Ночі Дівочі

Nochi Divochi
  • 5.0 (3)
  • SOCIETY & CULTURE
  • UPDATED SEMIWEEKLY

Ночі Дівочі - це подкаст жіночих історій. Ми святкуємо розмаїтість дівочих особистостей, переконань, емоцій, досягнень і мрій. З нашими героїнями ми можемо говорити на різні теми - від політики до стосунків, про дітей і про батьків, про суспільне і про особисте. На жаль, у 2022 році наскрізною темою кожної нашої розмови проходить війна і як ми собі даємо з нею раду. Сезон “Із укриття” - це повернення в ефір після 5-річної перерви. Раніше шоу виходило на Radio SKOVORODA. Партнер подкасту - SEBTO Media. Підтримати українське військо - Фундація UAID.

  1. Алевтина Кахідзе х Тетяна Яблонська. Про шлях митця│Ночі Дівочі. С4 Е12

    FEB 5

    Алевтина Кахідзе х Тетяна Яблонська. Про шлях митця│Ночі Дівочі. С4 Е12

    “Рік народження не обирають. Я народилася 1917-го. Прожила майже все тяжке ХХ століття. Багато всього пережито. Тепер всі роки оцінюєш уже на відстані. Виправдовуватися нівчому не буду. Одне скажу - до всіх своїх робіт відносилася щиро. Іноді доводилося йти на компроміси - нехай мене не дуже суворо судять”.Ці слова Тетяна Яблонська, відома українська і радянська художниця, писала у 1997 році, на 80-му році життя. Свій щоденних вона вела протягом понад пів століття, залишивши спогади і про невдале намагання її родини втекти із новоствореного Союзу, і про студентські роки та судилище Бойчука, про евакуацію під час Другої світової, післявоєнні роки і повернення до радянської “нормальності”, про мальовничі закутки України - Поділля, Закарпаття, Чернігівщина, про мандри до такої далекої та іншої тоді Європи, і врешті - про незалежність. Усі ці етапи, періоди та місця вона неодмінно супроводжувала своїми роботами, які, хоч і залишалися в строгих рамках панівного тоді соцреалізму, та все ж, зображали відблиски самого життя. Алевтина Кахідзе, як і годиться сучасній мисткині, працює із більш демократичним формами: перформанс, відеоінсталяції, різні медіа, і осмислює теми фемінізму, комерціалізму, ідентичності. І хоч сьогодення сприяє творенню найрозмаїтіших задумів, у нашій розмові з Алетивною ми торкаємося одвічних питань академізму, таланту, конформності, свободи та відповідальності митця. Про художню освіту в Україні, співпрацю з міжнародними та російськими інституціями, мистецтво як спосіб проживання колоніальної травми і звісно - Тетяну Яблонську, у передостанньому в сезоні епізоді “Ночей Дівочих”.

    1h 41m
  2. Ольга Мартиновська х Дарія Цвєк. Про смак життя│Ночі Дівочі. С4 Е11

    JAN 15

    Ольга Мартиновська х Дарія Цвєк. Про смак життя│Ночі Дівочі. С4 Е11

    “Не можна добре думати, добре любити, добре спати, якщо не пообідав добре”, - писала Вірджинія Вульф. І справді, їжа має фундаментальне значення для життя, адже є основним джерелом енергії, але також і виразником культури, показником достатку, мірилом задоволення, ключем до спогадів.  Смаки дитинства у багатьох українців асоціюються із тістечками, що пекли мама чи бабуся за книгою “Солодке печиво” Дарії Цвєк. Кулінарні книги цієї франківчанки були чи не в кожному господарстві, лише “Солодке печиво” перевидавалося понад 9 разів, загальним накладом 5 000 000 (!) примірників. Та про саму авторку, окрім імені, господині тоді і тепер знали небагато (радянська влада вміло використовувала таланти українців, даючи взамін, якщо пощастить, крихти). Утім, Дарка, окрім вправної кулінарки, була ще й першою фуд-стилісткою, квітникаркою, грала на флейті, товаришувала з Іриною Вільде і невтомно зберігала і множила українську кулінарну традицію. Разом із Ольгою Мартиновською, сьогодні відомою кулінарною персоною, ведучою та переможницею телешоу “МастерШеф”, рестораторкою, авторкою кулінарних додатків та книг, виправляємо несправедливість та говоримо про Дарію Цвєк, а заодно і про роль їжі в українців, наші звички, споживчі кошики, культуру споживання як терапевтичну практику і свідчення якості життя, але неодмінно - смаку.

