Jazz-Легенда на Radio Jazz

Radio Jazz Ukraine
  • 0.0 (0)
  • Music History
  • Updated Daily

Унікальні історії та твори великих музикантів

  1. 22h ago

    Маркус Міллер (26.06.2026)

    ✅ Він не може займатися лише однією справою. Йому здається, що якщо він зосередиться на чомусь одному́, то все стане занадто складним. Тому він одночасно може писати музику для кіно, вчити сина грати у бейсбол, продюсувати чийсь альбом, вигадувати новий кавер або знову і знову шукати найкращий звук свого інструмента. І довго грати на одному інструменті він теж не може Це може бути і рояль, і блок-флейта, як у дитинстві, чи кларнет, як у юності, чи його улюблений бас, а може – саксофон, а може – бас-кларнет. І грати в одному стилі він теж не може: зранку фанк, в обід – ф’южн, увечері – R&B, а вночі – соул. І він не може просто грати в одному клубі фанк чи диско на своїй бас-гітарі, своїм особливим звуком, він знає ноти і швидко на слух підбирає будь-які мелодії, тому в ролі сесійного музиканта грає на телевізійному шоу Saturday Night Live і допомагає у концертах і в студії Лютеру Вандроссу, Гроверу Вашингтону-молодшому, Роберті Флекк, Девіду Санборну, Стіву Геду. Йому страшенно подобається робити декілька справ одночасно, і він постійно прагне ще і ще роботи. Він пише музику для Девіда Санборна і Майлза Девіса, не забуваючи регулярно отримувати Ґреммі та за власні сольні роботи, але і цього́ замало. І він береться за кіно. Тому що в кіно він може писати музику в різних жанрах, не обмежуючи себе нічим, крім дедлайнів. Але і цього замало. Концерти, турне і фестивалі, а між ними – нескінченні переїзди й перельоти – і тут йому шкода часу і власного життя, саме в дорозі він пише нову музику. Його звичайний день удома – це студія, хатні справи, студія, час із дíтьми, студія, час із дружиною і знову студія. І в цьому житті завжди є радість і безліч ідей. Які для нього всюди. У Бетховені, якого слухає його син, або у Хіп-хопі, який слухають його донечки. І він обов’язково здивує нас завтра, тому що не збирається зупинятися. ℹ Батьки назвали його Вільям Генрі Маркус, а ми називаємо його легендарний Маркус Міллер.

    4 min

  2. 1d ago

    Чарльз Мінгус (25.06.2026)

    Якщо уявити джаз, як окрему мову, то навчитися нею розмовляти досконало можуть не всі, йому ж вдалося не просто вивчити її, а створити власний діалект. Можливо тому, що він погано читав ноти, можливо тому, що у нього через колір шкіри відібрали право грати на улюбленій віолончелі, можливо тому, що ніхто не вважав його своїм, можливо через його вибуховий характер.   Єдине у що він вірив беззаперечно це у Дюка Еллінгтона та у Бога. Причому саме у такій послідовності. Він зміг поєднати у своїй творчості церковну музику, класику бі-бопа, джазу та фольклору і йому було всього замало. Якщо він обирав музикантів для співпраці, то вимагав не тільки вправного володіння інструментом.   Він шукав характери та цінував індивідуальність. Інакше його музику не можливо було відтворити. Він казав сайдменам Play Yourself, і вони знаходили можливість зіграти себе у його п’єсах. Але повага чи любов до друзів та колег не означало, що завтра він не розквасить їм ніс, або не виб'є зуби. Йому пробачали.   Журнал Роллінг Стоун назвав його другим найкращим басистом всіх часів. Хоча він плював на різні рейтинги й дуже добре знав собі ціну. Невгамовний, кремезний, величний, жартівливий, божевільний трудоголік і бабій, який так багато зробив для джазу і так мало зробив через передчасну смерть. Натхнення для багатьох музикантів і гордість для історії джазу.   Через вибуховий темперамент його називали: Лиха людина джазу, а ми називаємо його Легендарний Чарлі Мінгус

