Ми з України

Латвийское радио 4

Історії українців, які зараз проживають в Латвії та інших країнах Європи, важливі соціальні питання та інтеграція в латвійське суспільство, коментарі фахівців та поради психолога, а також інформація про культурні та спортивні події.

  1. -2 ДН.

    Геннадій Кофман: фільм «2000 метрів до Андріївки» - прорив у світовій документалістиці

    В програмі «Ми з України»: ведучий рубрики «Новинна хата Олега Кудріна» розповість про основні  політичні, економічні та культурні події в Україні  та навколо неї  за минулий тиждень.  Цього тижня світ культури й політики переплівся: українські документальні фільми «2000 метрів до Андріївки» та «DIVIA» гучно заявили про себе на міжнародній арені, тоді як політичні події - від саміту ШОС у Пекіні до зустрічі «коаліції охочих» у Парижі - окреслили нові контури глобального протистояння. Водночас Україна продовжує тримати оборону, втрачаючи своїх героїв, але зміцнюючи союзників і віру в перемогу. Також до вашої уваги інтерв’ю  з  Тетяною Чирковою  -  членкинею Товариства «Tavi draugi», яка надає  інформаційну підтримку та допомогу українським переселенцям в Латвії.   В рубриці «Новинна хата Олега Кудріна» *Напередодні Український Оскарівський комітет обрав документальний фільм «2000 метрів до Андріївки» оскароносця 2024 року Мстислава Чернова для представлення на Оскара-2026 в категорії «Найкращий міжнародний повнометражний фільм». Крім того ця картина номінуватиметься і як краща документальна стрічка. Вона розповідає про звільнення села Андріївки під Бахмутом. «2000 метрів» – це відстань, яку воїни 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ мають пройти в укріпленому лісі, щоб звільнити село Андріївка під Бахмутом. Ціною численних втрат бійці відвойовують кожен метр української землі. Режисер Чернов і фотограф Associated Press Олексій Бабенко проходять цей шлях разом з бійцями. {module widgetid="50" id="media" action="singlepic" imgid="411712" layoutid="0" layout="" static=""} Своїми роздумами про фільм з нами поділився Геннадій Кофман, досвідчений український режисер, продюсер, один із засновників Міжнародного фестивалю документального кіно Docudays UA. На його думку «цей фільм став абсолютним проривом в історії світової документалістики». Кофман також нагадав, що на кращих представників покоління 30-40-річних українців припав головний тягар війни. «Їм судилося тримати Україну, виборювати її волю. І саме це покоління формує сучасне європейське кіно. Не тільки українське, а саме європейське кіно», - вважає один із засновників Docudays UA. *Цього тижня в Ризі проходить Форум документального кіно Baltic Sea Docs. Він відкрився у вівторок іншим потужним українським фільмом – «DIVIA» режисера Дмитра Грешка. Це про те, як війна калічить землю, природу, перетворюючи донедавна ідилічні пейзажі в попелясті ліси, розбомблені поля з іржавими скелетами бронетехніки. Та попри все природа бере своє: навесні з випаленої землі крізь іржу проростає нова зелень. А головна загроза тепер – не хижаки, а