Сьогодні у нас тема складна і трохи невдячна. Ми будемо правильно наголошувати повсякденні слова. Себто ті, які зазвичай і чуємо, і самі промовляємо неправильно. То ж спробуйте-но, понаголошуйте, як у словнику, і порахуйте здивовані погляди. Складна — бо рухомий наголос узагалі непроста мовна особливість. Ті мови, яким пощастило його мати, ставлять перед усіма новонаверненими по додатковому бар’єру: хай як добре ти вимовляєш звуки й розумієш контекст, а спробуй-но не там поставити наголос у звичному слові – й тебе миттю розкусять. Тому полякам і чехам ніколи не зрозуміти наших бід: у них наголос фіксований, однаковий і незмінний. Ну, а невдячна, зрештою, бо правильні наголоси дуже часто відрізняються від звичних: "фахового" чи "металургію" зі словниковими наголосами ви точно ніде не почуєте. І з одного боку хочеться говорити за словником, а з іншого, той, хто так говорить, часом нагадує як не іноземця, то принаймні діяспорянина, в якого є українська прабабця, а сам він береже мову десь у Канаді. Отож. Де правильно ставити наголоси? На першому складі: • не начИнка, а нАчинка • не спинА, а спИна • не фольгА, а фОльга • не грошЕй, а грОшей • не донькА, а дОнька • не загАдка, а зАгадка • не курЯтина, а кУрятина На другому складі: • не Адже, а аджЕ • не вІтчим, а вітчИм • не грАблі, а граблІ • не зАсуха, а засУха• не пОдушка, а подУшка • не зубожІння, а зубОжіння • не пізнаннЯ, а пізнАння На третьому складі: • не берЕмо, а беремО • не кропИва, а кропивА • не ідЕте, а ідетЕ • не металургІя, а металУргія• не фАховий, а фаховИй • не рукОписний, а рукопИсний А взагалі — розмовляйте українською, а правила ми поволі підтягнемо. От побачите.
