Коли все має значення

Лабораторія журналістики суспільного інтересу

Це подкаст з невимушеними розмовами із світовими інтелектуалами про Україну та українців під час війни. Щотижня журналістки Наталя Гуменюк та Ангеліна Карякіна із своїми гостями говорять про те, як країна відкривається світу та разом рефлексують про тектонічні зсуви всередині неї і те, як війна проти України змінює світ.

  1. -13 H

    Як зробити музей про геноциди популярним? Досвід Південної Африки

    Типова риса Йоганнесбургу в Південній Африці – велика кількість місць, що оточені колючим дротом у цілях безпеки. Одним із виключень є Центр з вивчення Голокосту та Геноциду. Це музей на жвавій вулиці найбільшого міста ПАР, в самому його серці, являє собою відкритий простір, без колючого дроту. Кожен бажаючий може відпочити в ньому, випити кави, а потім за бажання відвідати саму виставку. В самому центрі досліджують історію геноцидів ХХ століття з фокусом уваги на Голокості і масових вбивствах у Руанді у 1994 році. Для його засновниці та директорки Талі Нейтс ці теми не чужі. Вона за фахом історикиня. Її батько та дядя вижили під час Голокосту, їх врятував німецький підприємець Оскар Шиндлер.  Талі Нейтс підкреслює, що для побудови подібного музею однією з необхідних якостей є терпіння. Центр з вивченняГолокосту та Геноциду було засновано у 2008 році. Проте свої двері він відчинив для відвідувачів лише у 2019 році. Протягом цього довгого часу Нейтс разом із своєю командою ретельно працювали над багатьма питаннями щодо майбутнього музею як історичної інституції та простору для діалогів. Приміром, багато подібнихмузеїв розповідають історію масових вбивств через момент смерті людей. Вони зосереджуються на місцях злочинів, газових камерах та катівнях, способі вбивствта що саме відбувалося із жертвами геноцидів під час їхнього фізичного знищення. На противагу Центр з вивчення Голокосту та Геноциду у Йоганнесбурзі розказує про геноциди через історію життя жертв злочинів, щоб  їх в першу чергу пам’ятали як людей, а не тільки вжахалися від моменту їхньої смерті.   Що треба враховувати при створенні музеїв геноцидів, що вирізняє Центр з вивчення Голокосту та геноциду у Йоганнесбурзі з поміж інших та як реагував він на війнуІзраїлю в Газі, про фінансування культурних інституцій  у Південній Африці за рахунок казино та цінність людських історій  – про все це у розмові журналістки Наталі Гуменюк із Талі Нейтс. Дана публікація була підготовлена за підтримки Програми “Партнерство за сильну Україну". Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО "Лабораторія журналістики суспільного інтересу" і не обов’язково відображає позицію Програми та/або її фінансових партнерів.

    54 min

  2. -13 H

    How to Make a Museum About Genocides Popular? Lessons from South Africa

    A typical feature of Johannesburg, South Africa, is the abundance of places surrounded by barbed wire for securityreasons. One of the few exceptions is the Johannesburg Holocaust and Genocide Centre. This museum, locatedon a busy street in the heart of South Africa’s largest city, is an open and welcoming space without barbed wire. Anyone can come in to relax, have a coffee, and, if they wish, visit the exhibition itself. At its core, the Centre explores the history of 20th-century genocides, with a particular focus on the Holocaust andthe 1994 genocide in Rwanda. For its founder and director, Tali Nates, these subjects are deeply personal. She is a historian, and her father and uncle survived the Holocaustthanks to the German industrialist Oskar Schindler. Tali Nates emphasizes that patience is one of the essentialqualities needed to build a museum like this. The Johannesburg Holocaust and Genocide Centre was founded in 2008, but it opened its doors to visitors only in 2019. During that long period, Nates and her team workedmeticulously on many aspects of what the museum should represent—both as a historical institution and as a space for dialogue. Many similar museums tell the story of mass killings through the moment of death — focusing on the sites of atrocities, gas chambers, torture rooms, and the methods of killing. By contrast, the Johannesburg Holocaust and Genocide Centre tells the story of genocides through the lives of the victims, so that they are remembered first and foremost as people, not only as victims whose deaths provoke horror. What should be considered when creating genocide museums, what makes the Johannesburg Holocaust and Genocide Centre unique, and how has it responded to the Israel–Gaza war? How are cultural institutions in South Africafunded—sometimes even through casino revenues—and why are personal human stories so vital? All this and more in journalist Natalya Gumenyuk`s conversation with Tali Nates. This publication has been produced with the support of the ‘Partnership Fund for a Resilient Ukraine’. The content of this publication is the sole responsibility of Public Interest Journalism Lab and does not necessarily reflect the viewsof the Fund and/or of its Financing Partners.

    58 min

  3. 22 OCT.

    Дніпро — місто, що постійно винаходить себе з нуля. Яким буде його майбутнє?