простір, замінований хижим агресором. У суботу буде ще один сеанс фільму Дмитра Гришка «DIVIA» – о 19.00 у кінотеатрі Splendid Palace. *Політична вісь цього тижня була між двома столицями – Пекіном і Парижем. У Пекіні проходив саміт ШОС і помпезний парад, що в сумі мало засвідчувало провідну роль китайського лідера Сі Цзіньпіна у союзі автократій, диктатур. Путін, попри те, що аляськінський саміт підвищив його рейтинг, все одно виглядав тут завідомо меншим партнером. Цікаву репліку з цього приводу дав екс-голова МЗС України Володимир Огризко: «Не треба боятися говорити правду: Китай є центральним ланцюгом в такій коаліції зла. Сі зібрав цю показуху для того, щоб сказати демократичному світу: ось я великий, навколо мене мої васали, ось з ким вам – і Америці, і Європі – потрібно буде рахуватися». {module widgetid="50" id="media" action="singlepic" imgid="409451" layoutid="0" layout="" static=""} *Своєрідною відповіддю цьому став саміт «коаліції охочих» у Парижі. Він, зі свого боку, гуртується навколо допомоги Україні. Після спілкування з Емманюелем Макроном Володимир Зеленський заявив, що вірить у «коаліцію охочих» і в те, що вона зможе напрацювати надійні гарантії безпеки для України, головною з яких є сильна українська армія. *Перед тим, у середу Президент України завітав у Копенгаген, де взяв участь у засіданні очільників Північно-Балтійської вісімки (Латвію на ньому представляла прем'єр-міністерка Евіка Сіліня). Країни NB8 є чи не самими принциповими у підтримці України. Крім того, вони й самі мають спільний кордон із Росією та Білоруссю у більше ніж 2000 кілометрів. Відтак на зустрічі скоординували позиції щодо оборони та майбутніх гарантій безпеки України. Також розглядали конкретні плани співробітництва у сфері ВПК. *Країна агресор продовжує чинити терор проти Україну, як масовий, ракетно-дроновий, так і персональний. У Львові було підступно вбито екс-спікера Верховної Ради України, депутата Андрія Парубія. На цьому тлі пригадуються вбивства Ірини Фаріон, Дем'яна Ганула, замах на Сергія Стерненка. Це все діячі зі Львова та Одеси з яскраво вираженою патріотичною лінією. Відразу після здійснення злочину ворог починає інформаційні атаки, аби внести розкол, поляризувати українське суспільство. Тому варто уважно і з холодною головою ставитись до обговорення таких подій. Не можна піддаватися на надемоційні провокативні хвилі, які розганяє наш ворог… 2 вересня Андрія Парубія поховали на Личаківському цвинтарі Львова. Світла пам’ять.   Інформаційна передова Тетяни Чиркової В Латвії працюють благодійні та громадські організації, які намагаються максимально підтримати тих, хто змушений починати нове життя далеко від рідної домівки. Одна з таких  організацій – товариство «Tavi draugi».   {module widgetid="50" id="media" action="singlepic" imgid="408239" layoutid="0" layout="" static=""} Тетяна Чиркова  вже понад трьох років координує волонтерські ініціативи в цієї організації. «Tavi draugi»   допомагає  українським переселенцям з пошуком житла, продуктами, гігієнічними засобами, а т

