Jazz-Легенда на Radio Jazz

Унікальні історії та твори великих музикантів

  1. 13 hr ago

    Дюк Еллінгтон (16.06.2026)

    Складно передбачити, що станеться з хлопчиком, який народився у родині дворецького Білого дому і піаністки. Єдине що йому було точно гарантовано - це перфектні манери та прекрасна музична освіта. У 8 років він отримав призвісько Герцог за любов до франтівського одягу. Перший його виступ відбувся у маленькому генделику: місцевий піаніст напився і не зміг більше грати, а наш герой сів за рояль і зіграв один із своїх регтаймів. На цьому все могло і скінчитися, адже… він хотів стати художником, - відвідував спеціалізовану школу із прикладних наук і навіть встиг попрацювати плакатистом. Але вчитися йому було нудно, він зневажав офіційну освіту і взагалі не визнавав авторитетів. Втім, це не завадило йому стати почесним доктором Єльського університету. Мама сказала, що він стане знаним і величним. Мама не помилялася. Він став не тільки відомим у всьому світі музикантом, а ще й отримав Орден Свободи, Орден Почесного Легіону та Пульцерівську премію. Він став не тільки віртуозним виконавцем, авторитетним і делікатним керівником оркестру, а і геніальним композитором, який постійно шукав нові форми і сенси. Інколи здавалося, що він працює 24 години на добу. Під час другої світової війни, він дав безліч благодійних концертів, кошти з яких пішли на підтримку армії. А для того, щоб якось фінансово підтримувати оркестр і себе, він акомпанував на записах різним модним естрадним та танцювальних виконавців. Часто оркестр навіть не вказували на виданих платівках. Окрім джазу він захоплювався і духовною музикою. Його фортепіанні п’єси порівнювали з творами Дебюсі, Равеля і Шопена. Він був справжнім аристократом джазу з неспокійним серцем і Герцогом його називали не даремно. Киянам пощастило побачити його з оркестром наживо в 1971 році. Три концерти у Києві відвідали понад 30 000 слухачів. Один з концертів тривав 4 години. Батьки назвали його Eдвард Кенеді… А ми називаємо його - Великий Дюк Eллінгтон.

    4 min
  2. 1 day ago

    Біллі Холідей (15.06.2026)

    Коли ця розкішна леді входила до бару престижного нью-йоркського театру Апполо, люди, які не знали її, не могли уявити, що тільки за перші 14 років дитинства вона пережила більше, ніж кожен з них за все життя: кричущу бідність, зґвалтування, голод, катування, ув’язнення. Вона йшла по Апполо, як справжня королева, і ніхто не бачив у її очах біль через коханих чоловіків, які зрадили її талант і життя - хто наркотиками, хто побиттям та приниженням, хто банальним обкраданням. Їй дозволяли входити у бар Апполо зі своїм улюбленим псом боксером Максом і ніхто жодного слова не міг сказати проти. Але мало хто міг уявити, що ця, на перший погляд справжня аристократка, колись змушена була їздити тільки у вантажному ліфті, заходити у концертні зали та готелі тільки через службовий хід і не мала права зупинятися у готелях чи навіть користуватися одним туалетом із білими дамами. Ніхто із відвідувачів Апполо не знав, чому в її волоссі завжди біла гортензія, але всі милувалися її загадковістю. І коли вона піднімалася на сцену і починала співати - всі замовкали і слухали. Слухали, як вона майстерно будь-яку легковажну пісеньку перетворювала на шедевр - стільки глибини, чуттєвості та сенсу було в кожній її ноті. На момент її смерті в неї була одна автобіографія, десятки років самознищення, сотні записів, тисячі концертів і… 70 центів на банківському рахунку. «Я завжди повертаюся, – сказала вона колись про себе, – але ніхто не говорить, де я була». Батьки назвали її Елеонора Фаген, шанувальники - Леді Дей, або Леді Гортензія… А ми називаємо її - Легендарна Біллі Холідей.

