Радіво Алкіна

Zamoro4ko
  • 0.0 (0)
  • Drama
  • Weekly

Українська аудіодрама одного голосу. Дід Алкін знайшов у лісі стару німецьку радіостанцію, поставив її в землянці під молодою сосною і виходить в ефір. Розповідає все, що спадає на думку: про село, де кожен сусід наче вийшов з народної пісні, про дружину Ганусю, про дівку із зеленим волоссям (чи то мавка, чи тепер така мода), про свята й повір'я. Між розповідями ставить пісні, які колись записав на магнітофон зі своїм Церковним (колишнім) хором. А під кінець кожного ефіру озивається чужий голос. Автор, голос, звук — Zamoro4ko. Голос перетворено в ElevenLabs, пісні хору — Suno.

Episodes

  1. 6h ago

    Білий танець, Радіво Алкіна на Андрія, епізод 5

    «Діду, а як раніше гуляли, як світло виключали?» Дід Алкін веде ефір просто з дискотеки — з кінобудки сільського клубу, на Андрія. Українська аудіодрама про Андріївські вечорниці, калиту, білий танець і ніч, коли вимкнули світло. «Радіво Алкіна» — україномовна аудіодрама-монодрама. Дід Алкін при старій німецькій радіостанції розповідає все, що йому спадає на думку, і ставить пісні, які колись записав зі своїм церковним (колишнім) хором на магнітофон. Епізод 05. Випав перший сніг, і дід Алкін повіз станцію на санчатах у клуб — туди, де всі свої. Унизу Андріївська дискотека, а він нагорі, у старій кінобудці, де колись крутили «Землю» Довженка, і веде передачу наживо. Хлопці під одною стінкою, дівчата під другою, і всі дивляться в коробочки. Приїжджий парубок назвався спершу Дідом Жеєм, потім Кобзою, і заспівав реп — а дід упізнав у ньому дяка, що читав Псалтир. Тарас прийшов з війська на три дні. А посеред білого танцю хтось тихо постукав у двері кінобудки. Потім вимкнули світло. На весь клуб лишилася одна лампа — у станції. І пан Швабринський поліз кусати калиту. Найкраще слухати ввечері, при свічці. А на Андрія — ще раз. Розділи 0:00 Холодний вхід: «Андрію, Андрію!» з клубу 0:27 Ефір з кінобудки. «А хто — мої?» 2:18 Залицяння: коробочки і тіліграми 2:54 Андрій Первозваний і Валентин 4:03 Дід Жей і калита, що не влізла в плейлист 4:49 Благодійний концерт: «Я — Кобза!» 5:47 Дід — ШІшний? 7:05 «Червоні кросівки» — пісня 8:08 Реп — то дяк. Дівчина в червоних 9:21 «Про Іванка» — ремікс хору 10:02 Галя скаче, як молода 10:24 Тарас: «чи вернеться» 11:15 Білий танець: «Перший сніг» 12:17 Стук у кінобудку 13:50 Світло вимкнули 14:30 Калита: пан Калитинський і пан Швабринський 16:27 Як гадали: вареники, Рябко і ворота 17:06 «Ой не ходи, Грицю» — співає вся зала 19:09 Дали світло. Кошик опеньок 19:41 «Подумаю» 20:12 Кінець зв'язку Автор, голос, звук — Zamoro4ko (голос перетворено в ElevenLabs) · Пісні хору: Suno, тексти й музичний задум автора · Ілюстрації й анімація: ШІ за задумом автора

    Білий танець, Радіво Алкіна на Андрія, епізод 5

  2. Oct 18

    Епізод 4. Блуд

    «Я постійно повертаюся на те саме місце». Дід Алкін нарешті спіймав чужий голос з ефіру й записав на касету.Аудіодрама про блуд, дуб на роздоріжжі і про те, як виходять на голос. «Радіво Алкіна» — україномовна аудіодрама-монодрама. З лісового сховку, при старій німецькій радіостанції, дід Алкін розповідає все, що йому спадає на думку, і ставить пісні, які колись записав зі своїм церковним (колишнім) хором на магнітофон. Епізод 04. Осінь, після Покрови, туман такий, що з ганку ганку не видно. Голос, який щоночі влазить у кінець передачі, нарешті сказав щось розбірливе, і Гануся теж його чула. А сам Алкін пішов по опеньки в ліс, який знає як свою макітру, і тричі вийшов на той самий дуб. Учетверте дуб привітався першим. Перевзувався, сидів на пеньку, вивертав сорочку, і тільки на штанах блудові стало не до сміху. Ще в цьому ефірі: чого не можна піднімати на перехресті, старий Гриць, що пішов по гриби в сорок шостому, сеанс в Оленки, пісенька малої з шостого класу і гул над землянкою посеред передачі. Найкраще слухати ввечері, коли за вікном туман. Розділи00:00 Касета «Спіймав». Туман після Дідів01:43 Голос, що ходить колом03:31 «Ходить блуд» — пісня04:42 Як мене блуд водив: опеньки і навігатор05:51 Дуб на роздоріжжі06:31 Як обдурити блуд07:52 Касета ще раз: дуб і перехрестя08:29 Чого не можна робити на перехресті09:25 Хто в нас блукав: старий Гриць і Гануся10:59 Сеанс в Оленки11:45 Мала співала, а Оленка почула13:28 Блуд у небі15:52 Як я вийшов з лісу18:05 «На голос іди» — пісня21:23 Кінець зв'язку У випуску звучать пісні Церковного (колишнього) хору діда Алкіна: «Ходить блуд», «На голос іди». А третю, «Навиворіт», дід в ефір не дав. Автор, голос, звук — Zamoro4ko (голос перетворено в ElevenLabs) · Пісні хору: Suno, тексти й музичний задум автора