    48 мин.
  2. 29 АВГ.

    1 вересня: про зміни в українській системі освіти за кордоном

    В програмі «Ми з України»: ведучий рубрики «Новинна хата Олега Кудріна» розповість про основні  політичні, економічні та культурні події в Україні  та навколо неї  за минулий тиждень. В інтерв’ю з головою громадського об’єднання «Батьки SOS» Альоною Парфьоновою мова йтиме про зміни в системі освіти, що торкаються навчання українських дітей за кордоном. Наразі керівник освітнього центру «VOLIA.LV» Людмила Вокало розповість про готовність освітнього закладу, де навчають  діти українських переселенців, до 1 вересня. Також до вашої уваги інтерв’ю з українською активісткою Марією Непоп про важливість міжнародної солідарності та роль української громади в боротьбі проти російської агресії.   В рубриці «Новинна хата Олега Кудріна»: *Скоро 1 вересня – не тільки початок нового навчального року, але й старт нового політичного сезону. Втім він є прямим продовженням попереднього: тісна зв’язка війни та дипломатії. У п’ятницю в Нью-Йорку українська делегація зустрічається з командою президента США на чолі зі Стівом Віткоффом. І це продовження все тієї ж гри. Росіяни затягують час, аби продовжувати війну та не підпадати під санкції. Трамп бачить, що в нього немає важелів впливу для швидкого результату, і також, наскільки можливо, тягне час. Україна ж разом з партнерами веде обережну лінію, аби не відштовхнути Трампа і привести його до ситуації, коли йому буде політично невигідно далі бавитись із Путіним та доведеться приймати якісь інші кроки. *Україна останнім часом заявила про свою власну далекобійну зброю «Довгий Нептун» до (до 1000 км) та «Фламінго» (до 3 тис. км). На черзі – доведення її до стадії масового виробництва. Хороший приклад – термінове зведення концерном Rheinmetall найбільшого в Європі заводу артилерійських снарядів у німецькому місті Унтерлюс. На його відкритті генсек НАТО Марк Рютте зазначив, що Європа зможе зараз виробляти до 2 млн снарядів щорічно, але темпи роботи ВПК треба ще прискорити. *Дням уряд України вніс уточнення до відповідних правил перетину українського кордону: тепер дозволений виїзд чоловікам віком від 18 до 22 років включно. Речник Державної прикордонної служби Андрій Демченко пояснив, що для цього під час перетину кордону потрібно мати дійсний закордонний паспорт і обов’язково - військово-обліковий документ. При цьому є виключення. Не можуть вільно перетинати кордон особи, які займають якісь посади в державних органах, органах місцевого самоврядування. {module widgetid="4" id="media" action="galleryitem" galleryid="1498" layoutid="49" layout="singlegallery" static=""} *Напередодні першого вересня поговорили з головою Громадського об’єднання «Батьки SOS» Альоною Парфьоновою. Вона розповіла, які зміни сталися в системі освіти, що торкаються навчання українських дітей за кордоном. Якщо узагальнено, це «хороша систематизація того всього, що ми розпочали в 2022 році. «Тоді ми ще не мали ні досвіду, ні розуміння, як допомогти українським дітям за кордоном. А сьогодні вже маємо певні системні продукти, системні речі, а не якісь хаотичні рухи в різні боки… 1 вересня вже дуже скоро, відтак продовжуємо працювати далі». – зазначила голова ГО «Батьки SOS». *Другою співрозмовницею на початку нового навчального року стала директорка освітнього центру «ВОЛЯ» Людмила Вакало. Вона розповіла, як справи в цій ризькій школі, які в ній зміни, який стан готовності до 1 вересня. «Ми готуємось до справжнього українського навчального року. Хотілося, щоби був мир, щоб ми знали, що там у нас тихо, спокійно – і ми можемо зі своїми знаннями повернутися додому», - підсумувала пані Вакало.   Голоси підтримки України: протестна активність в Оттаві Щодня в столиці Канади  Оттаві проходять акції протесту біля російського посольства з 12:30 до 13:30 та з 17:30 до 18:30. Організатори кажуть, що ці акції триватимуть без перерви, поки буде війна в Україні. Про важливість цих протестів та активізацію української громади в Канаді розповідає Марія Непоп, яка брала участь у цих акціях, коли проживала в Канаді. Зараз вона мешкає в Чорногорії.

