Мовний патруль: стоячи, сидячи, лежачи. Де наголос?

сьогодні у нас одна із улюблених та трохи проблемних тем – наголоси. Але упевнена, що слухаючи наші програми, ви вже почуваєтеся добряче підкованими. То ж сьогодні продовжимо. І мова про слова, які ми щодня вживаємо. В українській мові є три поширені слова, які можуть мати різний наголос і, відповідно, різне значення, — стоячи, сидячи, лежачи. Коли в згаданих словах наголос припадає на перший склад, то це прислівники, що вживаються при дієсловах та віддієслівних іменниках і вказують на спосіб виконуваної дії (відповідають на питання як?): стрільба з місця стóячи; жим си́дячи від грудей; читати книжки лéжачи. А от коли наголос припадає на останній склад, то маємо дієприслівники теперішнього часу (відповідають на питання що роблячи?): розмовляти з приятелем, стоячи́ в черзі; дрімати, сидячи́ на стільці; дивитися телевізор, лежачи́ на дивані. А ви так і говорите? Відтепер це стане простіше. І згадаю заодно про ще одне слово, в якому може бути подвійний наголос, і з яким буває непросто. Кажу про наголос у слові «вітряний». Вíтряний наголошуємо на першому складі, коли маємо на увазі «пов’язаний з вітром», «супроводжуваний вітром, з вітром» або «легковажний»: вíтряний струмінь, вíтряна погода, вíтряна зима, вíтряна поведінка. А от вітряни́й з наголосом на третьому складі — це «той, що діє завдяки силі вітру»: вітряни́й двигун, вітрянá енергетика. І такий самий наголос ставимо й у назвах хвороб: вітрянá віспа, вітряни́й лишай. То ж гадаю тепер вам стане легше обирати правильні наголоси.