    4 min
  3. 2 days ago

    Боббі Макферрін (14.06.2026)

    Одно́го разу після концерту він звернувся до публіки і запропонував поставити йому будь-яке запитання. Раптом із залу вигукнули: «А в чому сенс життя?» Проігнорувавши іронію, він спокійно відповів: «Знайти Бога. Якщо ви слухали його нажи́во, то ви точно зрозумієте про що йдеться». Він народився На Мангеттені в родині класичних музикантів. Його батько був першим афроамериканцем, який став солістом  Метрополітен-опера. Його першим інструментом став кларнет, а потім його захопило фортепіано. І зрештою все так і могло закінчитися, але лише́ не з ним. Він ніколи не шукав простих та шаблонних шляхів. Раптом він вирішує, що його головним інструментом стане голос. З першим повноцінним сольним дебютом йому допомагає улюбленець Америки Комік Білл Косбі,  а остаточно повірити у власні сили він зміг після надзвичайно теплої зустрічі зазвича́й стриманої й вибагливої німецької публіки. Запис концертів у Німеччині  став альбомом із лаконічною назвою Голос. Жодних інструментів, жодних спецефектів. Тільки він і його розмова з Богом, до якої він завжди радо долучає свою публіку. Він ніколи заздалегідь не прописує програми концерту. Усе, що відбувається на сцені чиста, – імпровізація. Йому просто не цікаво будь-що повторювати двічі. Щоразу все має відбуватися тут і зараз і щоразу це має бути відчуття катарсису. Він міг би стати заручником власного музичного жарту. Артистом однієї пісні. Але коли він це усвідомив, то просто виключив її навіки зі свого репертуару, хоча міг би заробляти мільйони. На псевдо піку своєї слави він круто міняє своє життя і починає брати уроки диригентського мистецтва у Леонарда Бернстайна, Густава Мейера й Сейджи Озава.  Він занурюється у світ улюбленої з дитинства класики, і симфонічні оркестри вважають за честь працювати під його орудою. Він проповідує музику Моцарта і стверджує, що саме його музика наповнює світлом життя. Але поруч живе джаз і  ще безліч стилів, які він, наче найзразковіший прочанин, досліджує і відтворює у своїх концертах. Він давно не приховує своєї релігійності та ніколи не розлучається з Біблією, і кожна його музична проповідь розповідає про світло, радість, чистоту і пошук Бога. Батьки назвали його Роберт, критики називали його вуду голосу, або просто Диво голос, а ми називаємо його Боббі МакФеррін.

    4 min
  4. 3 days ago

    Телоніус Монк (13.06.2026)

    Хтось все життя буде стверджувати, що він не вміє грати взагалі, хоча не погано пише музику. Хтось буде розповідати про те, що він насправді геніальний виконавець, просто грати віртуозно йому давно набридло. Хтось буде намагатися перерахувати всі його капелюхи, а хтось захоплено буде спостерігати за його пальцями, які майже не згинаються. Хтось буде говорити що він невдаха і неук, а хтось буде роздивлятися його ім’я на дошці пошани одного з накрайщих навчальних закладів Нью-Йорка - Stuyvesant High School. Хтось назве його одним із винахідників бі-бопу, а він просто розвернеться і піде в інший бік, знову проти течії. Хтось буде грати з ним в шахи і обговорювати останні відкриття у математиці і фізиці, а хтось ніколи не почує від нього жодного слова. Хтось буде слідкувати за його романом з Баронесою Джазу, Паннонікою де Кенигсвартер, у дівоцтві Ротшильд і захоплюватися його дружиною, яка до самої смерті вірила в його дар і особливий джазовий космос. Хтось сьогодні поступить в Джазовий інститут, який носить його ім’я, а хтось знову з захопленням буде грати його твори… Колись він сказав, що геній - це той хто ні на кого не схожий. Таким він і був. Він називав себе Сфера, дружина називала його Melodious Thunk, Джон Маклафлін називав його Телоніус Мелодіоз… А ми називаємо його - Легендарний Телоніус Монк.

