Така хруска, така гучна
уся моя кімната!
Так м’яко встелена вона —
їй-бо, не мулько спати.
Шість з половиною — в один,
чотири кроки — в другий.
Блукаю нею, вражий син,
неначе кінь муругий.
Так дзвінко думається в ній —
не нудно і не лячно.
Але збігає з мене лій,
хоч їсться дуже смачно.
Машини шастають навкруг,
неначе на параді.
Папір, мій зловорожий друг,
і тут мені завадить.
Покинув я сумний підвал, лишив майдан Богдана,
де гетьман огиря учвал кудись жене щорана.
Я там давненько вже не знав, про справжні емпіреї,
а тут Господь наобіцяв гетьманські привілеї.
Доскочив радості я враз, коли на поверх третій
мене провели на показ за буки і мислєті.
Така хруска, така гучна уся моя кімната.
Скрипить, як скрипочка, вона, та ні з ким танцювати.
18 січня 1972 р.
Information
- Show
- Published25 January 2023 at 21:16 UTC
- Length1 min
- RatingClean