    1h 41m
  3. Оксі х Олена Степанів. Про жінку у війську│Ночі Дівочі. С4 Е10

    12/26/2025

    Оксі х Олена Степанів. Про жінку у війську│Ночі Дівочі. С4 Е10

    “Чим є війна, а особливо для жінки-вояка, – спитайте тих, що її перейшли”, - писала майже сто років тому Олена Степанів, перша жінка-офіцерка у світі, хорунжа Українських Січових Стрільців. Нагороджена за відвагу двома Хрестами Хоробрості та Хрестом Карла, Степанівна “стріляла як хлоп”, відзначилася у легендарному бою за Маківку і разом зі своєю чотою січовиків-гуцулів ночами здійснювала півсоткілометрові переходи по засніжених горах. Утім донедавна невидимою залишалася її боротьба за саме право бути серед січовиків, можливість відстоювати свій край в бою.  Образ молодої вродливої командирки використовувався і тиражувався: чи то для того, щоб надихнути на патріотичну боротьбу, чи щоб присоромити тих, хто її уникає. Проте, єдина, хто не отримала від своєї популярності зиску, здається, була сама Степанівна: про її повернення з полону клопоталися не побратими-січовики, а треті особи; згодом і сама Олена полишає військо та припиняє спроби побудови рівності внаслідок інтриг, а пізніше, вже наприкінці Другої світової - опиняється з сином в сибірських таборах, як символ націоналізму.  Що штовхало молоду жінку понад сто років тому на таку самовідданість? А що керує нашими сучасницями, тепер? Розмовляючи із Оксі - сучасною посестрою легендарної Степанівни, першою жінкою-командиркою бойової групи загону спецпризначення “Омега” Національної гвардії України, учасницею жіночого руху Veteranka - порівнюємо досвіди і доходимо висновку, що відвага, відповідальність, любов до рідного краю не мають ні гендерних ознак, ні терміну давності. Під Різдво мріємо про те, щоб мир і любов панували в кожному серці, а війна скінчилася лише нашою перемогою.

    1h 39m
  4. Оксана Забужко х Соломія Павличко. Про світло сестринства | Ночі Дівочі. С4 Е9

    11/20/2025

    Оксана Забужко х Соломія Павличко. Про світло сестринства | Ночі Дівочі. С4 Е9

    “І я так само не знаю, що буде з нами всіма і з усією цією державою завтра (держави під назвою срср в перспективі, звичайно, не стане), але впевнена, буде щось інше, ніж учора. А де є рух, є якась надія».  Так завершувала у 1991 році свої «Листи з Києва» Соломія Павличко і, сподіваючись, виявилася права. Літературознавиця, представниця питомо інтелігентної родини, донька свого батька, вона й сама приводила в рух наше заспане совком суспільство. Власними знаннями, вміннями, звʼязками засівала зерна західного правдивого інтелектуалізму, фемінізму, професійності. І вони проросли. Бо якраз завдяки Соломії та її оточенню, яке вона «зшивала собою» ми маємо і сучасну українську літературу з чутними жіночими голосами, і достойну неклішовану оцінку нашої класики. Її втрата, нещасний випадок, та дірява труба з підступним чадним газом, видається однією із найбільших несправедливостей, яку час не згладить і не виправить. Цікава і цікавська, справжня лідерка свого покоління - так Соломію (або як найближчі кликали її - Солю) змальовує її близька подруга письменниця Оксана Забужко. Їхні спільні спогади і пригоди - це перший Майдан, або Революція на граніті, «довгі кембриджські вечори», нескінченні телефонні розмови, зустрічі і присвяти в книгарні «Поезія», передноворічні soiree видавництва «Основи», писання, читання та переписування - безцінна хроніка 90х очима двох відважних жінок, які, тримаючись одна за одну, вибрали бути собою. І зуміли, змогли!

