Вона була абсолютно переконана, що слово «джаз» вигадали білі, щоб відділити себе від чорних. І мала на це безліч причин. Вона мріяла стати піаністкою та грати класичну музику, і їй чесно здавалося, що колір шкіри й гендер не стануть на завадіУсе почалося у дванадцять років. Під час свого́ сольного виступу у Північній Кароліні вона помітила, що її батьків пересадили з першого ряду на гальорку, тому що не вистачало місця білим. Вона перервала концерт і гучно заявила, що поки батьки не повернуться на свої місця, вона не гратиме. Її називатимуть Нельсоном Манделою у спідниці, і тексти її пісень стануть маніфестами у боротьбі за рівні права. Вона не хотіла бачити білих на своїх концертах, і вони відверто боялися на них ходити. У її голосі й очах була пристрасть, глибина, біль і лють – й публіка майже ніколи не бачила її усмішки. Аби заробити на навчання у престижній Джульярдській школі, вона вимушена була грати диявольську музику в клубах Атлантік Сіті, а щоб мати про це не дізналася – вигадала собі нове ім’я. Перший чоловік був просто нікчемою, а другий став її менеджером і швидко зрозумів, скільки грошей вона може йому принести, особливо якщо вчасно її вдарити й накачати наркотиками. Вона стала некерованою, музиканти не знали, що вона втне наступної миті. Їй хотіли винайняти охоронця, але не для того, щоб захистити від фанів, а навпаки – захистити публіку від неї. Розчарована американським шоу-бізнесом і недолугою боротьбою за права, вона покидає Америку та їде до Ліберії, а потім надовго осідає в Європі. Але й тут усмішка не повернеться на її обличчя. Лють знову візьме гору. Скандали, психічні розлади, напади на людей зі зброєю, проблеми з податками – усе це мало кого зробить щасливим. На сцену вона повернеться завдяки рекламному ролику «Шанель» і фільму «Точка неповернення», де звучатимуть її пісні. Вона спробує повернутися не лише на сцену, а й у нормальне життя, але рак забере у неї останні сили. Десь в інших світах вона точно концертує, усміхається і грає своїх улюблених Брамса та Бетховена. Батьки назвали її Юніс Кетлін Ваймон, публіка нагородила її титулом «Жриця соулу», а ми називаємо її Легендарна Ніна Сімон.
