Як говорити про біль і втрату: інклюзія у школі під час війни

Війна змушує педагогів переглянути розуміння інклюзії. Нині інклюзія у школі — це не тільки про навчання дітей з особливими освітніми потребами, але й про створення доброзичливих та рівних умов для хлопчиків і дівчаток, що стали сиротами внаслідок загибелі родини через обстріл; для учнів і учениць, близькі люди яких зникли безвісти або перебувають у полоні; для дітей, які щойно евакуювалися з-під обстрілів або виїхали з тимчасово окупованих територій. Іще до початку нового навчального року вчителеві варто поговорити з батьками та класом про нових учнів і учениць, що з’являться з першого вересня, і про те, як із ними бажано спілкуватися, щоб не завдати додаткового болю. Водночас учителеві варто уникати надмірної та нав’язливої уваги до дітей з особливими освітніми потребами. Як пояснити дітям і батькам, що в класі навчатиметься дитина з інвалідністю або дитина, яка пережила втрату в родині, — про це говорили в етері Радіо «Накипіло». На зв’язку зі студією були вчителька початкових класів харківського ліцею № 38 Антоніна Казакова й педагогиня, психологиня та фахівчиня з безконфліктної комунікації Світлана Білецька.