    1h 57m
  5. Мирослава Барчук х Олена Теліга. Про силу ідеї | Ночі Дівочі. С4 Е 8

    11/06/2025

    Мирослава Барчук х Олена Теліга. Про силу ідеї | Ночі Дівочі. С4 Е 8

    “Усе - лише не це! Не ці спокійні дні,  Де всі слова у барвах однакових, Думки, мов нероздмухані вогні, Бажання - в запорошених оковах. Якогось вітру, сміху чи злоби! Щоб рвались душі крізь іржаві ґрати, Щоб крикнув хтось: ненавидь і люби -  І варто буде жити чи вмирати!” Найкраще про поета говорять, мабуть, вірші. Про Олену Телігу - так точно. Запальна кароока дівчина із “добропорядочної” родини чиновника, яка здійснила кардинальний розворот від свого рос-ісперського виховання вміло точила слова як мечі і вкладала їх в руки борцям за українську національну державу. Як відчитуємо з перших рядків, найбільшим гріхом для неї була марнота, конформізм та брак відваги. Ці риси сама ж авторка приписувала “партачам життя” і всіма своїми діями (а в Теліги ви часто можете зустріти слово “чин”) вона старалася протиставитися - жити змістовно, ідейно, і запалом, навіть якщо й коротко. Лише за 36 років земного шляху, Олена Теліга зуміла залишити нам добірку полумʼяної поезії, пригорщу добротної публіцистики і критики, цілий журнал, а також безкінечні повагу та натхнення.  Із нашою співрозмовницею, Мирославою Барчук - також публіицсткою, журналісткою, телеведучою та поціновувачкою літератури - багато читаємо вголос Теліжині тексти. Чудуємося, як слово, промовлене вголос, перед кимось, хоч навіть і в діалозі, набуває одухотворення, а з нами відбувається окрилення. Міркуємо, як часто героїзм помаркований смертю, що нам дає відвагу критикувати інших; про категоричність і поправку ідеології на час; про український націоналізм - і чи відбувся він, попри те, що аж так багато розмов збурює й досі; і про любов - як неодмінну мотивацію повернення до українства. Дякуємо за сприяння у записі @radioNV

    1h 38m
  6. Ольга Штейн х Олександра Екстер. Про мистецтво на зламі історії│Ночі Дівочі. С4 Е7

    09/11/2025

    Ольга Штейн х Олександра Екстер. Про мистецтво на зламі історії│Ночі Дівочі. С4 Е7

    “Я ховалася від того, що відбувалося, як могла, у своїй майстерні, працювала похмуро і багато, залишаючись холодною і дуже далекою до всього, і от раз уночі почула спів, вийшла на вулицю. Українці виходили після мітингу, щось зовсім незвичне охопило мене. Уперше за всі місяці”, - писала Олександра Екстер у одному з листів своїм друзям про події української революції 1918 року.  Ми дотепер не можемо однозначно стверджувати, чи вважала себе Олександра Екстер, в дівоцтві Григорович, донька білоруського єврея та матері-грекині - українкою. Але вона точно була тутейшою, тобто, місцевою, киянкою і що відомо беззаперечно - захоплювалася українськими взорами, кольорами, ритмами і фактурами, які сміливо, по-авангардному деконструювала і перетворювала на нове мистецтво, чи то пак, мистецтво нового часу. Конструктивізм Екстер був занадто, по-фольковому барвистим, та вона послідовно втілювала його і на полотнах, і на театральних сценах, і в костюмах, і навчала йому своїх учнів. Ольга Штейн, як і годиться художниці нашої доби, більше зосереджується на сенсах, ніж матеріала чи формах. Вона осмислює питання віри, любові, цінності землі, бажання влади та підкорення; працює із ґрунтом, хутром, харчовими продуктами; створює абстрактні скульптури, рисунки, перформативні акти та навіть дивани(!) як арт-обʼєкти, а на дозвіллі за потреби може залити бетонну підлогу чи покласти асфальт. Утім, із “амазонкою авангарду” (як називали Екстер) у них чимало спільного - і разом ми говоримо про строкате коріння, цікаве прізвище, інкоропорованість у світові мистецькі кола, яскраву сценографічну роботу у театрі, бажання ділитися досвідом і мистецьким простором (адже Ольга провадить власну студію, куди запрошує виставлятися інших митців), а також що означає бути художником у такі буремні часи як наші, і такі буремні часи, як століття тому. Дякуємо за сприяння у записі Radio NV ‪@radioNVua‬

    1h 48m
  7. Даша Астафʼєва х Софія Яблонська. Про сміливість бути собою | Ночі Дівочі. С4 Е6

