Jazz-Легенда на Radio Jazz

Radio Jazz Ukraine
  • 0,0 (0)
  • ИСТОРИЯ МУЗЫКИ
  • ЕЖЕДНЕВНО

Унікальні історії та твори великих музикантів

  1. -13 Ч

    Маркус Міллер (11.11.2025)

    ✅ Він не може займатися лише однією справою. Йому здається, що якщо він зосередиться на чомусь одному́, то все стане занадто складним. Тому він одночасно може писати музику для кіно, вчити сина грати у бейсбол, продюсувати чийсь альбом, вигадувати новий кавер або знову і знову шукати найкращий звук свого інструмента. І довго грати на одному інструменті він теж не може Це може бути і рояль, і блок-флейта, як у дитинстві, чи кларнет, як у юності, чи його улюблений бас, а може – саксофон, а може – бас-кларнет. І грати в одному стилі він теж не може: зранку фанк, в обід – ф’южн, увечері – R&B, а вночі – соул. І він не може просто грати в одному клубі фанк чи диско на своїй бас-гітарі, своїм особливим звуком, він знає ноти і швидко на слух підбирає будь-які мелодії, тому в ролі сесійного музиканта грає на телевізійному шоу Saturday Night Live і допомагає у концертах і в студії Лютеру Вандроссу, Гроверу Вашингтону-молодшому, Роберті Флекк, Девіду Санборну, Стіву Геду. Йому страшенно подобається робити декілька справ одночасно, і він постійно прагне ще і ще роботи. Він пише музику для Девіда Санборна і Майлза Девіса, не забуваючи регулярно отримувати Ґреммі та за власні сольні роботи, але і цього́ замало. І він береться за кіно. Тому що в кіно він може писати музику в різних жанрах, не обмежуючи себе нічим, крім дедлайнів. Але і цього замало. Концерти, турне і фестивалі, а між ними – нескінченні переїзди й перельоти – і тут йому шкода часу і власного життя, саме в дорозі він пише нову музику. Його звичайний день удома – це студія, хатні справи, студія, час із дíтьми, студія, час із дружиною і знову студія. І в цьому житті завжди є радість і безліч ідей. Які для нього всюди. У Бетховені, якого слухає його син, або у Хіп-хопі, який слухають його донечки. І він обов’язково здивує нас завтра, тому що не збирається зупинятися. ℹ Батьки назвали його Вільям Генрі Маркус, а ми називаємо його легендарний Маркус Міллер.

    4 мин.

  2. -1 ДН.

    Луї Армстронг (10.11.2025)

    Його Wonderful World почався з поля битви. Саме так називався район у Новому Орлеані, в якому - чи то в 1901-му, чи то в 1900-му році - народився майбутній король джазу. Родина була настільки бідною, що мама просто не змогла зареєструвати народження сина вчасно. Наш герой вибрав для себе дату народження сам : 4 липня – День Незалежності Америки. Він почав виступати у 6 років і не припиняв концертної діяльності до самої смерті. У перший свій оркестр ( та й, зрештою, у великий джаз) він потрапив через постріл із пістолета. Його забрали в дитячу колонію і там у нього нарешті з’явився час серйозно займатися музикою. Він почав з тамбурину, потім швидко опанував альтгорн та корнет. Це була єдина освіта, яку він здобув за життя. Попереду були Чікаго, Нью-Йорк і весь світ. Попереду були безліч оркестрів, концертів, записів і зйомок у кіно. Попереду були три дружини і бездітність. Попереду були проблеми з губним апаратом та пальцями, - він майже перестав грати і більше співав. Попереду була операція на зв’язках, яка закінчилася нічим, і його фірмовий хриплуватий голос залишився з нами назавжди. На його честь назвуть сигари і навіть гітару. Він все життя носив на шиї зірку Давида в пам’ять про родину литовських євреїв, яка ставилася до нього як до рідного сина. А плакав він лише один раз, коли померла мама. У його чудесному світі буде все - від друзів простих музикантів до друзів з королівських родин... Його називали по-різному: Гейтмаут, Диппермаут, Диппер, Попс, Сачмо… А ми називаємо його - Великий Луї Армстронг.

    4 мин.