    Епізод 4. Блуд

  3. Oct 17

    Епізод 3. Внутрішній дід

    — Діду, а скільки вам років? — Сто п'ятсот. — А коли ви знайшли в собі внутрішнього діда?От тобі й маєш. Аудіодрама про осінні Діди, душу і село, де завелася своя психологиня. «Радіво Алкіна» — україномовна аудіодрама-монодрама. З лісового сховку, при старій німецькій радіостанції, дід Алкін розповідає все, що йому спадає на думку, і ставить пісні, які колись записав зі своїм церковним (колишнім) хором на магнітофон. Епізод 03. Жовтень, напередодні Дмитрівської суботи. У школі Геловін, а в нас Діди: вікно прочинити, ложку на стіл, хліба вкраяти. Оленка, яку все село змалку звало Зміючкою, вернулася з міста з дипломом психолога і ходить по хатах шукати з людьми внутрішню дитину. Дійшла й до Алкіна. А тоді прийшов малий Бодик і спитав таке, на що дід досі думає. Ще в цьому ефірі: казка про Івасика-Телесика, яку дід розказує не так, як у книжці, і стіл на Діди, де кожному своя ложка. Найкраще слухати ввечері, при свічці. Розділи00:00 Радіво Алкіна в ефірі. Діди замість Геловіну02:20 Зміючка-Оленка04:27 «Колискова для зміючки» — пісня07:48 Внутрішня дитина09:33 Сеанс на лавці11:40 Бодик і внутрішній дід14:02 «Епічна про Телесика» — пісня16:53 Казка на ніч, не так, як у книжці18:43 Стіл на Діди22:15 «Проростають діди» — пісня25:18 Кінець зв'язку У випуску звучать пісні Церковного (колишнього) хору діда Алкіна: «Колискова для зміючки», «Епічна про Телесика», «Проростають діди». Автор, голос, звук — Zamoro4ko (голос перетворено в ElevenLabs) · Пісні хору: Suno, тексти й музичний задум автора

    Епізод 3. Внутрішній дід

  4. Oct 16

    Епізод 2. Квітка папороті

    Папороть не цвіте. Їй Богом і ботанікою не положено, вона спорами розмножується. Але людей це ще ніколи не зупиняло. «Радіво Алкіна» — україномовна аудіодрама-монодрама. З лісового сховку, при старій німецькій радіостанції, дід Алкін розповідає все, що йому спадає на думку, і ставить пісні, які колись записав зі своїм церковним (колишнім) хором на магнітофон. Епізод 02. Купальська ніч. Дід згадує, як воно було: вінки, які пливуть не туди, Гануся, якій треба пояснити, як на тих вінках ворожать, стара касета з голосом Максима, електричне багаття біля будинку культури і ліс, куди краще не ходити після ста грам. Особливо якщо тобі сімнадцять. Найкраще слухати вночі, з вимкненим світлом. Розділи00:00 Землянка. Папороть не цвіте03:51 «Ой підемо в темний ліс» — пісня06:53 Касета з Максимом07:42 Купала біля будинку культури11:20 За вінком16:45 «Ой на Йвана, на Купала» — пісня20:21 Добраніч21:21 «Ой, догулялись» — пісня У випуску звучать пісні Церковного (колишнього) хору діда Алкіна: «Ой підемо в темний ліс», «Ой на Йвана, на Купала», «Ой, догулялись». Автор, голос, звук — Zamoro4ko (голос перетворено в ElevenLabs) · Пісні хору: Suno, тексти й музичний задум автора

    Епізод 2. Квітка папороті

  5. Oct 15

    Епізод 1. Мессершмідт або Алкін вривається в ефір

    Українська аудіодрама одного голосу. Дід Алкін знайшов у лісі стару німецьку радіостанцію, поставив її в землянці під молодою сосною і виходить в ефір. Розповідає все, що спадає на думку: про село, де кожен сусід наче вийшов з народної пісні, про дружину Ганусю, про дівку із зеленим волоссям (чи то мавка, чи тепер така мода), про свята й повір'я. Між розповідями ставить пісні, які колись записав на магнітофон зі своїм Церковним (колишнім) хором. А під кінець кожного ефіру озивається чужий голос. Автор, голос, звук — Zamoro4ko. Голос перетворено в ElevenLabs, пісні хору — Suno.

    Епізод 1. Мессершмідт або Алкін вривається в ефір
  • 5 Episodes

About

Українська аудіодрама одного голосу. Дід Алкін знайшов у лісі стару німецьку радіостанцію, поставив її в землянці під молодою сосною і виходить в ефір. Розповідає все, що спадає на думку: про село, де кожен сусід наче вийшов з народної пісні, про дружину Ганусю, про дівку із зеленим волоссям (чи то мавка, чи тепер така мода), про свята й повір'я. Між розповідями ставить пісні, які колись записав на магнітофон зі своїм Церковним (колишнім) хором. А під кінець кожного ефіру озивається чужий голос. Автор, голос, звук — Zamoro4ko. Голос перетворено в ElevenLabs, пісні хору — Suno.

Information