Пліч-о-пліч

Plich-o-plich
  • 0.0 (0)
  • DOCUMENTARY
  • UPDATED SEMIMONTHLY

Герої — так ми говоримо про чоловіків і жінок, що залишили свій бізнес, викладання, кар’єру й родини, щоби стати до зброї та захищати Україну. Жертвуючи своїм фізичним і ментальним здоров’ям, позбавляючи себе багатьох благ цивілізації, захисники й захисниці б’ються з терористичними військами росії. Але ці самі герої, опиняючись у нових для себе складних життєвих обставинах, як-от контузія, поранення, утрата зору або кінцівок (плюс психологічні потрясіння), наражаються на складнощі та несприйняття. Програма «Пліч-о-пліч» — це історії воїнів, яким доводиться учитися жити по-новому. Усі вони не

  1. JAN 23

    «Щоб залишатися серед своїх»: харківський ветеран створив пральню для підприємств

    Професійне прання простирадл, покривал, накидок, рушників і багато іншого, що використовують у роботі спа-салони, спортивні та реабілітаційні центри, шпиталі й лікарні, пропонує сучасна пральня ветерана війни Юрія Влащенка. Він — учасник бойових дій та один із переможців ветеранського напряму програми «Власна справа». Ця грантова програма — підтримка державою воїнів, які демобілізувалися із Сил оборони України та прагнуть бути активними в цивільному житті, зокрема розвиваючи свій бізнес, розповідають у Харківському обласному центрі зайнятості. Сорокашестирічний ветеран Юрій Влащенко дотепер не уявляв себе підприємцем. Військо — так, це його життя — спільнота, де серед побратимів і посестер Юрій почувається природно. Мобілізувався 2016 року, коли російсько-українську війну на Донбасі офіційно називали Антитерористичною операцією (АТО) Спочатку Юрій служив у Повітряних силах, а згодом перевівся до Сухопутних військ, щоби бути більш залученим до опору з армією агресора. Про Другий механізований батальйон 54 окремої механізованої бригади, нині відомий як «К-2» під командуванням Кирила Вереса, ветеран говорить тепло, у його голосі чутно ностальгію. Троїцьке, околиці Попасної, Авдіївка, Красногорівка, Мар’їнка, Степне — це далеко не повний перелік населених пунктів Донеччини та Луганщини, у яких «К-2» нищив окупантів. Про минулі бої на Донбасі Юрій Влащенко говорити не бажає — емоційно неможливо. Одначе наслідком його участі у визвольній війні можна вважати перенесений інсульт навесні 2022 року. Ветеран і досі відновлюється у лікарнях. Зрештою рішення Юрія відкрити професійну пральню для комунальних підприємств і приватних фірм — це не просто для заробітку. А втім, про мотивацію свого бізнесу Юрій Влащенко розповів у подкасті «Пліч-о-пліч». А про нові грантові можливості «Власної справи» для ветеранів та їхніх рідних ми поговорили з директором Харківського обласного центру зайнятості Денисом Олійником.

    39 min

  2. 12/22/2025

    «А ти реально псих!»: як студент Микита Івченко подався у піхоту

    «Спочатку мені дали позивний Псих, але я не погодився. Коли я прийшов до хлопців, усіх їх мобілізували, усі були старші за мене на років десять щонайменше. Мені ж був двадцять один рік. Наш заступник командира підійшов, поспілкувався зі мною і сказав: “Друже, а ти реально псих!”. “А чого я псих?” — спитав, а він і пояснив: “Бо уклав контракт у двадцять один рік, відпочивав би собі вдома, пив би каву й гуляв би з дівчатами”», — згадує про те, як побратими-піхотинці відреагували на бажання юнака битися за Україну, харківець Микита Івченко. 2022 року, щойно почалося повномасштабне вторгнення, коли багато хто з молоді шукав шляхи виїзду за кордон, Микита Івченко, нинішній студент Навчально-наукового інституту соціології та медіакомунікацій Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, без вагань ухвалив рішення стати до зброї. А вже влітку 21-річний доброволець Микита підписав контракт із 80 окремою десантно-штурмовою бригадою. Піхотинцем-стрільцем Івченко в лавах четвертого батальйону пройшов звільнення правого берега Херсонщини й бився за Кремінну на Луганщині. Мінно-вибухова травма ноги не стала на заваді активному й цілеспрямованому Микиті Івченку. Після повернення до цивільного життя він вирішив продовжити навчання у Каразінському університеті — тепер на магістерській програмі з медіакомунікацій. Серед іншого його мотивувало й особисте: поєднати практичний воєнний досвід та інструменти комунікації, щоби проговорювати із суспільством важливі для ветеранів питання, — це потрібно для зменшення дистанції, певних страхів і стигми, а також щоб мати можливість знаходити спільні точки дотику. Тож одразу після складення сесії у Каразінському ми з Микитою зустрілися у подкасті «Пліч-о-пліч». Поговорили про вибір і побратимство піхотинців, послухали історію воїна та, зрештою, поцікавилися, якими тепер є цілі студента.

