I’m beginning the third season. For me, it is probably the most difficult. It tells the stories of real people who lived almost a hundred years ago, whose lives echo our own times so closely that I sometimes feel I’m writing not about them, but about us. I sort through old documents, read letters, study photographs. I know what happened to the people in these pictures, while at that moment they still know nothing of what lies ahead. They make plans, raise children, work, fall in love, take trips to the seaside. They pose for photographs to remember these moments, get ready to visit friends. And this ordinary life, which history can overturn at any moment, feels painfully familiar to me. What once seemed a distant and almost incomprehensible past is now recognizable in its details. And as I try to understand how they lived, what they felt, what they hoped for, and how they managed to survive back then, I draw strength for the present. *** Я починаю третій сезон. Він для мене, мабуть, найскладніший. Це історія реальних людей, які жили майже сто років тому, чиї долі так перегукуються із сучасністю, що мені часом здається: я пишу не про них, а про нас. Я розбираю старі документи, читаю листи, розглядаю фотографії. Знаю, що сталося з людьми на цих світлинах, а вони в ту мить ще нічого не знають. Будують плани, ростять дітей, працюють, закохуються, їздять до моря. Фотографуються на пам’ять, збираються в гості. І мені до болю знайоме це звичайне життя, яке будь-якої миті може перекреслити історія. Те, що колись здавалося далеким і майже незбагненним минулим, сьогодні впізнається в подробицях. І, намагаючись зрозуміти, як вони жили, що відчували, на що сподівалися і як змогли вижити тоді, я черпаю сили для сьогодення. *** Я начинаю третий сезон. Он для меня, наверное, самый сложный. Это история реальных людей, живших почти сто лет назад, судьбы которых так перекликаются с современностью, что мне порой кажется: я пишу не о них, а о нас. Я разбираю старые документы, читаю письма, рассматриваю фотографии. Знаю, что случилось с людьми на этих снимках, а они в тот момент еще ничего не знают. Строят планы, растят детей, работают, влюбляются, ездят к морю. Фотографируются на память, собираются в гости. И мне до боли знакома эта обычная жизнь, которую в любой момент может перечеркнуть история. То, что когда-то казалось далеким и почти непостижимым прошлым, сегодня узнается в подробностях. И, пытаясь понять, как они жили, что чувствовали, на что надеялись и как смогли выжить тогда, я черпаю силы для настоящего.