    4 min

  3. 2d ago

    Рей Чарльз (24.06.2026)

    Він не бачив різниці між днем або ніччю. Він не бачив різницю між церквою та ліжком - і там, і там для нього жив дух любові. Він не бачив різниці між чорними і білими. Він не бачив різниці між залом на 50 місць і 5 000 тому, що він просто Не Бачив. Зір він втратив у 7 років і єдине, що закарбувалося у його пам’яті - це образ мами та кольори. Він ніколи не хотів бути знаменитим. Він хотів стати Великим. І це йому вдалося. 70 студійних альбомів і 17 Греммі, зірка на Алеї слави і вічне продовження життя в кожній його пісні. Не маючи можливості спостерігати за світом довкола, він створював власний - пристрасний світ, у якому гармонійно переплітався джаз, рок-н-рол, бугі та госпел. Його називають батьком не тільки 12 дітей від 9 різних жінок, а й батьком соулу. До речі, він був хорошим батьком своїм дітям: кожен з нащадків отримав від нього по мільйону доларів. За його темними окулярами була магія, а його усмішка творила дива. А ще його пісні забороняли на радіо через надмірну сексуальність. Один із свох мега хітів він створив просто на сцені, тому що треба було «потягнути час». Інша пісня, саме за його аранжуванням, стала гімном Штату Джорджія, хоча насправді присвячувалася дівчині з таким іменем. Він зміг подолати сімнадцятирічну наркозалежність, ненавидів реп і обожнював Чарлі Паркера. Незважаючи на сліпоту, він завжди голився перед дзерколом, ганяв на мотоциклі та велосипеді, захоплювався шахами і зіграв в кіно водія автобуса. Секрет його успіху - це талант, помножений на відвертість і пристрасть до музики. Батьки назвали його Рєймондом Чарльзом Робінсоном… А ми називаємо його - Легендарний Рей Чарльз.

    4 min

  4. 3d ago

    Арт Блейкі (23.06.2026)

    «Якщо вам хочеться тупотіти ногами - топайте. Якщо вам хочеться плескати в долоні - плескайте. Якщо хочете зняти взуття - зніміть. Залиште свої життєві негаразди зовні - ви прийшли сюди, заради свінгу! » Це було його джазовим посланням світу. І таких послань буде багато. Десятки неперевершених музикантів, яких він відкрив світу через свій оркестр, поєднання свінгу, фанку, соулу, бібопу і госпелу, народження хард-бопу, виступи зі найвеличнішими зірками джазу. Він був незамінним, тому що відчував музику, як ніхто. На його барабанних паличках трималися оркестри, комбо і тріо. А інколи його пристрасть та енергія перетворювала палички на справжні факели. Ну окрай раз так здавалося публіці. Інколи важко розрізнити, що в його немузичній біографії правда, а що ні. Подейкують,що після смерті мами у 6 місяців його виховував дядько, що в школі він вчився погано, навчився грати на фортепіано дома, а ударні в його житті - взагалі випадковість. Розповідають, що в 13 він працював на сталеварному заводі. Свідчень цьому немає, але те, що він у цьому віці зустрів кохану, у 14 одружився, а у 15 вперше став батьком, повірити можна. Як і в те, що саме тоді він вже очолював оркестр, який грав на танцях. Його енергії та пристрасті точно на це вистачало. А ще розповідають про те що рік він провів у Африці, вчився грати на всьому, що підпадало під руку, прийняв іслам і змінив ім’я, інші свідчать, що він не покидав територію Сполучених штатів Америки. Всі ці історії тільки маленькі епізоди в його славній історії. Він був чемпіон акустичного джазу. У звукозаписуючих компаніях йому говорили, щоб він додав трохи рокового саунду для більш сучасного звучання композицій. Але він не продавав своє мистецтво. Він не хотів отримати світ і втратити душу? Він хотів, щоб його джазові меседжі були чистими. Дехто знав його як Абдуллу ібн Бухаіна, колеги називали його коротко «Бу», а ми називаємо його легендарний Арт Блейкі.