    44 мин.
  3. 22 АВГ.

    Посол України: від пам’яті до дії - формування нової історії Незалежності

    В програмі «Ми з України»: у переддень 34-ї річниці Незалежності України Посол України в Латвії Анатолій Куцевол розповідає про те, як змінюється світогляд українців у відповідь на нинішні виклики, чому Європі потрібна сила дії,  як прагнення до спільної справи перетікає в конкретні кроки підтримки з боку Латвії та ширше - міжнародної спільноти. Ведучий рубрики «Новинна хата Олега Кудріна» розповість про основні  політичні, економічні та культурні події в Україні  та навколо неї  за минулий тиждень. Посол України в Латвії  Анатолій Куцевол зазначив у своєї інтерв’ю програмі «Ми з України», що Латвія й Україна продовжують будувати безпекові й гуманітарні траєкторії, з підтримкою культурних ініціатив, освіти та інтеграції. Мінлива міжнародна обстановка вимагає гнучких рішень: від реабілітації військових до освітніх програм і культурних проєктів. Україна не просто захищає свою незалежність - вона формує нові правила взаємодії на європейському та світовому рівнях. І Латвія залишає за собою роль близького партнера, який допомагає українцям адаптуватися та інтегруватися за принципом взаємної поваги.   Коаліція рішучих і новий світогляд Анатолій Куцевол зауважує: коаліція рішучих з’явилася не випадково. Вона відповідає на серйозні безпекові виклики для Європи. «Європа має бути силою, а не сподіватися на інші моделі підтримки. Коли поруч ворог, треба бути готовим і не розраховувати, що допомога прийде з іншого напрямку або ти її замовчуватимеш» - говорить він. І додає: «Після розпаду Радянського Союзу Європа часто обирала шлях пацифікації агресорів, що й створило глибокі виклики сьогодні». За його словами, світогляд змінився: «не варто очікувати миттєвих перемог: потрібні  системні та послідовні дії, кроки на перспективу», але ці кроки вже дають результати - зокрема посилюють українську позицію в світовій системі безпеки.   Війна та пам’ять Виклики війни для українців не зменшуються з часом: вони переростають із суто військових у глибинні питання ідентичності та історичної пам’яті. «Одинадцять років протистояння Росії з моменту анексії Криму змінили свідомість багатьох: від розуміння масштабу травм до повноцінного усвідомлення реальності Голодомору як геноциду. З 2022 року загроза стала більш прямою, але разом із нею виріс дух опору: «українці демонструють волю, креативність та розуміння технологій, а також науковий потенціал, який раніше приховувався». Міграційні процеси збагатили як культуру, так і дипломатію: багато співвітчизників стали громадянами різних країн, але їхня ідентичність лишається незмінною. {module widgetid="50" id="media" action="singlepic" imgid="392621" layoutid="0" layout="" static=""}   Сучасна підтримка: що потрібне Україні зараз «Україна може виступати гарантом міжнародної безпеки, але це потребує тривалої взаємодії з США та іншими країнами», - підкреслює Посол. Він наголошує, що сучасна підтримка - це не лише зброя, але й дипломатія, економічна стійкість та активна соціальна інтеграція біженців. Підкреслюється, що світова підтримка змінюється відповідно до реальних потреб і фронтових реалій: «необхідна обґрунтована, реалістична та багатогранна стратегія, яка поєднуватиме оборону з іншими аспектами».   Латвія як близький партнер Латвія відіграє ключову роль у підтримці України та її переселенців з 24 лютого 2022 року. Латвія підтримує українців та біженців, але кожна країна має свої умови. Тимчасовий захист у ЄС залишається базовим механізмом, але підходи до інтеграції різняться. «Чим швидше переселенці інтегруються, тим швидше отримують вигоди від системи», - говорить Посол. Обговорюють також питання множинного громадянства: Латвія розглядає розширення прав українців для легального проживання й скорочення бар’єрів між країнами. В освітній сфері особливу увагу приділяють інтеграції українських дітей; латвійське суспільство демонструє готовність підтримати та адаптуватися.   Освіта, культура та спільна відповідальність Важливим є розвиток культурної та мовної інтеграції: багато латвійських громадських організацій стали проукраїнськими, вивчають українську мову та реалізують спільні культурні ініціативи. Українське життя у Латвії - це не лише «стара» діаспора», а й вимушені переселенці, які є вагомим ресурсом для України та латвійських громадських структур. Різноманітність підходів дозволяє кожній організації діяти за своїми принципами, але спільна мета - збереження багатокультурності та повага до латвійських норм.   Реабілітація та підтримка  українських військовослужбовців Майже 650 українських військових пройшли реабілітацію в Латвії. Нині щомісяця приїжджає автобус із понад 30 ветеранів; розпочалася нова ера підходів до реабілітації - від первинної до триваліших програм. Важливий акцент ставиться на психологічному стані ветеранів та їхній адаптації до мирного життя. {module widgetid="50" id="media" action="singlepic" imgid="326176" layoutid="0" layout="" static=""}   Виклики переселенців і майбутнє інтеграції Переселенці стикаються з питаннями житла, працевлаштування та доступу до охорони здоров’я. Працюють також нюанси документальних формальностей, але суспільство Латвії підтримує українців: люди прагнуть не лише отримати допомогу, але й взяти участь у житті країни. У розмові з Послом згодом підкреслено: повага до суверенітету Латвії та рівні права українців мають взаємно забезпечуватись.   Меседж напередодні свята «Ми - народ із давньою історією. Наша сила - у здатності об’єднуватися в потрібний момент, але ми також повинні цінувати зовнішній імідж країни», - підсумовує Посол. Він

