Сьогодні пропоную відійти від правил і наголосів, а зосередитися на … тупиці, мимрі і бидлі. Стоп – паніці! Я не буду вас вчити поганих слів, ви їх і так знаєте. Натомість я розповім вам про ці слова і їхній давній сенс вас дуже здивує. Отож, бидло. Це – лайка, так, але, яка раніше мала нейтральне значення. "Бидлом" називали велику рогату худобу, найчастіше - биків. У деяких селах досі можна почути це слово в первісному сенсі. Цілуватися. І це – зовсім не про поцілунки в губи. Коли українці в давні часи "цілувалися" при зустрічі, то це означало, що вони віталися і бажали один одному здоров'я. У слові "цілуватися" є корінь "ціл"- такий самий, як у словах "цілитель", "цілющий". Цілуватися – у давньому значенні – це те саме, що й чоломкатися: здоровкатися з ким-небудь, міцно тиснучи руку або схиляючи голову в поклоні. Тут всі з Енеєм обнімались, Чоломкались і цілувались, Побачивши Князька свого (Котл., І, 952, 146). Йдемо далі. Гаплик. Якщо в давні часи українцеві говорили "гаплик", то він починав шукати гачок. Гапликом називали застібки, які складаються з гачка і петельки. Без гапликів не обходяться жіночі бюстгальтери, до речі. Тупиця. Це слово теж необов'язково має погане значення. "Тупицею" селяни називали погано наточену сокиру або лопату. Мимра. Етимологія цього слова до кінця не вивчена, але є відомості про те, що "мимрами" раніше називали самотніх людей, самітників, які уникали спілкування. Також так могли називати нездорову, хворобливу на вигляд людину. І насамкінець – гість. Сучасна людина рада приймати у себе вдома приємних гостЕй. Але раніше слово "гість" позначало чужака або іноземця, який не завжди був налаштований дружелюбно. А пізніше так називали ще й ворогів Батьківщини. То ж непрохані гості – так ми кажемо про тих, хто приперся зі своїх московських боліт на нашу благодатну землю. І нищимо їх, як тлю і попелиць, щоб не зазіхали на все українське. А на цьому сьогодні все. Будьте пильними і розмовляйте українською.
