Коли ми говоримо про книжки. Чим лякають жінки?

У п’ятому епізоді разом із письменницею, літературознавицею, редакторкою платформи «Бабай», менеджеркою видавництва «Жорж» Серафимою Білою обговорюємо, як горор висвітлює жіночий досвід, травму, тіло і суспільні страхи.

Серафима Біла ділиться своїм баченням горору як жанру, що працює з травмою, ізоляцією та соціальною несправедливістю. Аналізуємо тексти Ширлі Джексон і сучасних українських авторок, щоб показати, як жіноче письмо змінює уявлення про страх.

Про що ще говоримо в епізоді:

• Чому роман Ширлі Джексон «Ми завжди жили у замку» — це горор без монстрів, але з максимальною напругою;

• Чим жіночий горор відрізняється від чоловічого і навіщо монстрам співчуття;

• Чому жінки почали працювати з жанром горору і що насправді розповідає «Франкенштайн» Мері Шеллі;

• Що таке бодигорор, чому він особливо популярний у жіночому та квір-письмі;

• Чи може українська горор-література говорити про війну.

Книжки, які згадуються в епізоді

Ширлі Джексон – «Ми завжди жили в замку» – «Лотерея» – «Привиди дому на пагорбі»

Т. Кінгфішер – «Клятвений солдат. Книга 1. Те, що тривожить мерців» – «Книга 2. Те, що бенкетує вночі»

Мона Авад – «Зайчик» – «Rouge»

– Євгенія Кужавська — «Боги мого краю дуже люблять кров» – Оксана Ковальчук — «Залишена» – Ната Гриценко — «Примари Менґура», «Тінь на порозі» – Серафима Біла — «Анатомія жаху» – Збірки спільноти «Бабай»: «Нічний сеанс», «Число звіра»

– Шарлотта Перкінс Ґілман — «Жовті шпалери» – Мері Шеллі — «Франкенштайн» – Енн Редкліфф — готичні романи – Наталена Королева — «Шовкова пані» – Наталія Кобринська — «Душа»

Інтерв’ю Мони Авад https://bit.ly/4oqSHAS

Інстаграм DIVOCHE https://www.instagram.com/divoche.media

Блог «Коли ми говоримо про книжки» https://t.me/okbookclub

Канал «Тропи і Трупи» https://bit.ly/3HpcZtL