    4 min
  5. 4 days ago

    Джон Колтрейн (12.06.2026)

    Його біографія - це історія справжнього «self-made man», який починав із гри в шкільному оркестрі, служив на флоті, пережив героїнову залежність і став однією з найвпливовіших фігур у джазі. Сьогодні в США люди ходять молитися до церкви його імені, хоча сам він був фанатично захоплений східною філософією, фізикою Ейнштейна і намагався застосувати не тільки середньовічні алхімічні формули до музики, а й суто математичний підхід. Він хотів би, щоб його музика як молитва викликала відчуття щастя, повертала життя, втрачені гроші і могла впливати на дощ. Він вірив у музику і у Єдиного Бога. Можливо, саме тому слава прийшла до нього лише у 33 роки, а смерть прийшла за ним у 40. Йому було затісно у рамках однієї релігії, однієї країни і одного стилю, - він прагнув свободи і найвищого кохання. Хтось називає його Трейн, хтось називає його «Святий Іоанн Воля-Аз-Єсьм Колтрейн». А ми називаємо його - Легендарний Джон Колтрейн.

    4 min
  6. 5 days ago

    Сара Воен (11.06.2026)

    Інколи слава звучить, як дзвін монет. Але так само звучать і 10 доларів, якщо тобі дають їх дрібними монетами. Цей звук інколи чули її батьки, які мешкали у Нью-Арку, Штат Нью Джерсі. Батько заробляв ці монетки столярними роботами, а мати була прачкою. Рятувала їх лише церква, в яку змалечку ходила і наша героїня. Вже в 7 років вона почала співати у церковному хорі і брати уроки фортепіано. Вона подавала надії, але звук і можливості цього інструменту її не влаштовував. З фортепіано - з його фіксованим кроком і строгим дотриманням інтервалів - просто не виходило видобувати мікротони, нюанси, які незабаром стали візитною карткою її вокального стилю. Її вабив звук саксофону Лестера Янга. І її талант та діапазон у три октави впевнено могли відтворити всі фарби звуку. Однак у церковному хорі ті фарби були мало кому потрібні, а от у джазових оркестрах на неї одразу звернули увагу. Звернули на неї увагу і на конкурсі молодих артистів у гарлемському Апполо. Вона перемогла і отримала: 10 доларів та традиційне «ми вам зателефонуємо». На дзвінок вона чекала рік. І ось цей день настав. Їй подзвонили і….. запропонували виступити на розігріві в самої Елли Фіцжеральд! Кажуть, що вона опинилася у потрібний час у потрібному місці, але тільки справжній талант ніколи не втратить такого шансу. Вона не втратила. Часто подейкують, що для Елли Фіцджеральд спів був радістю, для Біллі Холідей – можливістю втопити горе, а для неї – це була нірвана. Вона часто нехтувала словесним змістом пісні, просто перетворюючи свій голос на ще один інструмент в оркестрі. За вільну та ексцентричну поведінку на сцені її називали Сессі (Нахаба). За те, що не лізла у кішеню за словом, колеги називали її Моряком. Критики називали її Божественною та Королевою бі-бопу… А ми називаємо її - Легендарна Сара Воен.