  3. -2 ДН.

    Ерролл Луїс Гарнер (09.11.2025)

    Якщо ти хочеш, щоб тебе вважали генієм, то музикою варто почати займатися у 3 роки, а усвідомлено виступати на публіці потрібно десь років їз шести. Якщо ти хочеш, щоб тебе вважали генієм, то варто залишити по собі величезний спадок і ще 9 контейнерів не виданого матеріалу, унікальних фотографій і особистих речей, які будуть дослужувати роками. Якщо ти хочеш, щоб тебе вважали генієм, то варто не вчити нотну грамоту, не вписуватися у жодну систему і класифікацію, записувати альбоми з першого дублю, вигадати власний стиль гри та написати хоча б один класний джазовий стандарт. Причому такий стандарт, щоб на роялті від нього можна було утримувати фонд. Якщо ти хочеш, щоб тебе вважали генієм, то варто забути про поділ рук на праву та ліву і створювати враження, що у тебе 40 пальців. Якщо ти хочеш, щоб тебе вважали генієм то варто стати  дивакуватим одинаком, якого гнітить жіноче товариство, змушувати музикантів свого тріо носити смокінги та використовувати замість подушечки для фортепіанних стільців телефонний довідник Мангеттену. Але вся ці правила геніальності не спрацюють, якщо ти не будеш любити свою публіку, писати й грати для неї. Його називають генієм, містером посмішкою, містером 40 пальців, Біллі Холлідей від фортепіано, а ми називаємо його легендарний Е́рролл Лу́їс Га́рнер.

    4 мин.

  4. -3 ДН.

    Вейн Шортер (08.11.2025)

    Слово, яке найдоречніше може описати його життя, – це ФАНТАСТИКА. Він народився у Нью Арку в робочому густонаселеному кварталі Айронбаунд. Саме цей квартал пізніше став декораціями для фільму Спілберга «Війна світів». Свій перший інструмент, кларнет, він обрав винятково за те, що його обриси нагадували космічну ракету. Фантастика, але одного разу він зустрів Ейнштейна, ідеями якого захоплювався. Фантастика і те, що коли він уперше почув джаз нажúво – його грали Лестер Янг, Діззі Гілеспі і Чарлі Паркер. Вибір було зроблено. Грати модний тоді свінг було не цікаво, цікаво було грати бібоп і епатувати публіку. Наприклад, ставити на пюпітри газети замість нот і кричати публіці про те, що ця музика настільки свіжа, що її можна грати тільки з газетних новин. Це Фантастика, але він майже одразу почав грати й записуватися з найкращими музикантами. Його геній був таким очевидним, що він з юних років увійшов у вищу лігу. Це фантастика, але він тривалий час грав на саксофоні, частини якого дивом трималися на гумках. Добре, що цей інструмент вкрали й він купив собі новий. Він змінювався і розвивався разом із джазом, грав і писав музику для Арта Блейкі, а потім – для Майлза Девіса, за 15 років у Везер Репорт він став класиком джаз-року і ф’южн. Те, що сталося у його житті, хотілося б назвати фантастикою, але це суворі реалії. Він втрачає кохану до́ньку, маму і брата, потім трагічно в авіатрощі гине його дружина. Прийняти все це йому допоміг буддизм, а пережити – джаз. Коли йому виповнилося сімдесят, в одному з інтерв’ю він розповів про те, що все життя сміявся над правилами, і сміятиметься до самих дверей смерті. У двотисячні він увірвався з новими ідеями, новими альбомами та новими колабораціями – і знову став нашим надійним провідником у свій музичний космос. І це фантастика. У молоді роки він називав себе «містер ненормальний», і саме такий напис зробив на футлярі свого першого саксофона. ℹ Друзі називали його за швидкісну гру «Спалах з Нью Арка» А ми називаємо його - Легендарний Вейн Шортер

    4 мин.

  5. -4 ДН.