    48 min

  3. 11/28/2025

    «Усе починається з атмосфери спокою»: як Repower допомагає оновитися виснаженим військовим лікарям

    Так уже склалося у нашому сприйнятті лікарів, що про них говоримо переважно як про міцних і стійких людей. Та медикам якось незручно скаржитися на здоров’я чи виснаження. Одначе вони не роботи: ресурси організму вичерпуються. У військових лікарів усе набагато складніше: ризик, пов’язаний з ударними дронами та іншою зброєю у так званій кілзоні; високий темп роботи; дуже тяжкі поранені; а на ухвалення рішення в анестезіологів і хірургів лічені секунди. На операційних столах одні поранені змінюють інших. Стабілізували й далі еваком у тиловий шпиталь. Така коловерть у стабілізаційному пункті не те що вимотує медперсонал, але й накладає тяжкий емоційний відбиток. І так у військових лікарів із дня у день утома наростає, немов грудка снігу. А їм попри це потрібно й далі реанімувати, оперувати й евакуювати воїнів на наступні етапи лікування. Одна зі співзасновниць благодійного фонду Repower Марина Садикова говорить: «У літаку перед польотом зазвичай оголошують: насамперед потрібно надіти маску собі, а потім тому, кого рятуєш. Ось так і з нашими медиками: спочатку потрібно надіти маску на них, щоб вони мали змогу й далі рятувати життя військовослужбовців». Так вона з подругою-компаньйонкою Катериною Сердюк наприкінці 2022 року заходилися організовувати перший ретрит із відновлення ментального здоров’я для волонтерів і військових лікарів. Вони розуміли, що, отримавши психологічну допомогу в проєкті, медики повернуться і врятують іще тисячі життів. За майже три роки фонд провів у Швеції, Данії та Іспанії 16 програм психологічного відновлення для 1200 українських військових медиків. У кожен ретрит із командою вирушають висококваліфіковані психологи, які знаються на травмах війни. Упродовж щонайменше десятиденних «канікул» медики занурюються у повний спокій. Для них забезпечують багато сну, індивідуальні та групові практики з психологом, лекції із самодопомоги, арттерапію, прогулянки на природі й чимало емоційно приємних сюрпризів від команди ретриту та міжнародних партнерів. А цієї осені фонд Repower запустив перший пілотний проєкт в Україні: психологічне відновлення для військових лікарів у Карпатах. Надалі команда планує створити стаціонарний центр відновлення, щоб іще більше військових медиків після проходження курсу ментального посилення могли бути максимально ефективними в лавах Сил оборони. Наскільки вдалою виявилася перша мандрівка в гори для військових лікарів? Що передбачає пілотна програма «Repower удома»? Нарешті, з якими враженнями повертаються з ретриту у Швеції до своїх стабпунктів лікарі? Про все це ми дізналися у подкасті «Пліч-о-пліч». Гостями стали Марина Садикова й Катерина Сердюк — співзасновниці благодійного фонду Repower. У подкасті розповіли історію анестезіолога стабпункту, що працює на Харківському напрямку, Олександра Реготуна. Про нього з певністю можна сказати, що він борець за життя і цінувальник зірок. До повномасштабного вторгнення у реанімації Олександрівської клінічної лікарні міста Києва молодий лікар чинив без перебільшення серйозне протистояння зі смертю. Тоді, у 2020–2021 роках, світ та Україна зокрема стояли перед викликами пандемії COVID-19. Бігаючи від пацієнта до пацієнта, регулюючи потоки кисню, коригуючи параметри вентиляції, міняючи маски, закриваючи історію хвороби людини через чергову смерть, виснажений Олександр міркував, що це справжній Армагеддон. Але в анестезіолога ще попереду буде справжнє пекло з покаліченими зброєю агресора українськими військовослужбовцями. Військовий медик Олександр Реготун приймає у стабілізаційному пункті тяжкопоранених із поля бою: знеболює, фіксує, зупиняє кровотечу, накладає пов’язки — разом із командою медиків робить усе можливе для стабілізації поранених, щоб ті змогли дістатися до шпиталю, де їх прооперують. У подкасті анестезіолог поділився, із чим на війні не може змиритися як лікар і як труба телескопа стала для нього несподіваною реабілітацією.