    08/07/2025

    Даша Астафʼєва х Софія Яблонська. Про сміливість бути собою | Ночі Дівочі. С4 Е6

    «У моїх мандрівках із краю в край я ніде не зустріла раю, якого сподівалася. Зате хоч здалека схопила кілька відблисків земного щастя, яке тепер має для мене більшу вартість, ніж уявлені раї. Ось чому я далі їду в дорогу, що ще довгою смугою стелиться переді мною. Перебуду ще не одні злидні, переможу не одну перешкоду тільки на те, щоби в переході вкрасти сям-там кілька відблисків екзотичної краси…» Так Софія Яблонська - мандрівниця, журналістка, письменниця - описує своє призначення: чи то у подорожі Сходом, чи то у житті загалом. Протягом 30-х років ХХ століття вона вже зробила неможливе для дівчинки з Галичини: вирвалася з лабет провінції до Парижа, обігнула земну кулю з фотоапаратом та нотатником в руках, віднайшла своє професійне покликання, та, попри скепсис (особливо, чоловічий), майстерно реалізувалася у своїй діяльності. Можливо, Яблонська, зі своїми тревелогами і листами до жіночих журналів - перша українська інфлюенсерка. Щира і сенсовна, яких ми найбільше любимо. Довший час забута на вітчизні, останні роки Яблонська перевідкривається нам голосом Даші Астафʼєвої, інфлуенсерки сучасної, засновниці аудіо-застосунку underbooks - і теж непересічної українки, яка зростала у маленькому містечку на далекій Дніпропетровщині, взяла приступом столицю і сягнула навіть далі - до міжнародної суперзірки видання Playboy. Здавалося б, мети досягнено. Та, як і Софія, Даша також обирає невтомний шлях самурайки - щоденного пошуку та вдосконалення себе, задля змістовного життя та користі суспільству.  Обидві “зорі світові” - і Яблонська, і Астафʼєва - надихають сміливістю: бути собою, шукати ті далекі обрії - як і у світі, так і всередині власної душі. Дякуємо за сприяння у записі Radio NV ‪@radioNVua‬ Підтримайте "Ночі Дівочі" на Patreon

    1h 44m
  8. Марсі Шор, історикиня. Розмова на Книжковому Арсеналі 2025 │Marci Shore at Book Arsenal Kyiv 2025

    06/20/2025

    Марсі Шор, історикиня. Розмова на Книжковому Арсеналі 2025 │Marci Shore at Book Arsenal Kyiv 2025

    “Не буває небезпечних думок, буває небезпечно думати”, писала Ганна Арендт, досліджуючи походження тоталітаризму. І далі вона вела, що все зло на світі виникає якраз від нездатності мислити, невміння цікавитися світом, в якому ми живемо, а врешті, і самими собою.  Із Марсі Шор, американською історикинею, професоркою колись Єльського, а тепер - університету Торонто та дружиною ще одного відомого історика Тімоті Снайдера - говорити і мислити просто. Її жвава думка стрибає від події до факту, на історичний контекст і політичне тло, заангажовуючи до розмови філософію, кругозір, Марсі досить легко пояснює часто невимовну складність цього світу, неодмінно використовуючи для споглядання оптику надії.  І перервах між сесіями, презентаціями та зустрічами на Книжковому Арсеналі, ми говоримо про трансформації в українському суспільстві, банальність зла, чому Америка знову не обрала жінку президенткою, віддаючи владу психопатичним маргіналам, застерігаємо, що не слід повʼязувати своє життя з чоловіками, яких ви боїтесь, звʼязок домашнього насильства та тоталітаризму, про те, як насправді складно вхопити теперішнє, а також мріємо про Україну в авангарді нового світу.  Епізод записаний англійською мовою, заряджений на розширення горизонтів

    51 min
See All (53)

Trailer

Ratings & Reviews

5
out of 5
3 Ratings

About

Ночі Дівочі - це подкаст жіночих історій. Ми святкуємо розмаїтість дівочих особистостей, переконань, емоцій, досягнень і мрій. З нашими героїнями ми можемо говорити на різні теми - від політики до стосунків, про дітей і про батьків, про суспільне і про особисте. На жаль, у 2022 році наскрізною темою кожної нашої розмови проходить війна і як ми собі даємо з нею раду. Сезон “Із укриття” - це повернення в ефір після 5-річної перерви. Раніше шоу виходило на Radio SKOVORODA. Партнер подкасту - SEBTO Media. Підтримати українське військо - Фундація UAID.

Information

  • Creator
    Nochi Divochi
  • Years Active
    2022 - 2026
  • Episodes
    53
  • Rating
    Clean
  • Copyright
    © Nochi Divochi
  • Show Website
    Ночі Дівочі

You Might Also Like