    4 min

  5. 4d ago

    Стенлі Кларк (22.06.2026)

    Все почалося із підліткового бажання подобатися дівчатам. Всі хотіли грати модну музику на танцях, але ніхто не хотів грати на басу, крім нашого героя. На той час він вже міг спокійно підбирати будь-яку мелодію на слух, діло залишилося за малим, зробити бас гітару сольним інструментом. І він зробив це. Сьогодні історію народження фьюжн джазу неможливо уявити без його басового солу. Його манеру гри вивчають у музичних коледжах, а джаз-рок, соул, фанк, ритм енд блюз надихаються його музичними ідеями. А що ж надихає його? Безмовні дівчата, бойові мистецтва і відсутність кордонів у музиці. Він ретельно відбирає для своїх виступів кожного музиканта. Йому потрібні експерименти, радість співтворчості і постійних рух вперед. Починав він із Чіком Коріа і подейкують, що відмовив у співпраці Білу Евансу та Майлзу Девісу, аж раптом погодився грати з Роні Вудом і Кітом Річардсом з Ролінгів. Ще вчора він експериментував з японською піаністкою Хіромі Уехарою та українцем Русланом Сиротою, а завтра за роялем вже грузин Бека Гочіашвілі, або репер та біт-боксер Даг Е Фреш. Величезна колекція музичних інструментів, на яких він грає, не вміщається в жодному будинку. У них є власне приватне сховище. Акордеон, скрипка, контрабас, сітар, акустичний, електричний бас - йому підкоряється все. А деякі його інструменти виставляються в музеях. Але є речі, які неможливо помістити у сховище і виставити в музеї, - це його унікальна колекція звуків міст, у яких він гастролює, і дар новатора, який не боїться жодних експериментів. В Університеті образотворчих мистецтв Філадельфії та у Інституті Музики у Лос-Анджелесі його називають Почесним доктором, а ми називаємо його Легендарний Стенлі Кларк.

    4 min

  6. 5d ago

    Хербі Хенкок (21.06.2026)

    Головне - ніколи не говорити йому, що він щось не зможе, що йому щось не вдасться. Напевно, у 6 років, коли стало зрозумілим, що він росте музичним вундеркіндом, хтось сказав йому, що він не зможе за кілька років зіграти Концерт для фортепіано Моцарта №5 з Чиказьким Симфонічним оркестром. Але він зробив це, коли йому виповнилося 11. Можливо, хтось сказав йому, що класичні піаністи не можуть грати джаз - і вже в середній школі він повністю почав віддавати себе джазу, паралельно вивчаючи електроніку. Напевне хтось йому сказав, що у 22 роки дуже складно випустити перший сольний альбом і стати успішним, а потім хтось сказав, що джаз не поєднується з роком та соулом, або не можна змішувати джаз, сучасну класичну музику та блюз, а ще хтось не бачив, як у фанк можна вести синтезатори…. Добре, що він не вірив у всі «не можна». Його серце було відкрито новим ідеям та музиці. Хтось вперше почув його на платівках Майлза Девіса, хтось вдячний Мікеланджело Антоніоні за музичну доріжку у фільмі Blow up. А радянські підлітки почали шукати хоч якусь інформація про нього після фільму «Кур’єр», - і відкрили для себе інший паралельний світ. Українці вперше почули його у 2010 році і завжди раді новій зустрічі з ним. В ЮНЕСКО його вітають словами: «Його Високоповажність пан Посол доброї волі!»… А ми знаємо його як вічного новатора і великого Хербі Хенкока.

