Поняття «Бог» та «Абсолютна Істина» не є рівнозначними. Ціль «Шрімад-Бгаґаватам» – пояснити природу Абсолютної Істини. Поняття «Бог» вказує на володаря, тимчасом як поняття Абсолютної Істини – на відначальне джерело всіх енергій, summum bonum*. Щодо особистісного аспекту Бога як володаря, розбіжних думок бути не може: зрозуміло, що володар має бути особою. Щоправда, сучасна влада, особливо уряд демократичний, є певною мірою знеособлена, але в кінцевім підсумку голова виконавчої влади є таки особа, й безособистісний аспект уряду підпорядкований особистісному. Тож, безсумнівно, щоразу, коли йдеться про владу над іншими, мусимо визнавати, що тому, хто посідає її, властиві риси особистості. В управлінському апараті є багато посад, і на кожну є свій окремий керівник, а отже слушно припустити, що і в матеріальному світі є багато менших богів. Відповідно до «Бгаґавад-ґіти», кожен володар, який посідає певний різновид надприродної могутності, є вібгутімат саттва, чи володар, уповноважений Господом. Є багато вібгутімат саттв, володарів та богів, кожен із яких володіє притаманною його становищу силою, але Абсолютна Істина одна, другої немає. У «Шрімад-Бгаґаватам» Абсолютну Істину, summum bonum,визначено словами парам сатьям. Шріла Вʼясадева, автор «Шрімад-Бгаґаватам»,насамперед складає шанобливі поклони парам сатьям(Абсолютній Істині), а оскільки парам сатьям – це відначальне джерело всіх енергій, то парам сатьям – це Верховна Особа. Боги, тобто володарі, безсумнівно, є особами, а парам сатьям, що наділяє їх владою, – це Найвища Особа. Поняття «Бог» санскрит передає словом ішвара (володар), а Найвищу Особу звуть парамешвара, верховний ішвара. Верховна Особа, парамешвара, є особистість, що володіє найвищою свідомістю, а оскільки Свою могутність Він не черпає ні з якого іншого джерела поза Собою, Він абсолютно незалежний. У Ведах Брахму описано як найвищого бога, очільника всіх інших богів, як-от Індра, Чандра чи Варуна, але у «Шрімад-Бгаґаватам» підтверджено, що навіть Брахма не є незалежний, коли йдеться про його силу та знання. Він отримав знання у формі Вед од Найвищої Особи, що перебуває в серці кожної живої істоти. Ця Найвища Особа знає все, прямо чи непрямо. Можливо, окремішні безкінечно малі особи, що є невіддільними частками Верховної Особи, прямо чи опосередковано знають усе про свої тіла, тобто про свої зовнішні властивості, але Найвища Особа знає все про Свої зовнішні й так само внутрішні властивості. Слова джанма̄дй асйа вказують на те, що джерело всього творення, підтримання та знищення – та сама верховна особа з найвищою свідомістю. Навіть нинішній досвід підказує нам, що з інертної матерії нічого не походить, тоді як жива істота може породжувати інертну матерію. Так, зʼєднавшись із матеріальним тілом, жива істота перетворює його на діяльну машину. Убогі на знання люди помилково приймають механізм-тіло за саму істоту, однак насправді це жива істота – основа того механізму. Тіло-машина стає ні до чого не придатне, щойно жива іскра покине її. Так само первісним джерелом усієї матеріальної енергії є Найвища Особа. На цьому сходяться всі ведичні писання, і це визнають усі вчителі, дослідники духовної науки. Жива сила називається Брахман, і один із найвидатніших ачарʼїв (учителів), Шріпад Шанкарачарʼя, вчив: Брахман є субстанція, тоді як космічний світ – лише категорія. Першоджерелом усіх енергій є жива сила, і тому логічно зробити висновок, що Він є Найвища Особа. Тому Він свідомий усього минулого, теперішнього та майбутнього, і всього, що відбувається в кожному куточку Його матеріального та духовного проявів. Недосконала жива істота не усвідомлює навіть тих процесів, що протікають у її власному тілі: вона їсть, але не знає, як ця їжа перетворюється на енергію, і як ця енергія підтримує тіло.