    51 min

  4. 10/13/2025

    Протезна лабораторія, де закладають якість життя воїнів з ампутаціями

    Військовослужбовці та цивільні з ампутаціями ніг зможуть пройти повний цикл протезування і відновлення в Університетській лікарні Харківського національного медичного університету. Там наприкінці вересня відкрили першу на Сході України сучасну лабораторію протезування та ортезування. Комплексна програма з фізичної реабілітації — це спільний проєкт Харківського національного медичного університету й Міністерства охорони здоров’я за підтримки Міжнародного комітету Червоного Хреста в Україні. Лабораторія та власне ребцентр Університетської лікарні стануть практичною базою для підготовки протезистів, яких нині бракує в країні. Хто зможе потрапити на протезування і реабілітацію до новоствореної лабораторії та які послуги можна отримати від міжнародної реабілітаційної команди — про це дізналися у подкасті «Пліч-о-пліч». У студії були керівниця центру реабілітації філії «Університетська лікарня» ХНМУ Олена Марковська та професор ХНМУ і директор Центру психічного здоров’я Університетської лікарні ХНМУ Володимир Коростій.

    43 min

  5. 09/26/2025

    Як мистецтво допомагає ветеранам повертатися до життя

    Минулої неділі на «Артдачі» гостювали ветерани. Організатори музичного заходу запропонували захисникам у невимушеній атмосфері послухати музику, поспілкуватися, поспівати під гітару, а ще спробувати зіграти в імпровізованому оркестрі, музикантами якого вони якраз і стали. У благодійному фонді «Артдача» переконані, що травмочутливе мистецтво допомагає учасникам бойових дій м’яко вивільняти емоції, знімати тілесні затиски, почуватися частиною спільного та знаходити новий спосіб самовиражатися без слів. Ініціатори першого музично-інклюзивного вікенду для ветеранів планують створювати спільноту «рівний — рівному» з регулярними зустрічами. У подкасті «Пліч-о-пліч» почули враження учасників музичної зустрічі й поміркували, як музика і творчість загалом можуть прибирати бар’єри для створення простору рівних. Гості випуску: колишня акторка, організаторка культурних подій і співзасновниця благодійного фонду «Артдача» Марія Какуріна, інтегративна психотерапевтка й координаторка психологічного напряму фонду та напряму роботи з ветеранами Анастасія Портнова, а також захисник України, музикант і цілком можливо майбутній амбасадор інклюзивності в Харкові Ілля «Джузі» Васильєв, що планує навчатися на психолога. Ветеран нещодавно повернувся додому в Харків після реабілітації на Львівщині. Там проходив протезування після тяжкого поранення у стрілецькому бою і високої ампутації ноги восени 2024 року. Спілкування, музика, поезія, художнє і театральне мистецтво допомагають ветеранам, захисникам з інвалідністю пройти особистий шлях повернення організму та психіки з бойового стану в більш спокійний, характерний домашньому ритму родини, темпу роботи в цивільному житті. Живе спілкування та арттерапія у безпечному ветеранському просторі в супроводі психологів і, що важливо, у спільноті рівних спонукають піклуватися про душу й допомагають по-новому дивитися на фізичні порушення, зміни в стосунках із коханими та нав’язливі розпитування або відчуження перехожих на вулиці. Яким буде день прийдешній і життя загалом — багато в чому залежить від нас. У благодійному фонді «Артдача» прагнуть підставити надійне плече військовослужбовцям і ветеранам. Незабаром воїнів знову запрошуватимуть на об’єднувальні інклюзивні зустрічі.