    Рон Картер (07.11.2025)

    Коли у 10 років тобі забороняють грати на віолончелі через расові упередження, то у тебе тільки один шлях – почати грати на контрабасі, і вигадати новий інструмент – Бас Пікколо, який за формою схожий на віолончель, але налаштовується як контрабас. А ще довести свою майстерність до такого рівня, щоб стати найкращим! Таким, щоб з тобою записали біля 2 з половиною тисяч альбомів найкращі джазові музиканти. І - потрапити у книгу Рекордів Гінеса. Таким, що однаково круто і точно грає і смичком і пальцями. Таким, щоб вчитися у тебе мріяли всі контрабасисти світу, таким, щоб саме твій образ легко вгадувався у сувенірних статуетках джазових музикантів. Якщо тобі щось забороняють робити у 10 років, головне - слухати серце і йти за мрією. Він написав безліч підручників, і викладає у декількох університетах, не враховуючи безкінечні майстер-класи по всьому світу. Майлз Девіс саме про нього сказав: «Здається, що цей музикант обирає найкрасивіші версії виконання, коли акомпанує і імпровізує. І вгадує все, що ти будеш робити у наступну секунду.» І тільки ми не можемо вгадати, що він сам буде робити у наступну мить? Грати на сцені, читати лекцію, писати музику для кіно, записувати свій сольний альбом, грати у складі класичного симфонічного оркестру вже без усяких расових упереджень, писати черговий підручник, акомпанувати друзям, які зібралися випадково в одному з нью-йоркських клубів. А можливо - просто знову шукати правильні ноти. Батьки назвали його Рональдом Левином, критики називають його Дюком Еллінгтоном контрабаса, а ми називаємо його легендарний Рон Картер.

    4 мин.

  6. -5 ДН.

    Джон Маклафлін (06.11.2025)

    Якщо Бог ще спілкується з людством, то робить він це, безперечно, через музику. Але для того, щоб відповісти йому, мало бути просто віртуозом, потрібно вчитися слухати, відчувати, сприймати і продукувати світло. Шукати Бога складно, коли тобі 20, ти живеш у Йоркширі, а навколо - розквіт нової епохи. Онлі рок-н-ролл та блюз, і тільки на максимальній гучності. Тишу можна було знайти тільки у бібліотеці теософського товариства, тут же можна було знайти праці індійських філософів та індійську музику і нарешті почути... Почути і відкрити для себе математику ритму, красу імпровізації і глибину звучання. Але як поєднати у собі любов до джазу, року ті індійської музики? Виявляється, можна. Бог уже вигадав фьюжн, Нью-Йорк і Майлза Девіса. А тепер тобі самому потрібно вигадати виключно свою мову спілкування з ближніми. Не просто грати музику і дивувати світ то саундом Хендрікса, то фантастичною швидкістю, а ще - бажаннями експериментувати з жанрами та гучністю. Тобі потрібно навчитися слухати і відповідати, тільки так ти отримаєш задоволення від процесу і від життя. Навряд твій менеджер та звукозаписуюча компанія буде щаслива, коли після розпаду цілком пристойного зіркового проекту побачить тебе на килимі з закритими очима, в оточенні етнічних індійських музикантів, але - тут і зараз це буде потрібно тобі, а завтра це стане потрібно світові. А ти посміхнешся і вже завтра знову будеш шукати форму та зміст, випробовувати свій талант у фламенко, або у написанні музики для класичного балету чи концерту для гітари з оркестром, а можливо запишеш серію уроків гри на гітарі, або будеш пояснювати студентам сенс магічних заклинань індійського ритму канакол. Ось наприклад: «Ta-ka ta-ka ta ta-ka tin day ta - Ta-ka ta-ka ta ta-ka tin day ta». Але на цьому ти не зупинишся. Ти будеш шукати далі, озиратися навколо і творити свій фьюжн. І, якщо джангл ти вже поєднал із звучанням своєї гітари, то завтра це може бути даб степ чи знову «Ta-ka ta-ka ta ta-ka tin day ta»… Журнал Ролінг Стоун назвав тебе одним із 100 найкращих гітаристів всіх часів, індійський проповідник Шри Чинмой назвав тебе Махавішною, а ми називаємо тебе Легендарний Джон Маклафлін.

    4 мин.

  7. -6 ДН.