    4 min

  7. 6d ago

    Оскар Пітерсон (20.06.2026)

    Щоразу історія успіху опиняється на перехресті чотирьох доріг: талант, працелюбність, доля і випадок. Долі не варто коритися. Народження в Канаді, в родині чорношкірого вокзального носія на початку 20-х років минулого століття, не сприяє світовій славі. Але завжди є випадок. І навіть якщо він з одного боку прикрий, - в результаті він стане доленосним. Наш герой обожнював тромбон і трубу, але туберкульоз перекреслив його пристрасть і так в житті з’явилося піаніно. Працелюбності йому не бракувало. Заняття по 6-8 годин принесли свої результати, - він став віртуозом. До речі, так він займався майже щодня протягом усього життя. Тільки інсульт, перенесений вже у зрілому віці, змусив його зменшити заняття до двох годин. А ось щасливий випадок: його гру по радіо, дорогою в аеропорт, почув американський джазовий продюсер, розвернув таксі і… наступний концерт був уже в Карнеґі-Холл. Критики звинувачували його в надмірності, але на цю критику геніально відповів історик джазу Скот Янов. «Звичайно, - написав Скот, - можна сміливо стверджувати, що він грає сто нот там, де інший піаніст обійшовся б десятьма; але всі ці сто нот зазвичай виявлялися на потрібному місці». І саме це розуміли та чули Біллі Холідей, Елла Фіцжеральд, Лестер Янг, Луї Армстронг, Діззі Гілеспі, Дейв Брубек і ще десятки видатних джазменів, які запрошували його грати спільні концерти та записувати альбоми. Сьогодні джаз у всіх музичних школах діти починають вчити за його етюдами. Його іменем називають вулиці та площі, а ми слухаємо його музику і розуміємо, що джаз - це легко. Тому що сам він був надзвичайно легким, незважаючи на велетенську статуру та тяжкі випробування долі. Батьки назвали його Оскар Емануєль. Дюк Елінгтон називав його Махараджею Клавіатури… А ми називаємо його - Легендарний Оскар Пітерсон.

    4 min

  8. Jun 19

    Глен Міллер (19.06.2026)

    Він був справжнім солдатом джазу - сувора дисципліна до себе і тих, хто поруч; ніяких відхилень від форми та змісту; чітке знання нот на рівні уставу; майже повна відсутність імпровізацій у поведінці і організації репетицій. За це з нього глузували, вільні від правил та умовностей, новатори джазу і за це його обожнював весь світ. Звучання його оркестру унікальне і його не можливо переплутати з жодним іншим. На його меморіалі написано: «Народився 1 березня 1904 року – безслідно зник 15 грудня 1944». Саме цього трагічного дня дружина не дочекалася від нього особливого привіту під час радіотрансляції BBC концерту оркестру ВМС Сполучених Штатів Америки з Парижа. У 42 році він йде в армію добровольцем, запрошуючи із собою всіх музикантів свого зіркового цивільного оркестру. Але всі йому відмовили. За час служби він підготував 50 військових оркестрів і тільки після цього створив свій власний, в якому знову досяг філігранного звучання. Він дав 200 концертів лише в одній Англії і це тільки за два місяці 1942 року. Він вимагав бездоганної покори і віддачі музиці і не відпускав своїх музикантів у відпустку вважаючи, що їхнє життя набагато безтурботніше, ніж у тих, хто служить на передовій. Американці похилого віку слухаючи його музику, згадують Другу світову, а колишні жителі радянського союзу асоціюють його з маленьким п’янким ковтком свободи. У 1948 році в Союзі не тільки заборонили його музику, а й навіть його ім’я. На цілих 8 років. У всьому світі його знають, як геніального аранжувальника, композитора і організатора. Солдати військового оркестру називали його Демоном… А ми називаємо - Легендарний Глен Мілер.

    4 min
See All (33)

About

Унікальні історії та твори великих музикантів

Information

More From Radio Jazz Ukraine