    52 мин.
  4. 8 АВГ.

    Українці в Тукумсі: допомога, інтеграція та надія на майбутнє

    В програмі «Ми з України»: інтерв’ю з керівником центру «Українці в Тукумсі»,  Жінкою-лідером 2025 у Латвії Анною Бережною.  Ведучий рубрики «Новинна хата Олега Кудріна» розповість про основні  політичні, економічні та культурні події в Україні  та навколо неї  за минулий тиждень У світі, де кожен день приносить нові виклики і випробування, українці, що знайшли прихисток  у Тукумсі, демонструють неймовірну силу духу та незламну віру у майбутнє . Програма «Ми з України» поспілкувалася з Анною Бережною - керівницею Центру «Українці в Тукумсі» та володаркою нагороди «Жінка-лідер 2025» у Латвії. «Приїхали ми  Тукумс у травні 2022 року, - розповідає Анна. - Це місто побратим нашого рідного Ізюму. А активна моя діяльність розпочалася з грудня 2022-го, а вже у лютому 2023-го ми заснували центр українців тут, у Тукумсі» За короткий час українська громада у Тукумсі стала дуже активною. «Ми намагаємося допомагати людям у всіх сферах», -  говорить Анна.  «Центр надає практичну допомогу - одяг, взуття, меблі, техніку. Крім того, ми активно співпрацюємо з місцевою владою та благодійниками. Щомісяця кожна родина з дітьми отримує пакунок з молочними продуктами, також отримують такий набір пенсіонери або люди з інвалідністю». Зараз у громаді приблизно 250 українців, з них близько 180 - це активні учасники. «Це - дружна спільнота, - додає Анна. - Вони беруть участь у наших заходах, навчаннях і волонтерській роботі». Особливий акцент у роботі центру - підтримка дітей з України, створення для них таборів відпочинку. «Ми організуємо програму дозвілля для дітей із Ізюму, які приїхали до Тукумса, - пояснює Анна. Це  діти з пільгових категорій - багатодітних сімей, родин, де батьки захищають Україну або загинули. Вони мають можливість відпочивати в таборі, ознайомлюватися з Латвією та брати участь у культурних заходах. З ними зустрічався мер Тукумса, були в посольстві України» Анна підкреслює важливість створення для дітей безпечного середовища: « Ми намагаємося створити для них комфорт і безпеку, щоб вони знову почувались дітьми і могли насолоджуватися дитинством». Обговорюючи питання підтримки із боку місцевої влади, Анна зазначає: «Тукумська влада нам дуже допомагає. Міська рада та мешканці активно збирають гуманітарну допомогу, продукти й теплі речі. Ми з радістю стаємо хабом, що збирає та відправляє допомогу в Ізюм. Це - наша спільна справа» Про побратимські зв’язки з українським Ізюмом вона говорить з гордістю: «Ми вже не перший рік співпрацюємо. Вже відправляли кілька автобусів із гуманітарною допомогою, хотіли б ще більше, але логістичні витрати дуже значні. Наразі – це наша підтримка українців, що залишилися там, і знак солідарності».   {module widgetid="4" id="media" action="galleryitem" galleryid="1496" layoutid="49" layout="singlegallery" static=""}   Мовна й культурна підтримка: нові проекти і плани Крім активної гуманітарної роботи, Анна розповідає про цілеспрямовану мовну та культурну підтримку українців. «Ми організуємо для наших українців курси латиської мови і постійно розвиваємо наші програми», - каже вона. «Регулярно впроваджуємо нові проекти. Зараз, наприклад, стартує школа виживання: діти та дорослі разом з місцевими бойскаутами ходитимуть до лісу, ставитимуть намети, палитимуть ватри - це дуже важливо у сучасних умовах». Наступний сезон планується насиченим: арттерапія, мовні кафе, де можна не лише вчитися говорити, а й практикувати навички у реальній життєвій ситуації. «Ми будемо вчитися на латиській мові конкретно, як піти до магазину, як спілкуватися з лікарями, - пояснює Анна. - Це дуже корисно, адже коли ти вивчаєш мову, важливо знати, як застосовувати її у реальних ситуаціях». Команда центру «Українці у Тукумсі»  має власне приміщення, яке надає безкоштовно місцева влада. «У нас велике приміщення з усім обладнанням - кухнею, партами, проектором. Тут проходять заняття, кінопокази і просто спільне спілкування. Є склад», - додає Анна.   Плани і мрії на майбутнє Анна переконана, що українці мають зберігати свою мову і культуру. «Ми плануємо продовжувати курси для дорослих і дітей, шукати фінансування для недільної української школи та культурних заходів. Ми хочемо зробити мовний клуб для дорослих, щоб вони могли підтримувати свої традиції і спілкуватися рідною мовою» Вона закликає усіх українців цінувати своє коріння і пам’ятати, що разом ми зможемо подолати всі труднощі. «Ми всі - одна велика родина. Важливо, щоб українці зберігали свою культуру, але й активно інтегрувалися у місцеве життя. Ми повинні допомагати один одному, а також Латвії, яка нам так багато допомагає та дала прилисток у важкий момент»   В рубриці «Новинна хата Олега Кудріна»: *8 серпня мав закінчитись термін ультиматуму Дональда Трампа – Путіну. Тому напередодні американський спецпосланник Віткофф відправився до Москви на чергові розмови у Кремлі. Після чого з Білого дому знову пішли суперечливі сигнали. З одного боку президент США заявив, що то були «дуже гарні, дуже продуктивні переговори». З іншого боку – «ніякого прориву». І все це на тлі підготовки до зустрічі Трамп-Путін з обіцянками перетворити саміт на тристоронній з участю Володимира Зеленського. Пробуємо розібратись у цих хитросплетіннях. *До Білорусі почали прибувати перші ешелони з російськими військовослужбовцями – на спільні стратегічні навчання «Захід-2025», які відбудуться у вересні. Сусідні держави уважно слідкують за цією небезпечною ситуацією. Україна, а також Литва і Польща посилюють безпекові заходи на білоруському напрямку. *В середу в Польщі відбулася інавгурація новообраного през

