Меморіалізація війни

Накипіло
  • ٠٫٠ (٠)
  • المجتمع والثقافة
  • يتم التحديث كل أسبوعين

Що таке «культура національної пам’яті» й чому ми тільки на етапі її створення? Як українцям позбутися совєцьких традицій ушановування? Як ми меморіалізуємо російсько-українську війну? Для чого нам уніфіковані ритуали поховання військовослужбовців? Які сьогодення і перспектива військових кладовищ в Україні? Про що для нас хвилина мовчання?

  1. ٢٩ أغسطس

    Збереження пам’яті — це відповідальність усіх

    Двадцять першого серпня Верховна Рада ухвалила Закон України «Про засади державної політики національної пам’яті Українського народу». Документ уперше на законодавчому рівні закріплює поняття «державна політика національної пам’яті», визначає відповідальність органів влади та створює правові межі для меморіалізації, збереження культурної спадщини й захисту державної мови. За словами історика й працівника Українського інституту національної пам’яті Івана Стичинського, поява такого закону була нагальною ще із 2014 року, а особливо після повномасштабного вторгнення. Водночас він наголосив: сам закон — це тільки рамка, а пам’ять живе тоді, коли її створюють люди. «Збереження пам’яті — це спільна відповідальність. Не тільки держави, але й громад, активістів і сімей загиблих. Бо меморіал не має сенсу, якщо до нього ніхто не приходить», — сказав історик. Документ визначає і офіційну назву війни: «війна за незалежність України». Також він передбачає обов’язкове розроблення державної стратегії пам’яті, нові правила меморіалізації та посилює деколонізаційні процеси. Проте, наголосив Стичинський, питання пам’яті неможливо розв’язати одним законом. Це довгий шлях — від тимчасових банерних меморіалів до архітектурних конкурсів і національних меморіалів. І головне — щоб цей шлях ми проходили разом.

    ٣٠ من الدقائق

  2. ٤ أغسطس

    «Чому тато загинув?»: як дитина проживає втрату

    Як говорити з дітьми про втрату? У новому епізоді подкасту «Меморіалізація війни» розмовляли з письменницею і психологинею Аліною Отземко — авторкою книжки «Чому тато загинув?», яка допомагає розповідати дітям про смерть на війні. Говорили про: – вікові особливості дитячого сприйняття смерті; – ролі дорослих: хто і як має говорити з дитиною про втрату; – те, що важливо враховувати в шкільному середовищі, щоб не посилити травми; – те, як будувати діалог, якщо дитина уникає розмов про біль; – те, чому важливо розрізняти поняття «смерть» і «загибель» та як говорити про справедливість; – те, як ритуали підтримують зв’язок із пам’яттю про загиблого. Цей епізод для батьків, педагогів, соціальних працівників і всіх, хто хоче навчитися бути поруч із дитиною у важкий момент. Книжка Аліни Отземко «Чому тато загинув?» наразі у друці. Передзамовити можна тут: https://chomutatozahynuv.store/

    ٥٠ من الدقائق

  3. ١٤ يوليو

    Ідентифікація повернутих росією тіл: як уникнути кризи в системі

    Як Україна ідентифікує своїх загиблих у межах репатріації і чому процес затягується на місяці? Скільки тіл оборонців досі чекають, щоб їх поховали рідні? Нарешті, чому навіть після ДНК-експертиз деякі захисники залишаються «невідомими солдатами»? У цьому епізоді проєкту «Меморіалізація війни» досліджували, як працює система ідентифікації репатрійованих тіл захисників в Україні, чому вона потребує змін і як це впливає на рідних полеглих воїнів, суспільну пам’ять і державу. Наш експерт — Дмитро Головін, ветеран і завідувач відділення судово-медичної криміналістики Вінницького обласного бюро судово-медичної експертизи, який досліджує проблеми ідентифікації тіл, повернутих у межах репатріації. Він пояснив, чому Україні потрібен комплексний підхід і які сучасні методи здатні допомогти не тільки пришвидшити процес і зменшити його вартість, але й зберегти пам’ять про кожного оборонця.

