Чи знали ви, що страх перед незрозумілим і жорстокість суспільства можуть перетворити людську долю на справжню трагедію? Ця історія переносить нас у 1753 рік, у невелике українське село Щуровчики, поблизу Ізяслава. Тут, серед забобонів, пліток і страху, розгорнулася жахлива справа про дітовбивство, звинувачення у чаклунстві й боротьбу за право жінки на власне тіло. Головною героїнею цього судового процесу стала Євка Станориха, яку громада звинуватила у вбивстві власної дитини. Усе почалося з моторошної знахідки в хліві: мертве немовля, яке стало жертвою і людського осуду, і свинячого апетиту. Євка намагалася пояснити свою історію, але її свідчення лише поглиблювали плутанину. Вони включали зізнання про невдалий аборт, зроблений за допомогою зілля, яке дала їй місцева чаклунка Оришка Личманиха. Ця справа виявила дві ключові «жіночі злочини», які суди XVIII століття карали найжорстокішими методами: дітовбивство та відьомство. Євку судили за магдебурзьким правом, звинувачуючи її не лише у смерті дитини, а й у тому, що вона залишила тіло непохованим. Це розцінювали як глибоко нехристиянський і нелюдський вчинок. У той час жінки мали мало шансів виправдатися: будь-які пояснення або пом’якшувальні обставини судді не брали до уваги. Соціальний осуд, плітки та страх перед відьомством визначали долю людини. І навіть визнання, що дитина була мертвонародженою, не врятувало Євку від смертного вироку. Її мати, Марушка Тимчиха, також була покарана церковним покаянням за «погане виховання дочки». Оришка, яку Євка звинуватила у змові й постачанні отруйного зілля, отримала не смертний вирок, але кат покарав її двомастами ударів різками. А суд попередив: якщо вона чи її діти знову займатимуться чаклунством, їх очікуватиме спалення живцем. Ця історія не лише про минуле. Вона відкриває паралелі із сучасністю: дискусії про право жінки на власне тіло, осуд суспільства, заснований на плітках, і людську жорстокість, яка залишається незмінною. Історія Євки Станорихи піднімає надзвичайно актуальне питання про право жінки на власне тіло та її репродуктивні права. У XVIII столітті суспільство беззастережно засуджувало жінок, які наважувалися на переривання вагітності, часто не залишаючи їм жодного вибору. Такі дії вважалися злочином, який карали штрафами, публічним покаянням або навіть смертю. У сучасній Україні право на аборт є законодавчо закріпленим: жінка має можливість перервати вагітність за власним бажанням до 12 тижня, а у випадках медичних показань або соціальних обставин — до 22 тижня. Проте ця тема досі викликає безліч дискусій, поляризацію думок і суспільний осуд. Часто жінки стикаються зі стигматизацією, не дивлячись на те, що репродуктивні права є частиною їхніх базових прав людини. Паралельно, у нашому суспільстві досі існує культура осуду, заснована на плітках, необґрунтованих звинуваченнях та стереотипах. Це нагадує про те, наскільки важливо будувати суспільство, в якому жінки мають право на вибір і можуть отримати підтримку, а не осуд. Ця історія є дзеркалом для сучасної України: вона нагадує, що боротьба за права жінок, їхнє право на автономію та повагу до їхніх рішень ще триває. Історія зі Щуровчиків — це не лише частина минулого, а й нагадування про те, наскільки важливими є освіта, критичне мислення та повага до людської гідності, щоб подібні трагедії залишилися лише в історичних хроніках. Джерела: "Тіло, секс, шлюб" Ірина Ігнатенко "Історія з відьмами. Суди про чари в українських воєводствах Речі Посполитої XVII–XVIII століть" Катерина Диса Якщо бажаєте підтримати канал: Стати спонсором каналу: https://www.youtube.com/channel/UCC6-e8LDAm5Cl7DLC-3N0ig/join МоноБанка: https://send.monobank.ua/jar/84d11Mwrjo Patreon: https://patreon.com/insomniaua?utm_medium=unknown&utm_source=join_link&utm_campaign=creatorshare_creator&utm_content=copyLink Купити кави: https://buymeacoffee.com/insomniaua Мій інстаграм: https://www.instagram.com/b_shpvl/