    4 min
  7. 6 days ago

    Лестер Янг (10.06.2026)

    Коли тобі десять, а ти вже граєш на ударних, трубі, скрипці та кількох саксофонах, неодмінно постає вибір: а на чому ж зупинитися? На кого дивляться всі? Хто головний на сцені? Безперечно, ударник. І от тобі тринадцять. І знову вибір, але вже суто практичний. Виявилося, що ударникам не щастить у коханні. Поки вони запакують всі свої лантухи, дівчата, з якими ти встиг домовитися про побачення, кудись пропадали. Вихід? Саксофон. Можна нескінченно експериментувати з тембрами та манерою – і взагалі не мати інструмента. У клубі й в оркестрі завжди щось знайдеться. Без інструмента взагалі класно, можна швидко тікати зі сцени від розлюченого господаря. Хоча була б його воля, він сцену ніколи не залишав би. Його навіть в армію забрали просто посеред концерту. Ненадовго. Там він нарвався на офіцера-расиста і потрапив у буцегарню. А що робить справжній джазовий музикант за ґратами? Він робить свій оркестр і звільняється через гарну поведінку. Йому ще так багато потрібно зробити. Записати безліч альбомів, стати справжнім другом Біллі Холлідей, змусити тисячі музикантів наслідувати свій стиль, знайти бездоганний капелюх і пальто, зіграти у Карнегі Холл, випити весь алкоголь і наперекір хворобам, виходити на сцену за тисячі кілометрів від дому, встигнути повернутися і буквально через кілька годин розпочати свою останню подорож до найкрутішого небесного оркестру, де так не вистачало геніального свінгового тенор-саксофоніста. ℹ Біллі Холлідей називала його Президентом, колеги музиканти скоротили це прізвисько до "През", послідовники називали його Моцартом Джазу. А ми називаємо його - Легендарний Лестер Янг

    4 min
  8. 9 Jun

    Джон Маклафлін (09.06.2026)

    Якщо Бог ще спілкується з людством, то робить він це, безперечно, через музику. Але для того, щоб відповісти йому, мало бути просто віртуозом, потрібно вчитися слухати, відчувати, сприймати і продукувати світло. Шукати Бога складно, коли тобі 20, ти живеш у Йоркширі, а навколо - розквіт нової епохи. Онлі рок-н-ролл та блюз, і тільки на максимальній гучності. Тишу можна було знайти тільки у бібліотеці теософського товариства, тут же можна було знайти праці індійських філософів та індійську музику і нарешті почути... Почути і відкрити для себе математику ритму, красу імпровізації і глибину звучання. Але як поєднати у собі любов до джазу, року ті індійської музики? Виявляється, можна. Бог уже вигадав фьюжн, Нью-Йорк і Майлза Девіса. А тепер тобі самому потрібно вигадати виключно свою мову спілкування з ближніми. Не просто грати музику і дивувати світ то саундом Хендрікса, то фантастичною швидкістю, а ще - бажаннями експериментувати з жанрами та гучністю. Тобі потрібно навчитися слухати і відповідати, тільки так ти отримаєш задоволення від процесу і від життя. Навряд твій менеджер та звукозаписуюча компанія буде щаслива, коли після розпаду цілком пристойного зіркового проекту побачить тебе на килимі з закритими очима, в оточенні етнічних індійських музикантів, але - тут і зараз це буде потрібно тобі, а завтра це стане потрібно світові. А ти посміхнешся і вже завтра знову будеш шукати форму та зміст, випробовувати свій талант у фламенко, або у написанні музики для класичного балету чи концерту для гітари з оркестром, а можливо запишеш серію уроків гри на гітарі, або будеш пояснювати студентам сенс магічних заклинань індійського ритму канакол. Ось наприклад: «Ta-ka ta-ka ta ta-ka tin day ta - Ta-ka ta-ka ta ta-ka tin day ta». Але на цьому ти не зупинишся. Ти будеш шукати далі, озиратися навколо і творити свій фьюжн. І, якщо джангл ти вже поєднал із звучанням своєї гітари, то завтра це може бути даб степ чи знову «Ta-ka ta-ka ta ta-ka tin day ta»… Журнал Ролінг Стоун назвав тебе одним із 100 найкращих гітаристів всіх часів, індійський проповідник Шри Чинмой назвав тебе Махавішною, а ми називаємо тебе Легендарний Джон Маклафлін.

    4 min

About

Унікальні історії та твори великих музикантів

More From Radio Jazz Ukraine