    ٣٦ من الدقائق

  4. ٧ يونيو

    Під Прапором Надії Україна чекає своїх

    У цьому епізоді говорили про соціальний проєкт «Прапор Надії», що є символічним жестом підтримки військовополонених, які досі залишаються у російських катівнях. Це чорно-білий символ волі та надії, що мотивуватиме українське суспільство щодня підтримувати полонених, а також привертатиме увагу національних і міжнародних організацій. Прапор Надії планують установлювати під Державним Прапором України на будівлях держустанов і в громадських місцях. Він залишатиметься там доти, доки останній український військовополонений не повернеться додому. Хто ініціатор ідеї та де вже можна побачити Прапор Надії? Хто і як може отримати стяг? Як за потреби розмістити на ньому емблему підрозділу? Про все це розповіла координаторка проєкту, медикиня, ветеранка морської піхоти, звільнена з російського полону після оборони Маріуполя, і волонтерка благодійної організації «Сталеві» Галина Гриценяк.

    ٢٣ من الدقائق

  5. ٣ يونيو

    Як діти вчаться пам’ятати: розмови про втрати

    Як відверто й зрозуміло говорити з дітьми про пам’ять у сім’ях і закладах освіти? У сім’ї закладається розуміння, для чого нам пам’ять особиста; тоді як освіта формує уявлення, як ми колективно вшановуємо, а головне — для чого нам це як суспільству. Якщо діти відчують фальш чи формальність — вони засумніваються у традиціях ушанування. Раніше ми вже говорили про те, як обговорювати з дітьми війну та як ветерани можуть долучатися до цієї розмови. У новому епізоді подкасту «Меморіалізація війни» із психологом, психотерапевтом і ветераном війни Олексієм Карачинським розбиралися, як комунікувати з дітьми на тему втрати близьких людей і чи потрібна Україні загальнонаціональна рамка, за якою ми формуємо культуру пам’яті в закладах освіти. Запрошуємо до роздумів.

    ٢٥ من الدقائق

  6. ٢٠ مايو

    «М86»: хроніка оборони Маріуполя

    Сьогодні минають три роки відтоді, як росіяни повністю окупували Маріуполь. Маріупольський гарнізон 86 днів героїчно оборонявся, відтягуючи на себе переважні сили противника. Опинившись у повному оточенні Азовсталі, наші військовослужбовці й далі чинили опір росіянам. Виконуючи наказ вищого командування, оборонці здалися у полон задля збереження життів. Досі в російському полоні залишається понад 1 500 воїнів.Для фіксації цих подій Big City Lab і Національний музей історії України за підтримки Mariupol Reborn створили проєкт «М86» — літопис оборони Маріуполя.Про історію творення проєкту як способу працювати з пам’яттю про цю війну у подкасті «Меморіалізація війни» на Радіо «Накипіло» розповіла СEO Big City Lab Вікторія Тітова.

    ٣٢ من الدقائق

  7. ٥ مايو

    Точки дотику ветеранів і дітей у формуванні культури пам’яті

    У цьому епізоді подкасту «Меморіалізація війни» поговорили про формування культури пам’яті в дітей. Разом із ветераном та військовим психологом Володимиром Галащуком розбиралися в тому, як і хто має говорити з дітьми про війну та вшанування полеглих воїнів; який tone of voice вибирати дорослим, ідучи з темою пам’яті в простір дітей; як до цієї роботи можуть долучатися ветерани та для чого це людям, які повернулися з війни.

    ٣٣ من الدقائق

  8. ١٠ مارس

    Культура пам’яті в корпоративному середовищі

    Для чого та як говорити з командою чи клієнтами про меморіалізацію? Які практики вшанування загиблих на війні колег може впроваджувати бізнес, щоб формувати суспільну усвідомленість? Пам’ять у корпоративній культурі — це вимога часу чи додаткова опція соціально орієнтованого бізнесу? У новому випуску подкасту «Меморіалізація війни» обговорювали культуру пам’яті в корпоративному середовищі з координаторкою з різноманітності та інклюзивності в компанії Intellias Мариною Дудник.

    ٣١ من الدقائق
مشاهدة الكل (١٩)

حول

Що таке «культура національної пам’яті» й чому ми тільки на етапі її створення? Як українцям позбутися совєцьких традицій ушановування? Як ми меморіалізуємо російсько-українську війну? Для чого нам уніфіковані ритуали поховання військовослужбовців? Які сьогодення і перспектива військових кладовищ в Україні? Про що для нас хвилина мовчання?

المعلومات

المزيد من Накипіло