Мовний патруль: суржик. То що нам із ним робити?

Сьогодні поговорімо на дуже суперечливу тему – суржик. І для початку – мем, який власне і наштовхнув мене на думку ще раз подискутувати про суржик. Почалася школа, почалися твори. А наші діти – наше дзеркало. Отож. Домашня робота. Твір на тему: «Побутові звичаї» Було сонце. Був Андрій. Хлопчик стояв і мріяв, що він – мілліонєр, але прийшов батя і сказав, шо вообщє-то – ми копаєм картоху, а не дивимся в небо. Андрій потріпав баті нєрви, Шарік потріпав Андрію красовок, а Андрія потріпала жизнь. Якщо відверто, то всі ми – трохи Андрій. Жизнь тріпає нас, як той Шарік красовок. І не хочу вмикати повчальний тон, бо ж ми домовлялися, що ця програма – без повчань… Але вживання суржику — досі актуальна та суперечлива тема, бо це змішування елементів двох або кількох мов, об'єднаних штучно; нечиста мова. І в нашому випадку він є наслідком репресій з боку російської. Це не про іншу мову, це про відповідь на тогочасні реалії. То ж, коли ми говоримо про офіційно-ділове мовлення, наукові роботи або публічні виступи, суржик тут недоречний, адже в нас є мовна культура, літературна мова — мова, яка репрезентує нас на міжнародній арені. Чи варто повністю відмовитися від суржику? В ідеальному світі — так, його потрібно помічати й не допускати в офіційних сферах. Проте наскільки реально викорінити сотню років його існування на нашій території? Те, що існує так довго — це ще не норма? Тут мовознавці та мовознавиці мають різні думки: хтось хоче його абсолютно знищити, як штучне поєднання, а хтось вбачає в ньому природний розвиток мови та не розуміє, навіщо його забороняти. А як ви думаєте: він має право на існування чи варто таки суржик викорінювати? І поки ви роздумуєте, я ненадовго прощаюся.