    43 min

  6. 08/26/2025

    Чи доступний у великих містах ветеранський супровід

    Хто від імені влади чекає ветеранів і ветеранок у великих містах? Як фахівці із супроводу ветеранів дізнаються про, так би мовити, щойно прибулих додому учасників Сил оборони? Зрештою, чи виявляють вони самі ініціативу або ж чекають у себе в кабінеті, поки до них не запишуться на консультацію? Ці запитання в автора подкасту «Пліч-о-пліч» Володимира Носкова виникли під час останньої розмови із заступником харківського мера Юрієм Шпарагою, який, зокрема, відповідає за питання адаптації та інтеграції ветеранів у міську спільноту. Тож поцікавилися, а як супроводжують воїнів спеціалісти від Мінветеранів у Львові, у місті, що без перебільшення стало всеукраїнським хабом із лікування, реабілітації та відновлення учасників війни. Пекарська, 41 — це адреса Львівського центру надання послуг учасникам бойових дій та підтримки їхніх родин. Що цікаво, комунальний центр для ветеранів і ветеранок надає послуги в трьох осередках. Кожен із них має певну спеціалізацію. У центральному офісі, де побував ведучий подкасту, захисників консультують фахівці із супроводу ветеранів та юристи, а також проводять індивідуальні та групові сімейні сесії психологи. Інша філія Центру надання послуг учасникам бойових дій займається підтримкою родин військовополонених і зниклих безвісти. А в третьому осередку ветеранам допомагають із пошуком нової роботи. Крім того, цього тижня у Львові відкривається ще один комунальний центр, який працюватиме як робочий простір, а також як освітній майданчик, де проводитимуть навчання для ветеранів, тренінги, курси тощо. Колектив міського центру працює за принципом «рівний — рівному»: з воїнами працюють ветерани або рідні військовослужбовців, що пройшли спеціальний відбір і навчання. У подкасті «Пліч-о-пліч» ви почуєте досвід офіцера Володимира Морпака, який після 15-річної служби в армії і тяжкого поранення у бою повернувся до Львова й став у місті одним із перших фахівців із супроводу ветеранів та ветеранок. Своїми міркуваннями поділився також директор Львівського центру надання послуг учасникам бойових дій та підтримки їхніх родин, ветеран і бойовий медик Андрій Жолоб.

    43 min

  7. 08/08/2025

    Дмитро Козацький. Орест більш ніж фотограф Азовсталі

    Три місяці в російській облозі на Азовсталі. Чотири місяці в полоні агресора. Дмитро Козацький із позивним Орест — тоді військовослужбовець полку «Азов», нині ветеран, завдяки якому українці побачили наслідки російської агресії у Маріуполі й відчули міць своїх захисників. Унікальні кадри з бункерів Азовсталі без перебільшення облетіли весь світ. На цих фото й відео під землею — українські бійці та парамедики. Покалічені, але незламні. В укриттях Азовсталі ховалися і цивільні: матері й діти, а також люди старшого віку. Усі вони хотіли якнайшвидше вибратися з пастки, але ззовні палало рідне місто під вогнем російських бомбардувань. «Світло переможе» — так називається одна з останніх світлин Ореста з Азовсталі. 16 травня 2022 року. Дмитро Козацький стоїть у приміщенні комбінату з розпростертими руками під променем світла, що падає крізь отвір у стелі від нескінченних ударів потужних снарядів. Попереду захисників Азовсталі чекали тяжкі випробування. За виходом бійців із бункерів металургійного заводу настав полон. Козацький потрапив у колонію в Оленівці. Знущання, тортури, голод, але не зневіра. І диво — а саме так звільнення з полону називає «азовець» — сталося 21 вересня 2022 року. Сьогодні Дмитро Козацький — один із потужних голосів «Азову», що звучить на акціях і конференціях в Україні та світі. Дмитро говорить про звільнення усіх захисників і захисниць Маріуполя. Долучається до проєктів, покликаних зруйнувати стереотипи навколо ветеранів. Він веде активне життя, зокрема працює проєктним менеджером із залучення ветеранів до української оборонної галузі. Чи вдається Дмитрові позбутися іміджу «фотографа з Азовсталі»? Як спонукати людей дивитися на ветерана не з патосом чи жалістю, а на рівних — з повагою і довірою? Про це говорили з Орестом у подкасті «Пліч-о-пліч». Він поділився своїми переживаннями, досвідом і поглядом на майбутнє. Інтерв’ю записано в межах Медіадня премії імені Георгія Ґонґадзе, що відбувся у Харкові 19 липня цього року.

