшов під воду». Батьки назвали його Уільям Джон Еванс… А ми називаємо його - Легендарний Білл Еванс.

    4분

  7. 6일 전

    Флора Пурім (06.09.2025)

    Джаз - це вічна подорож. І жоден музикант не може назвати кінцевої станції. Ії подорож почалася у Бразилії. Вона слухала скрипку свого батька Наума і бачила його непросту подорож з Могильова світ за очі. І це були не пошуки кращої долі, це було питання життя і смерті. Вона слухала, як мама Ракель грає на старенькому фортепіано дивну музику і в сотий раз ставить на програвач платівки Френка Сінатри, Діни Вашингтон, Біллі Холідей, Біла Еванса та Оскара Пітерсена. Маленька дівчинка відкривала світ через програвач і розуміла, що кордонів не існує ні для музики ні для іі голосу. І перший кордон на шляху, який їй вдалось подолати це кордон Бразилії, а другий - це стереотип, що вона здатна співати лише боса нову. Разом з чоловіком у середині 60-тих вона перетинає кордон Штатів і потрапляє в епіцентр нового джазу. ЇЇ унікальний голос, який линув наче із серця, та здатність відтворювати у кожній мелодії політ вільної птахи підкорили не лише американську публіку. Попереду були гастролі Європою і знову захоплива подорож. Подорож країнами і стилями. Навіть півтора роки за гратами, за банальне зберігання кокаїну, не стали перешкодою на її шляху. Вона просто у буцегарні зібрала всіх, хто був закоханий у музику, закликала своїх славетних друзів-джазменів і після одногодинної репетиції влаштувала концерт, який транслювала наживо місцева радіостанція. Цей досвід вона перетворила на дорожню валізу з особливим ставленням до свободи у всьому. Вона обожнює фьюжн-джаз, і саме в цьому жанрі для її голосу у шість октав немає жодних перешкод. Він летить від альбому до альбому, від однієї премії Греммі до іншої, від титулів до державних нагород, від Чіка Коріа до Дізі Гілеспі, від Майлза Девіса до співпраці із власним чоловіком Аірто Морейро. Її подорож почалася у Бразилії, і нехай вона не закінчується ніколи. Джазовий журнал Down Beat чотири рази називав її найкращою джазовою співачкою. Президент Бразилії Фернандо Анріке Кардосо називає її послом міжнародних відносин Бразилії. А ми наливаємо її легендарна Флора Пурім.

    4분

  8. 9월 5일

    Нат Кінг Колл (05.09.2025)

    Він зовсім поруч… Ось тут… Запалює свою вічну ментолову цигарку і оксамитовим досконалим голосом розповідає історії кохання та життя тільки вам. Його вимова бездоганна настільки, що мало хто здогадується, що він афроамериканець: за його піснями можна сміливо вчити англійську та історію слави. Він тільки вам розповідає про те, що зовсім не мріяв співати, а хотів бути джазовим піаністом. Він створив квартет, але барабанщик не прийшов на концерт і так утворилося тріо. Тріо, яке одразу підкорило публіку і принесло йому славу. Заспівав він випадково, коли п’яний відвідувач концерту вимагав свою улюблену пісню... А от зараз, - чуєте? - він розповідає про те, як за ним ганявся ку-клус-клан, а він зміг потрапити не тільки на радіо, а й на телебачення, де вів свої власні шоу. Шоу закрили за рік, хоча його обожнювали глядачі за добру вдачу, проте рекламодавці не давали гроші під чорношкірого ведучого... А ось історія, як він став королем. Королем пісні. Слава, гроші, розкіш, будинки у найпрестижніших районах Лос-Анджелесу, податки на прибутки, програші в казино, втрата найближчих людей - і його голос знову набуває безкінечної інтимності, адже про це можна розповісти тільки найближчому другові… А от історія про те, як за нього до сих пір борються джазмени та естрадні музиканти. Всі кричать : «Мій! Мій!»... а він посміхається, запалює цигарку, без якої його образ складно уявити, сідає за рояль і співає про чудо Різдва та кохання. І співає він тільки для Вас… Батьки назвали його Натаніель Адамс Коулз, публікала нарікла його Королем, а ми називаємо його – Легендарний Нат Кінг Колл.

    4분
모두 보기(33개)

소개

Унікальні історії та твори великих музикантів

정보

좋아할 만한 다른 항목