Християнські Проповіді

Andriy Honcharuk

Проповіді Пастира Андрія Гончарука із Христом у центрі.

  1. 3d ago

    Матвія 22:34–46. Закон чи Євангеліє?

    Що Бог вимагає від людини? І де шукати спасіння, коли ми бачимо, що не можемо виконати Його вимог? У Євангелії від Матвія Ісус відповідає на запитання про найбільшу заповідь: любити Господа всім серцем, усією душею і всією думкою та любити ближнього, як самого себе. У цих двох заповідях підсумований увесь Закон. Але саме тут Закон викриває нашу найбільшу проблему. Хто з нас може сказати, що справді любив Бога понад усе, а ближнього, як самого себе?  Якби Бог дав нам лише Закон, після гріхопадіння для людини не залишилося б жодної надії. Тому після запитання про Закон Ісус Сам ставить фарисеям інше запитання: «Що ви думаєте про Христа? Чий Він Син?» Тут погляд переноситься від того, що повинна зробити людина, до того, Ким є Христос і що Він зробив для нас. Любов до Бога і ближнього є підсумком Закону. Христова любов до нас є підсумком Євангелія. Закон показує наш гріх і нездатність спасти себе. Євангеліє показує нам Христа, Божого і Давидового Сина, Який Своєю кров'ю викупив нас від гріха, смерті та влади диявола. Тому християнин шукає спасіння не у власному виконанні Закону, а в Євангелії про Христа. Саме там обтяжена гріхом душа знаходить прощення, праведність, мир і радість у Святому Дусі. Бог щедро приносить цю благодать до нас через Слово, Хрещення, Святу Вечерю, владу ключів та взаємне втішання християн.

  2. Sep 27

    Псалом 32. Блаженний, кому гріх прощений

    «Блаженний, кому подарований злочин, кому гріх закрито. Блаженна людина, що Господь їй гріха не залічить». Псалом 32 народжується з особистого досвіду Давида, який знав і тяжкість прихованого гріха, і радість Божого прощення. Після свого падіння Давид отримав не те, що заслужив, а те, що Бог дарує грішникові заради Христа: прощення, виправдання і мир. Прощення гріхів не є нагородою за наші зусилля чи виправлене життя. Це Божий вердикт. Наш гріх був покладений на Христа, а Його праведність зарахована нам. Саме тому апостол Павло цитує слова Давида в Посланні до римлян, показуючи, що шлях спасіння завжди був один: Божа благодать, яку людина приймає вірою. Проповідь також звертається до розповіді про розслабленого, якому Ісус спочатку говорить: «Відпускаються тобі гріхи». Що важливіше, отримати тілесне зцілення чи прощення? Христос прийшов дати нам значно більше, ніж тимчасове полегшення. Він прийшов примирити грішника з Богом. Давид закликає нас не приховувати гріх і не тікати від Бога, а приходити до Нього з покаянням і вірою. Бо немає більшого тягаря, ніж провина перед Богом, і немає більшої радості, ніж почути Його слово прощення. Тому християнин може разом із Давидом радіти: «Веселіться у Господі і тіштеся, праведні, і співайте із радістю всі щиросерді!»

  3. Sep 19

    Псалом 133. Єдність у Божій благодаті

    Бог не лише говорить нам про Свою благодать. Він дає її нам. У Хрищенні, у Слові Євангелія та в Господній Вечері Бог приходить до нас із тим самим даром, який Христос здобув для нас на Голгофі: прощенням, спасінням і життям. У цій проповіді ми розглянемо єдність християнської віри, яку видно біля христильниці, проповідниці та вівтаря. Це не просто зовнішня чи організаційна єдність. Її основою є Христос, Його Слово та спільне сповідання істини. Навіщо християнинові Хрищення і Господня Вечеря, якщо він уже вірує та має прощення гріхів? Тому що Таїнства не є додатковими обов’язками, які Бог покладає на нас. Вони є Його дарунками. Вони не обтяжують віру, а годують її. Через Слово, Хрищення і Господню Вечерю Святий Дух створює, зміцнює та зберігає віру. Різними способами до нас приходить одна й та сама Христова благодать, щоб запевнити нас: Його прощення справді для нас, Його спасіння справді для нас, Його життя справді для нас. Ці скарби Божої благодаті живлять і зберігають Церкву в її земній подорожі, аж до дня, коли віра зміниться баченням, а благодать перейде у вічну славу.