    47 мин.
  5. 1 АВГ.

    Українська мова в серці Латвії: історія про дружбу, пам’ять і підтримку

    В програмі «Ми з України»: серед латвійців зростає зацікавленість у вивченні українською мови. Історія психолога Марини Данко та її вчительки – української поетеси Маргарити Черненко.  Ведучий рубрики «Новинна хата Олега Кудріна» розповість про основні  політичні, економічні та культурні події в Україні  та навколо неї  за минулий тиждень.    У Латвії спостерігається цікава тенденція - все більше латвійців цікавляться українською мовою і культурою. Це не дивно, адже після початку повномасштабної війни в Україні багато людей прагнуть краще зрозуміти українців, підтримати їх та укріпити міжкультурний діалог. Вони вивчають українську, співають українські пісні, читають українську літературу. Це підтверджують історії тих, хто вже давно, або зовсім недавно, долучився до вивчення української мови. Однією з тих, хто активно долучається до українського руху, є Марина Данго - філолог, психолог, яка з дитинства любила Україну. Вона народилася у Латвії, у містечку Талси, але її серце належить Маріуполю, де мешкала її бабуся. Вона згадує: «Я народилася в Латвії, але часто їздила до бабусі у Маріуполь. Ми часто їздили туди, купалися в Азовському морі,  їли кавуни, полуницю, черешню. Я пам’ятаю, як бабусі співали українські пісні у воді, у морі. Це було таке зворушливе та важливе для мене дитяче враження» Батько Марини латиш, а мама - українка з Маріуполя, вона закінчила педагогічний університет в Латвії, зараз їй уже 90 років. Вона написала книгу про своє дитинство в Маріуполі. В назві книги адреса дому  в Маріуполі : «Домаха 24» -  це  була адреса бабусі у Маріуполі», - розповідає Марина Майже півроку тому Марина вирішила вивчати українську мову. Вона каже, що це стало для неї природним бажанням - зрозуміти історію та підтримати український народ у важкий час. Вона розповідає: Я давно хотіла вивчити українську, і коли з’явилася можливість, я не вагалася. Це - моя мрія і спосіб зберегти пам’ять про бабусю, про дитинство». Ще одна важлива частина історії - це дружба і спільна творчість між українською поетесою Маргаритою Черненко та Мариною Данго. Саме Маргарита й стала її вчителькою українською мови  Марини. Маргарита Черненко - відома українська поетеса, драматург і кандидат філологічних наук. Протягом багатьох років вона викладала історію всесвітньої літератури у вищих навчальних закладах Києва, а останні 25 років працювала в Київському національному університеті театру, кіно та телебачення імені Карпенка-Карого. Її творчий доробок налічує сім книг, чотири поетичні збірки, книгу прози та збірку літературознавчих статей «Ми познайомилися на курсах латиської мови, де Марина була психологом,  і одразу відчула, що вона - дуже близька мені людина. Ми почали читати поезію, співати, обмінюватися думками і разом писати книжки», - розповідає Маргарита Черненко. Зараз Марина ще тільки навчається української, але вже з задоволенням співає та говорить українською. Вона ділиться: «Я дуже стараюся, і мені здається, що я вже дуже багато зробила за півроку. Це для мене - не просто мова, а частина моєї ідентичності , Це - моя українська струна» Історія Марини Данго - це приклад того, як особисті переживання і любов до культури можуть перетворити в активну підтримку і взаєморозуміння. Вона зазначає, що українська мова для неї — це не лише спосіб спілкування, а й символ пам’яті про бабусю, дитинство і ті теплі моменти, які вона зберігає у серці. «Мова — це наше коріння, і я дуже рада, що можу вчитися українською, адже це - моє серце і моя історія», - підсумовує вона. Така історія надихає і показує - через любов до мови і культуру можна з’єднувати народи, навіть якщо вони розділені географією і обставинами. І в цьому нелегкому часі важливо цінувати та підтримувати такі ініціативи, адже кожна людина, яка вивчає українську, — це крок до більшого порозуміння і миру.   В рубриці «Новинна хата Олега Кудріна»: *Поки в Україні триває жорстока війна, обстріл мирних міст, включаючи столицю, у швейцарській Женеві відбуваються заходи всесвітнього Міжпарламентського союзу. Туди прибула делегація з Росії на чолі з главою Ради Федерації Валентиною Матвієнко. Швейцарія прийняла їх, а Франція та Італія пропустили літак із Москви. Втім українській делегації на чолі з віцеспікеркою Верховної Ради Оленою Кондратюк вдалось організувати масовий бойкот виступу Матвієнко з боку демократичних країн. *Тим часом в Києві, у Верховній Раді відбувається «ліквідація негативних наслідків» прийняття закону 12414, що обмежував незалежність українських антикорупційних органів САП і НАБУ. В четвер був ухвалений «за основу та в цілому» внесений Президентом України законопроєкт про відновлення самостійності названих структур. *Президент США Дональд Трамп поставив кремлівському диктатору новий ультимативний дедлайн щодо припинення війни – до 7 серпня, погрожуючи новими санкційними мірами. Нема сумнівів, що Путін проігнорує цей заклик. Відтак принципово важливою стане реакція Трампа: наскільки жорсткою буде його поведінка і чи не поведеться він на якийсь черговий дипломатичний манівець кремлівця. {module widgetid="50" id="media" action="singlepic" imgid="408700" layoutid="0" layout="" static=""} *28 липня вся Латвії відсвяткувала сторіччя унікальної людини, живої легенди – Лідії Дороніної-Ласмане, правозахисниці і політв’язня, зворушливого оберігу Латвії. Автору пощастило бути знайомим з нею та робити матеріали про її близьку дружбу в ув’язненні та на свободі з подружжям українських політичних в’язнів – Раїсою та Миколою Руденками (на фото). *Наприкінці минулого ти

    50 мин.
  6. 25 ИЮЛ.