    Елла Фіцджеральд (05.11.2025)

    Якщо ви завітаєте до бібліотеки Гарвардського університету і попросите її книгу кулінарних рецептів ( а вона справді існує і зберігається саме там), то навряд чи віднайдете в цій книзі поради для геніальних джазових виконавиць. Ви не зможете прочитати там рецепт успіху, на кшталт: дитинство у злиднях, відсутність музичної освіти, два сиротинці, життя на вулиці та у будинку розпусти, маленький зріст, зовнішня неохайність плюс діапазон у три с половиною октави. В її книзі рецептів ані слова про те, як записати 54 студійні альбоми, 23 концертні альбоми, 6 збірок, 7 спільних робіт і 72 сингли, але при цьому бути надзвичайно скромною і сором’язливою. Не залишила вона і жодної поради на тему «Що обрати у своєму житті: попсові пісеньки у складі непоганого класичного джазового оркестру чи сольну кар’єру і співпрацю з новаторами від джазу?». Вона, як кожен шеф-кухар, не розкриє вам своїх таємниць просто тому, що цих таємниць не існує. Є дар, унікальний тембр, величезний діапазон, внутрішній точний ритм, легкість і свобода, а також її унікальне відчуття музики і вміння точно відтворювати - за допомогою скету - партію будь-якого інструменту. Ну а піднести келих із шампанським за її талант наважиться не кожний, бо келих може просто тріснути від сили її голосу. Батьки назвали її Елла Джейн, шанувальники називали її Перша Леді Джазу або Перша Леді Пісні… А ми називаємо її - Просто Легендарна Елла Фітцджеральд.

    4 мин.

  8. 4 НОЯБ.

    Кіт Джарет (04.11.2025)

    Нічого не потрібно. Світло? Для чого? Йому не потрібно бачити ноти і публіку. Стілець? Не обов’язково, навряд чи він присяде на нього. Ні-ні. Нічого не потрібно. Тільки рояль, він і музика, яка може народжуватися безкінечною імпровізацією та існує тільки в його уяві… Він уявляє себе зовсім крихітним поруч з мамою у Пенсільванії, вони лежать на килимі біля програвача, і мама вчить його слухати музику і слідкувати лише за одним фаготом у симфонічному оркестрі. Він уявляє себе трирічним хлопчиком, у якого вже є педагог, він бачить свій перший концерт у шестирічному віці, де грає Баха, Моцарта, Бетховена, Сен-Санса і власні твори. А ось тут він імпровізує на тему джазових стандартів і класики і, не вагаючись, відмовляє найкрутішому педагогу того часу Наді Бурже з Парижа заради групи Арта Блейкі з Нью Йорка. А ось тут він грає голосно і натхненно чистим звуком, щоб знову і знову довести, що акустичний джаз – це його релігія, і жодні електричні інструменти не стануть йому до душі, навіть коли про це просить Майлз Девіс. А тут він намагається згадати, що він грав на знаменитому концерті в Кьольні. На концерті- катастрофі, який він перетвори на власний тріумф. Перед концертом він не спав 28 годин, ще й на додачу йому доставили пошкоджений рояль, який видавав у низькому та середньому регістрі дратуючий залізний звук, але він зіграв, і це стало джазовою сенсацією. Він згадує оркестри, квартети і зупиняється на тріо, в якому знову і знову грає знамениті джазові стандарти. На запитання колег: «Чому?» - він цілком серйозно розповідає про приборкання свого его. А от перед його поглядом міста - і тепер їхніми іменами названі його концертні альбоми. А ось перед ним безліч спокус у вигляді різних інструментів - і він ніби шукає звук і новий ритм. І тут він знову повертається до класики, але тут йому тісно, не вистачає повітря. І він згадує свої безкінечні гастролі, і скільки годин він провів на самоті з роялем у пошуках свого Четвертого шляху. А ось тут він грає любов - і знову згадує маму, яка одного разу сказала йому: «Коли люди аплодують тобі, думай про те, що вони аплодують Богу.» В дитинстві його називали Вундеркіндом, у джазових енциклопедіях його називають геніальним композитором та імпровізатором. А ми називаємо його Легендарний Кіт Джарет.

    4 мин.
См. все (33)

Об этом подкасте

Унікальні історії та твори великих музикантів

Информация

Еще от провайдера «Radio Jazz Ukraine»