    Український історик Андрій Портнов народився у місті Дніпро. Саме воно стало одним з об’єктів йогонаукових досліджень.  За його словами, вДніпрі немає нічого сталого і його можна назвати містом без ґрунту. Його розташування у степу, на кордоні перетину різних культур, релігій та минулих державних утворень штовхає місто до постійного винаходження себе з нуля. Це і є однією з причин складності визначити точну дату його заснування.  Фортеця Кодак, імперське минуле, яке пов’язано, зокрема, з ім’ям князя Григорія Потьомкіна, промисловий бум, науковий центр для будівництва ракет і його закритість для іноземців — всі ці періоди історіїміста можна знайти в сучасному Дніпрі. Зараз пізньорадянська модель Дніпра як міста технічної інтелігенції та ракетобудівної промисловості  відходить у минуле. Через російсько-українську війну та наближення фронту до міста відбувається черговий етап його переосмислення. Майбутнє Дніпра буде все більше пов’язано із відчутною близькістю не просто війни, але також окупованих Росією територій, вважає історик. Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Андрієм Портновим про історію Дніпра, живучість злочинностіу ньому, його імперське минуле та як Дніпро стало головним єврейським містом України. Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations

    1 h 9 min

  4. 15 OCT.

    Щоб працювала демократія, людям треба не тільки голосувати на виборах | Орися Луцевич

    Майже 70% українських громадських організацій, благодійних фондів, волонтерських об’єднань, аналітичних центрів вже залучені до процесу відновлення України. У2025 році Chatham House провели дослідження, зокрема, із метою оцінки прогресу залучення громадян у відбудовукраїни. Під час опитування організації громадянського суспільства назвали напрями, де вони можуть зробити значний внесок. Серед них — реінтеграція ветеранів, зміцнення національної єдності навколо стратегії перемоги, а також допомога дітям і молоді у подоланні травм війни. Однак у співпраці держави та громадянського суспільства існують певні перешкоди. Зокрема, прогалини у національному законодавстві, які  не дозволяють недержавним організаціям надавати соціальні послуги. Тому лише кожна п’ята організація громадянського суспільства оцінює свою участь у державних форматах відновлення як ефективну. Натомість 29%  називають найбільш дієвим форматом співпраці свою участь у розробці проєктів відновлення для зовнішніх донорів. Західні донори залишаються головними джерелами фінансування діяльності громад, громадян та організацій громадянського суспільства. Журналістка Наталя Гуменюк говорить із головою Українського форуму Chatham House Орисею Луцевич про соціальну згуртованість та межі співучасті громадян на різних етапах відновлення країни, як можна зберегти демократію під час війни, підтримку України Великою Британією та що дає статус кавалера Ордену Британської Імперії Орисі Луцевич.   Дослідження «Мобілізуючи команду  «Україна» для успішного відновлення» можна почитати за посиланням https://www.chathamhouse.org/2025/07/mobilizing-team-ukraine-successful-recovery/introduction    Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations

    57 min

  5. 8 OCT.

    Як війна дронів формує нові еліти України? Пояснює антрополог

    Антрополог Тарас Федірко вивчає медіа, війну та олігархію в Україні. Серед тем його наукових досліджень — політекономія російсько-української війни. В 2021 році він почав досліджувати волонтерський рух 2014-2015 років та його політичні наслідки для України в цілому. Війна стала поштовхом для частини українців — вони навчилисямобілізувати інших людей для загального блага, національної оборони. Таким чином вони включилися в проєкт урядування країни та отримали певну соціальнувладу. Після початку повномасштабного вторгнення Федірко продовжив дослідження в цьому напрямку, зокрема, його зацікавила тема впливу на соціум війни дронів. Як антрополог він пропонує дивитися не тільки на те, як дрони змінюють стратегію ведення військових дій, але й на соціальні мережі та типи взаємодії людей навколо постачання безпілотних систем. Війна дронів —це феномен, довкола якого згуртувалися певні групи людей. Вони навчилися взаємодіяти по-новому ішвидко мобілізуватися. Саме в цьому і полягає найбільший вплив дронів як центру, навколо чого гуртуються українці, зазначає науковець. Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Тарасом Федірком про вплив дронів на формуваннянових еліт, як війна переформатувала владні відносини всередині країни, рух  України від олігархічної демократіїі морально-етичні виклики для подальшого використання дронів та штучного інтелекту під час збройних конфліктів. Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations

    1 h 2 min

  6. 1 OCT.

    Третя перемога за рік. Як Молдова обирає Європу на виборах попри тиск та втручання Росії?