    48 min

  8. 06/30/2025

    Фахівчині, що турбуються про ветеранів у лікарнях: досвід Чугуєва та Хмельницького

    У шпиталях, обласних і міських лікарнях, а також у медичних закладах громад починають роботу фахівці із супроводу ветеранів та їхніх родин. Вони сприятимуть хворим, пораненим і травмованим захисникам у розв’язанні найрізноманітніших питань. Не тільки проконсультують і допоможуть подолати бюрократичні перепони, але й спільно шукатимуть вихід зі складних життєвих обставин. Така турбота особливо важлива, коли ветеран і його сім’я перебувають у складному фізичному та емоційному стані, коли їм в один день доводиться розв’язувати десятки проблем. За задумом Міністерства охорони здоров’я та Мінветеранів, коли на лікування прибуває ветеран, військовослужбовець чи людина з інвалідністю унаслідок війни, то ними відразу ж починає опікуватися профільний фахівець (у народі його називають помічником ветерана). Спеціально підготовлений фахівець супроводжуватиме на різних етапах лікування як самого воїна, так і його родину, а також сім’ї зниклих безвісти й загиблих. Це люди, які допоможуть не розгубитися у лікарняних коридорах та оформити документи, супроводжуватимуть у держустановах, підкажуть контакти юристів, соціальних служб і пунктів прокату реабілітаційних засобів, а також адреси ветеранських організацій. Зокрема, у Чугуївській центральній лікарні з першого травня працює фахівчиня із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб Ірина Чураєва. З понеділка по суботу вона координує перебування воїнів у медзакладі та роз’яснює їхні права й можливості, щоб вони із сім’ями могли скористатися державними програмами підтримки. Тож у подкасті «Пліч-о-пліч» ви почуєте розповідь про перші два місяці роботи фахівчині із супроводу ветеранів у Чугуївській центральній лікарні Ірини Чураєвої. У нашій розмові взяла участь Ірина Гаєвська, заступниця директора комунального некомерційного підприємства «Чугуївська центральна лікарня імені М. І. Кононенка». Також ви почуєте про досвід фахівчині, що опікується ветеранами, з Хмельницької обласної лікарні Тетяни Яворської. А чому роботу фахівців із супроводу ветеранів, які до цього працювали на загальноміському рівні та в громадах, вирішили поширити на лікарні — ведучий Володимир Носков запитав в Ірини Положешної, головної спеціалістки відділу забезпечення діяльності фахівців із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб Управління ветеранської освіти та бізнесу Міністерства у справах ветеранів України.

    38 min
See All (69)

About

Герої — так ми говоримо про чоловіків і жінок, що залишили свій бізнес, викладання, кар’єру й родини, щоби стати до зброї та захищати Україну. Жертвуючи своїм фізичним і ментальним здоров’ям, позбавляючи себе багатьох благ цивілізації, захисники й захисниці б’ються з терористичними військами росії. Але ці самі герої, опиняючись у нових для себе складних життєвих обставинах, як-от контузія, поранення, утрата зору або кінцівок (плюс психологічні потрясіння), наражаються на складнощі та несприйняття. Програма «Пліч-о-пліч» — це історії воїнів, яким доводиться учитися жити по-новому. Усі вони не

Information

  • Creator
    Plich-o-plich
  • Years Active
    2023 - 2026
  • Episodes
    69
  • Rating
    Clean
  • Copyright
    © Plich-o-plich
  • Show Website
    Пліч-о-пліч