    Інформаційна передова Тетяни Чиркової

    В програмі «Ми з України»:   інтерв'ю з  Тетяною Чирковою  -  членкинею Товариства «Tavi draugi», яка надає  інформаційну підтримку та допомогу українським переселенцям в Латвії. Ведучий рубрики «Новинна хата Олега Кудріна» розповість про основні  політичні, економічні та культурні події в Україні  та навколо неї  за минулий тиждень. З початку повномасштабної  війни в Україні багато українських громадян опинилися у складних життєвих ситуаціях, шукаючи прихисток у країнах Європи. Лише цього року через зовнішній кордон у Латвію в’їхало 8298 громадян України. У реєстрі фізичних осіб зареєстровано 31 932 громадянина України, яким у Латвії встановлено статус тимчасового захисту. Щомісяця реєструється приблизно 500 нових українських біженців. В Латвії працюють благодійні та громадські організації, які намагаються максимально підтримати тих, хто змушений починати нове життя далеко від рідної домівки. Одна з таких  організацій – товариство «Tavi draugi».   Тетяна Чиркова  вже понад трьох років координує волонтерські ініціативи в цієї організації . «Tavi draugi»   допомагає  українським переселенцям з пошуком житла, продуктами, гігієнічними засобами, а також надає інформаційну підтримку щодо оформлення документів, пошуку роботи і соціальних послуг. «З перших днів війни ми активно працюємо, - розповідає Тетяна. — Наша діяльність не зупиняється і після переїзду з Вентспілс, 50 до нової локації на вулиці Лапеню, 23, де зберігається весь наш запас допомоги. Ми продовжуємо працювати, щоб люди могли отримати необхідні речі у зручний для них час». Основний напрямок роботи  «Tavi draugi»   -  гуманітарна допомога. Тут можна отримати продуктові набори, гігієнічні засоби, побутові речі та іграшки для дітей. Всі ці послуги  безкоштовні і фінансуються за підтримки спонсорів, таких як магазини Maxima, Rimi, Lidl, а також інших організацій. «Якщо у нас є в наявності потрібні речі, ми їх видаємо. Якщо ні - залишаємо запити і зв’язуємося, коли з’являється необхідне», - додає Тетяна. Вона підкреслює, що зворотний зв’язок з латвійськими жителями, які допомагають і підтримують українців, зберігся, але вже у вигляді меншого потоку. «Зараз люди приносять харчі або допомагають військовим, але кількість такої допомоги, на жаль, зменшилася», — каже вона. Водночас, підтримка з боку спонсорів і волонтерів залишаються важливими. Окрім матеріальної підтримки, «Tavi draugi»  активно займаються інформаційною діяльністю. Саме Тетяна Чиркова координує цю роботу , зокрема надає консультації щодо оформлення документів, пошуку роботи, оформлення інвалідності, отримання юридичної допомоги. Вона розповіла, що багато переселенців потребують допомоги у вирішенні побутових та юридичних питань, а також у психологічній підтримці, оскільки стрес і невизначеність залишаються актуальними. За її словами, запити переселенців змінюються з часом. Спочатку вони здебільшого цікавилися побутовими питаннями, житлом і продуктами, а тепер більше  юридичними питаннями, оформленням документів та працевлаштуванням. Особливо актуальними залишаються питання щодо соціального забезпечення, отримання допомоги, оформлення пенсій, допомоги при втраті роботи, а також питання, що стосуються сімейних та особистих прав. Тетяна підкреслює, що українські переселенці часто стикаються з нерозумінням місцевого законодавства. Вони не завжди знають, до яких органів звертатися і які права мають. Саме тому «Tavi draugi» планують створювати інформаційні буклети з алгоритмами дій у різних ситуаціях - наприклад, що робити при втраті роботи, як оформити допомогу, або які послуги можна отримати за кордоном «Ми не надаємо юридичних послуг напряму, але направляємо людей до відповідних державних органів, - каже вона. Ми плануємо підготувати інформаційні буклети з алгоритмами дій у різних ситуаціях, щоб люди знали, куди звертатися і що робити». Зі слів Тетяни, сьогодні до їхньої організації звертаються переважно українські переселенці  з прифронтових регіонів України, таких як Сумська, Дніпропетровська, Запорізька, Одеська, Харківська області. « Щодня звертається майже 80 новоприбулих людей. Багато з них мають інвалідність або хронічні хвороби. Більшість - пенсіонери, яким важко самостійно справлятися з побутом або здобути необхідну інформації у чужій країні». Вона відзначає, що у багатьох  переселенок залишилися чоловіки в Україні або зв’язки з колишніми сім’ями порвалися через стрес і культурні розбіжності. «Багато жінок - одинокі мами, вони працюють на мінімальній зарплаті, а все зароблене йде на оренду та комунальні платежі. Вони потребують допомоги і у матеріальних речах, і у юридичних питаннях». Тетяна звертається до українців і каже, що найголовніше - зберігати внутрішній світ і позитивний настрій. «Гуманітарна допомога й юридична підтримка - це важливо, але ще важливіше - зберігати віру і доброту всередині. Це допомагає витримати найважчі часи», — каже вона. Зі слів Тетяни Чиркової, навіть у найскладніші часи українці демонструють неабиякий дух і прагнення наповнити своє життя новим змістом. Організації та волонтери в Латвії роблять усе можливе, щоб цей шлях був більш легким. В рубриці «Новинна хата Олега Кудріна»: *Підбили з президентом Аналітичного центру «Політика» Олегом Лісним проміжні підсумки 5-місячного існування в новому форматі Контактної групи з питань оборони України («Рамштайну»). Вони позитивні: Європа на чолі з Британією та Німеччиною бере на себе відповідальність. США не відсторонюються, хоча й переводять співпрацю на бізнес-модель. Важливо, щоб

    48 мин.
  7. 18 ИЮЛ.