  4. Sep 12

    Ефесян 3:14–21. Пізнати любов, яка перевищує знання.

    У Посланні до ефесян апостол Павло молиться, щоб християни зміцнювалися у внутрішній людині, щоб Христос через віру жив у їхніх серцях і щоб вони дедалі глибше пізнавали Його любов. Але на чому тримається наша віра, коли зникають радісні почуття, коли ми бачимо власний гріх, переживаємо смуток або нам здається, що Бог далеко? Віра не може спиратися на наші відчуття. Її основою залишається Боже Слово, Євангеліє, прощення гріхів і Божі обітниці у Христі.  Апостол Павло говорить про Христову любов, у якій християнин має бути закорінений і оснований. Її ширина охоплює грішників, її довжина сягає від вічності до вічності, її висота доходить до небес, а її глибина веде до самого Божого серця. Це любов, яку ми покликані пізнавати все життя, але яка водночас перевищує всяке знання.

  5. Aug 30

    Повторення Закону 6:4. Еммануїл: Бог з нами.

    «Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш, Господь один». Ці слова з Повторення Закону відкривають перед нами питання, яке проходить крізь усе Святе Письмо: Хто є наш Бог і як Він відкриває Себе людям? У цій проповіді розглядаємо Божі імена Елогім, Ягве та Еммануїл. Елогім відкриває Себе як вічний, всемогутній Творець. Ягве, як Бог Завіту, вільний у Своїй милості та незмінно вірний Своїм обітницям. А в імені Еммануїл, «З нами Бог», Старий і Новий Заповіти сходяться в одній Особі, Ісусі Христі. Бог не залишив грішне людство рятувати себе самотужки. Він Сам став людиною. Христос виконав Закон, якого ми не виконали, взяв на Себе покарання, якого заслужили ми, і став нашим Замінником. Еммануїл означає більше, ніж те, що Бог поруч. Це означає, що Бог прийшов до нас у Христі, щоб спасти нас.

  6. Aug 23

    Матвія 5:3. Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне

    Що означає бути «вбогим духом»? Це не про матеріальну бідність, емоційну слабкість чи життєві труднощі. Це про людину, яка перед Богом визнає своє духовне банкрутство, розуміючи, що не може сама заслужити спасіння чи принести Богові власну праведність. У цій проповіді слова Христа «Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне» розглядаються через образ хреста з трьома поперечинами. Верхня поперечина нагадує, хто такий Христос, Ісус Назарянин, Цар Юдейський, правдивий Бог і правдива людина. Головна поперечина показує, що Христос зробив для нас, узяв наш гріх на Себе, став нашим Замінником і Своєю смертю здобув для нас прощення та праведність. Нижня коса поперечина нагадує, як дар Христа стає нашим, через покаяння і віру, через Євангеліє, Хрещення та дію Святого Духа. Перед Богом ми приходимо з порожніми руками. І саме таким Христос дарує все: прощення, праведність, спасіння і Своє Царство.

  7. Aug 15

    Галатів 3:15–22. Закон замикає. Христос відчиняє.

    «'Та все зачинило Писання під гріх, щоб віруючим була дана обітниця з віри в Ісуса Христа. ' До галатiв 3:22 Навіщо Бог дав Закон, якщо Закон не може спасти людину? І чи змінив прихід Закону Божу обітницю спасіння, дану ще Авраамові? Апостол Павло показує, що Божий шлях спасіння ніколи не змінювався. Від самого початку людина спасається не власними ділами, не виконанням Закону і не своєю праведністю, а Божою благодаттю через віру в обіцяного Спасителя, Ісуса Христа. Закон має інше завдання. Він відкриває наш гріх, руйнує впевненість у власній праведності й показує те, чого ми самі не хочемо визнавати: ми не можемо врятувати себе. Закон зачиняє всі двері, через які людина намагається самостійно дістатися до Бога. Саме тоді Євангеліє звучить по-справжньому дорогоцінно. Те, що неможливе для людини, зробив Бог. Христос прийшов до ув’язнених гріхом, щоб звільнити їх. Він виконав те, чого ми виконати не могли, і дарує спасіння як обітницю, яку приймаємо вірою. У цій проповіді роздумуємо про те, навіщо потрібен Закон, чому він не суперечить Євангелію, як Христос проповідував Закон самоправедним людям і чому слова, сказані Павлом і Силою в’язничному сторожеві у Филипах, залишаються відповіддю і для нас: «Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасений».

About

Проповіді Пастира Андрія Гончарука із Христом у центрі.