#102 Синдром Пітера Пена та Венді: чого ми не помічали в дитинстві

Хочу спробувати експериментальний формат. Якщо вам сподобається — дайте знати в коментарях. І якщо не сподобається — теж.

В одному з уроків музики на Duolingo мені трапилась пісенька про Пітера Пена — і мене накрила хвиля ностальгії. Пригадались оті всі дитячі пригоди, фантазії, легкість і безвідповідальність. Тож я вирішила перечитати книгу.

І, як це часто буває, наче читала її вперше. Бо Венді таки виросла. Та поки я читала, мені ставало все моторошніше. У цьому епізоді розповідаю, чому. І ділюсь своїм дорослим (і максимально суб’єктивним) прочитанням історії хлопчика, який ніколи не подорослішає.

А ще — нагадую про постійний збір на тактичні потреби Окремої групи спецпризначення ГУР: на сотні маленьких речей, без яких виконання бойових завдань стає в рази складнішим.Ми знаємо, що складне легше переживати, коли є опора.Тож станьмо такою опорою тим, хто тримає фронт.

🔗Посилання на банку ⁠⁠https://send.monobank.ua/jar/3d17ui1bJ6⁠⁠

💳Номер картки банки 4441 1111 2192 8695

🍀PayPal sistimmer@gmail.com

Серед всіх, хто долучиться до збору протягом жовтня, я розіграю книгу Анни Лембке  “Дофамінове покоління”.

Якщо вам подобається те, що я роблю, будь ласка, підпишіться на канал, вподобайте епізоди, які вам відгукнулись та напишіть будь-який змістовний коментар. А якщо ви хочете підтримати "Як це пережити?!" на МоноБазі та щомісяця брати участь в розіграші подарунка, запрошую до спільноти: ⁠⁠https://base.monobank.ua/how2surviveit⁠

Подарунок жовтня – наше з вами онлайн-чаювання або кавування з обговоренням теми, яка вас цікавить