    Одарка Лелеко: Бандура – це моя душа

    В програмі «Ми з України»: інтерв'ю з бандуристкою Одаркою Лелеко про важливість збереження українською ідентичності і традицій, перебуваючи за кордоном. Ведучий рубрики «Новинна хата Олега Кудріна» розповість про основні політичні, економічні та культурні події в Україні та навколо неї за минулий тиждень У сучасному світі, де культура та мистецтво стають важливими елементами ідентичності, бандура займає особливе місце. Цей музичний інструмент, що часто асоціюється з кобзарством та українською традицією, є справжнім символом надії та стійкості. В ефірі Латвійського радіо 4 у нас є унікальна можливість почути історію бандуристки Одарки Лелеко та її донечок Марії та Уляни. Одарка Лелеко прибула до Латвії с донечками під час війни в Україні, долаючи численні труднощі. «Бандура стала для мене не лише інструментом, а й рідною піснею, душевним пориванням», – ділиться вона. Це відчуття рідності допомогло їй адаптуватися до нових умов життя, зберігаючи зв'язок з культурою, яку вона представляє. Одарка активно популяризує українську культуру через свою музику. «Перший рік в Латвії я провела з дуже багато концертів. Це було неймовірно!, - згадує вона з гордістю. Її виступи не лише дарують радість слухачам, але й слугують важливим елементом збереження культурної спадщини. Марія та Уляна, доньки Одарки, активно долучаються до музичного процесу. «Мені сподобалось, як мама грає»,- ділиться Марія. Уляна також зацікавлена у музиці – вона скрипалька. Одарка сподівається на створення сімейного ансамблю, що стане продовженням їхньої музичної традиції. Для Одарки бандура – це не просто музика. «Це моя зброя – пісня і мій інструмент. Я хочу, щоб більше людей дізналися про бандуру», -– наголошує вона. Її місія полягає в тому, щоб навчити інших грати на цьому інструменті та поширювати любов до української музики. Одарка Лелеко, активно працює над відновленням українського фольклору, зокрема через збирання і популяризацію традиційних народних пісень. У цьому контексті вона ділиться своїм досвідом та планами на майбутнє. {module widgetid="4" id="media" action="galleryitem" galleryid="1494" layoutid="49" layout="singlegallery" static=""} Після трагедії, коли бібліотека в Херсоні згоріла, Одарка згадавала про свого вчителя, який збирав фольклор Херсонщини. «Мені захотілося знайти його записи», - розповідає вона. І це бажання привело її до значного відкриття – чотирьох зошитів, що містять фольклор з її рідного краю. «Це для мене справжній скарб» , - ділиться Одарка, підкреслюючи важливість збереження культурної спадщини. Одарка разом з українською художницею Марією Зеньковою працюють над проектом «Колисанки України і Латвії». Цей проект не лише про музику, а й про зв'язок поколінь. Я хочу, щоб колискові пісні стали частиною життя нових поколінь». Музика для Одарки – це не просто звуки, це спосіб зберегти традиції та передати їх далі. В рамках цього проекту Одарка та Марія працюють над створенням збірки колискових пісень, що поєднує українські та латвійські традиції. «Ми плануємо записати музику, а також створити книгу з QR-кодами, щоб люди могли слухати пісні онлайн», - розповідає вона. Це сучасний підхід до популяризації фольклору, який допоможе зберегти традиції для майбутніх поколінь. Одарка закликає усіх українців, незалежно від їхнього місця проживання, робити все можливе для збереження своєї культури. «Кожен українець має робити те, що може. Якщо ви в Україні чи за її межами, важливо не забувати про свої корені», - наголошує вона. Її діяльність у Українському домі в Ризі стала не лише місцем для навчання, а й платформою для обміну культурними цінностями. Одарка Лелеко є яскравим прикладом того, як можна зберігати та популяризувати українську культуру навіть в умовах викликів. Її ініціативи в збиранні фольклору та навчанні нових поколінь грати на бандурі підтверджують, що музика може стати потужним інструментом для збереження ідентичності та культури.   В рубриці «Новинна хата Олега Кудріна»: *Продовжується розворот Дональда Трампа в бік від Росії та в напрямку України. При цьому сама зміна вектору більш важлива ніж його хаотичні, ситуативні, піарівські заяви. Наприклад про ППО та іншу зброю – адже й досі продовжуються суперечки, скільки саме установок Patriot прибуде в Україну та коли? І хто за це платитиме? Аналогічно з черговим «останнім попередженням» президента США – Путіну, відтермінованим на 50 днів. *Тим часом в Україні тривають гарячі бої на багатьох напрямках. Але під час тижневого перебування в країні спецпредставника президента США Кіта Келлога кількість повітряних атак помітно знизилась. *Загострилась внутрішньополітична політична боротьба в Україні. Аж до штовханини у парламенті через голосування за мита на сою та ріпак. Також – багато суперечок у суспільстві викликають судові перипетії щодо керівника «Центру протидії корупції» Віталія Шабуніна. Та головна увага нині: на переформатування уряду Дениса Шмигаля – на уряд Юлії Свириденко. Якщо ж згадувати римську Конференцію з відновлення України, що проходила напередодні, то на ній Свириденко було забезпечено плавне входження у функціонал очільниці кабміну. Вона там була «тіньовою прем’єркою», контактувала з іншими учасниками на найвищому рівні і постфактум звітувала про успіхи України на цьому заході.   {module widgetid="50" id="media" action="singlepic" imgid="407725" layoutid="0" layout="" static=""} Ми зв’язалися з людиною, яка теж була в Римі і може поділитися власними враженнями про Конференції з відновлення. Це виконавчий директор Канадсько-української Фундації Валерій Костюк. Він розповів пр

    49 мин.

Об этом подкасте

Історії українців, які зараз проживають в Латвії та інших країнах Європи, важливі соціальні питання та інтеграція в латвійське суспільство, коментарі фахівців та поради психолога, а також інформація про культурні та спортивні події.

Вам может также понравиться