Чому ми не віримо, але хочемо? Церква як травма, ритуал як опора.

У цьому випуску розмова про релігію, якою вона є для нас. Через досвід, чурез сором, травму, інтелектуалізацію... Про несподіване бажання вірити, коли ти давно вже «все це розібрав і зрозумів». Цей епізод про церкву, яка водночас і притулок, і тригер. Ми говоримо не як богослови, не як антирелігійні скептики, а як люди в пошуку опор.

Наші соц.мережі:⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠

⁠https://www.instagram.com/oks.polonska/⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠

⁠https://www.facebook.com/oks.demura⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠

⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠https://www.instagram.com/andrii_slap⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠⁠

⁠⁠https://www.facebook.com/slapenin⁠

⁠⁠⁠⁠⁠⁠Якщо у вас виникло бажання підтримати наш проект, не стримуйтесь і сміливо переходьте за посиланнями нижче

Buymeacoffee ⁠⁠⁠⁠⁠https://www.buymeacoffee.com/pozytsiia⁠

⁠⁠⁠⁠⁠⁠Patreon ⁠⁠⁠⁠⁠https://www.patreon.com/dorosla_pozytsiia⁠⁠⁠⁠

З питань співробітництва dorosla.pozytsia @gmail.com