Прикинься живою. «Мій рік розслаблення й відпочинку» (2018) Отесси Мошфег

Роман про жінку, яка впала у сплячку на рік — для Марини Гекторівни лише привід поговорити про абсурдність сучасного життя. Що таке інтерпасивність і чому ідеологія «живи на повну» продукує людей, мертвих всередині? Як депресія, психопатія та нарколепсія стали нормою продуктивного життя? Розбираємося разом із Жижеком, Бюн-чул Ханом та іншими філософами.

Долучитися і послухати бонусні випуски: https://www.patreon.com/your_local_library
Купити мені каву: https://buymeacoffee.com/yourlocallibrary/

00:00 Інтро
04:30 Інтерпасивність: тульпа, який тусується замість тебе
09:12 Insta-спектакль і «наївний спостерігач»
19:04 Депресія як хронопатологія не-героя
27:22 Ідеальний громадянин: психопат-нарколептик?
38:21 «Людський страйк» проти (анальних) кар’єрних сходів
50:14 Агресивна пасивність: Бартлбі стає attention whore
59:50 Аутро

Що ще взяти в бібліотеці?
Interpassivity: The Aesthetics of Delegated Enjoyment
The Burnout Society
Narcocapitalism: Life in the Age of Anaesthesia
Going Nowhere, Slow: The Aesthetics and Politics of Depression
The Psychopath Factory: How Capitalism Organizes Empathy
Capitalism and the Death Drive
The Parallax View
The Age of Absurdity: Why Modern Life Makes It Hard to Be Happy