    У Молдові на парламентських виборах перемогу здобула партія чинної президентки країни Маї Санду «Дія та солідарність». Політична сила набрала понад 50% голосів виборців, що дозволить їй отримати більшість у парламенті. На другому місці із майже чвертю голосів виборців опинилася опозиційна до нинішньої влади партія «Патріотичний виборчий блок», одним із лідерів якої єколишній проросійський президент Молдови Ігор Додон. Серед нових членів парламенту будуть також представники блоку «Альтернатива», а також партії «Нашапартія» та «Демократія вдома». Вони подолали прохідний бар’єр.  Сенсацією нинішніх парламентських виборів стала партія «Демократія вдома», яка виступає за об’єднання Молдови із Румунією. Ще рік тому про неї мало хто чув і вона не була серед фаворитів передвиборчих перегонів. Однак політсила зробила ставку на критику чинної влади у соцмережах. Її лідер Васіле Костюк має підтверджені зв’язки із Росією, скептично ставиться до підтримки Молдовою України та захищає традиційні цінності. Ці парламентські вибори стали вже третіми визначальними виборами для майбутнього Молдови — після переобрання Маї Санду на посаду президента та референдуму щодо закріплення курсу на вступ до ЄС у конституції в 2024 році. Однак для нинішньої влади Молдови залишаються викликами внутрішньополітична стабільність та збереження російського впливу в державі. Журналістка Ангеліна Карякіна говорить із директоркою газети журналістських розслідувань  Ziarul deGardă Аліною Раду про спроби Росії вплинути на парламентські вибори та зміну наративів під час передвиборчої кампанії у Молдові, чинники перемоги провладної партії «Дія та солідарність» та роль виборців із Придністров’я, українських біженців у Молдові та що чекає на країну у майбутньому. Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations

    46 min

  7. 1 OCT.

    The third victory in a year: How Moldova chooses Europe in elections despite Russia’s interference?

    In Moldova’s parliamentary elections, the party of the incumbent president Maia Sandu, Action andSolidarity, claimed victory. The political force secured more than 50% of the vote, which will allow it to gain a majority in parliament. In second place, with almost a quarter of the vote, was the opposition party Patriotic Electoral Bloc, led in part by former pro-Russian president Igor Dodon. Among the new members of parliament will also be representatives of the Alternative bloc, as well as Our Party and Democracy at Home, which cleared the electoral threshold. The sensation of these parliamentaryelections was the party Democracy at Home, which advocates for Moldova’s unification with Romania. Just a year ago, it was little known and not among the frontrunners of the electoral race. However, the party focused its campaignon criticizing the authorities through social media. Its leader, Vasile Costiuc, has confirmed ties to Russia, takes a skeptical view of Moldova’s support for Ukraine, and defends traditional values. These parliamentary elections have become the third defining vote for Moldova’s future — following Maia Sandu’sre-election as president and the 2024 referendum enshrining the course toward EU accession in the constitution. However, the current government still faces challenges such as ensuring domestic political stability and curbing Russia’sinfluence in the country. Journalist Angelina Kariakina talk to Alina Radu, editor-in-chief of the investigative newspaper Ziarulde Gardă, about Russia’s attempts to influence the parliamentary elections and the shifts in narratives during the campaign in Moldova, the factors behindthe victory of the pro-government Action and Solidarity party, and the role of voters from Transnistria, Ukrainian refugees in Moldova, and what the future may hold for the country. Do you like our podcast? Support the Public Interest Journalism Lab with a Donation https://www.journlab.online/donations

    1 h 1 min

  8. 24 SEPT.

    Де та як свідки і потерпілі від воєнних злочинів можуть отримати підтримку в Україні?

    Майже 190 тисяч воєнних злочинів та злочинів агресії зареєстрували правоохоронні органи в Україні з початку повномасштабного вторгнення. Жертви та свідки таких подій потребують допомоги. Волонтери та громадські організації точково намагаються закриватиїхні потреби. На початку 2024 року держава почала системно працювати з такими людьми  — при Офісі генерального прокурора запрацював Координаційний центр підтримки потерпілих та свідків. Розраховуватина допомогу можуть ті, хто вцілів після катувань та сексуального насильства, родини зниклих чи загиблих людей, які втратили житло або отримали серйознітравми. Координатори центру роз’яснюють таким людям їхні права, інформують про перебіг розслідування, допомагають отримати соціальні, медичні, юридичніпослуги від держави, а також громадського сектору, можуть супроводжувати у суді, допомагати із проїздом та тимчасовим житлом. Наразі спеціалісти центру ведуть три тисячі свідків та потерпілих. Журналістка Ангеліна Карякіна говорить із директоркою Координаційного центру підтримки потерпілих та свідків Веронікою Плотніковою про їхню роботу, алгоритми допомоги людям, найскладніші кейси, що вцілілі від воєнних злочинів називають справедливістю, необхідність повернення контролю над власним життям та запорукузцілення від травми для них.   Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations

    55 min
Tout afficher (145)

À propos

Це подкаст з невимушеними розмовами із світовими інтелектуалами про Україну та українців під час війни. Щотижня журналістки Наталя Гуменюк та Ангеліна Карякіна із своїми гостями говорять про те, як країна відкривається світу та разом рефлексують про тектонічні зсуви всередині неї і те, як війна проти України змінює світ.

Informations

  • Création
    Лабораторія журналістики суспільного інтересу
  • Années d’activité
    2023 - 2025
  • Épisodes
    145
  • Classification
    Tous publics
  • Copyright
    © Лабораторія журналістики суспільного інтересу
  • Site web de l’émission
    Коли все має значення

Vous aimeriez peut‑être aussi